Ми живемо у еру швидкого розвитку різноманітних технологій. І наприклад, блогом на Youtube давно вже нікого не здивуєш. Але, якщо говорити про україномовний сегмент, то тут ми трохи пасемо задніх, хоча з “модою” на все українське все частіше можна натрапити і на україномовних блогерів.
На ці зимові свята я захотіла написати цілих два записи у блог. Перший про старі рецепти печива від моєї бабусі ви можете почитати тут.
Почнемо із сумного. Моя бабуся померла, коли мені було років 6. Всі мої мізерні згадки про неї — це те, як вона лежала у ліжку і вишивала, або читала мені книги. Або ще щось.
Якщо вас хтось колись запитає, чи є на світі людина, яка може із вікна номера дуже непоганого готельчика у центрі Нью-Йорка не помітити знамениту і величезну Empire State Building, сміливо відповідайте «Так». Бо та людина якраз пише ці строки і хоче вернутись назад: аби помітити з першого разу і ну майже без акценту вигукнути «Wow!» і щось там ще некультурне і синонімічне до вандерфул.
Я ніколи не мріяла поїхати до США. І, мушу зізнатися, якби мені пропонували безкоштовну поїздку в будь-яку точку світу, то, напевне, Америку я б розглядала в останню чергу, бо спішила би здійснити свої мрії – Шотландія, Байкал і сільські глибинки різних країн. Нагода відвідати США знайшла мене дуже несподівано і це, мабуть, і є ті плюси професії журналіста, у які свято вірилося в юності: стажування, хоч і нетривале, дало можливість не тільки зрозуміти принципи роботи американських колег, а й відчути життя на іншому континенті. І це – точно незабутній експіріенс.
Йой, люди добрі, що було. До тепер мною смикає, як згадаю. Самі мереги… Покликала нас тітка до себе в гості, каже: «Малинько ягод помогти зібрати.
Днями я стала щасливим власником зеленої “Славути”. Насправді діяння суто формальне, на ній і далі кататиметься мій брат, але через певні сімейні обставини це було потрібно. Але суть не в тому.
Вже близько місяця я спостерігаю за тим, як розвивається історія Бено. Бено — це кіт, якого наприкінці травня врятували власники українського музичного лейблу .aorte. Але історія не про лейбл. Це лише ремарка до того, звідки я дізналася про цей випадок. Бено з таким же успіхом могли рятувати пожежники або бібліотекарі...Правда, тоді він був би Тарасиком, може)
Колеги давно просили написати матеріал про ляльок. Річ у тому, що я колекціюю ляльок типу Barbie вже досить давно і у мене назбиралася чимала колекція. Я не рахувала, але там має бути під 100 різних тіл: оригінальних, підроблених, трохи поламаних, нових.... Фірми теж дуже різні: від безіменного китайпрому до популярних зараз Monster High від “Mattel”.
По Великодню, після кумів, сватів, цімборів Пішто став у гаражі на вагу. Ну, ту, шо мішки з мукою важить, подивився і мовчки пішов спати. На рано каже:
