81-річна мешканка Добропілля Лариса через російські обстріли мусить залишати свій дім. За нею приїхали її рятівники – евакуаційники БФ «Схід SOS». У пані Лариси не залишилось рідних, вона живе одна із кицею Лялею. Із собою жінка забирає лише кілька сумок з речами і тваринку. Каже, що не хоче покидати дім, але вже дуже страшно лишатися у місті через інтенсивні обстріли.
Навесні Діана з чоловіком Алексом та маленьким сином Рінатом виїхали з рідного дому на Дніпропетровщині через війну. Діана була вагітна другою дитиною, а ситуація з безпекою погіршувалася щодня – обстріли і страх змусили відправитись на захід України. До Ужгорода родині порадила їхати мама Діани. Жінка тут вже другий рік. Уся родина зараз мешкає у шелтері фонду «Благо». Цей прихисток приймає переселенців з перших днів повномасштабного вторгнення.
На Свидовці, на вершині гори Трояска, працює екскаватор, – там монтують щоглу для вимірювання вітру. Там же для встановлення опор заливають фундамент, працює бетонозмішувач. За словами робітників, які монтують щоглу для вітру, це робиться для компанії «Вітропарки України», яка займається будівництвом вітряків у горах на території Закарпаття. Разом з тим, на платформі «ЕкоСистема» опублікована заява Усть-Чорнянської селищної ради про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки для детального плану будівництва ВЕС в Усть-Чорній.
Катерина з донькою та чоловіком жили у селищі Коцюбинське, невеликому населеному пункті Бучанського району. Родина планувала перебратися у нову велику двокімнатну квартиру в Борисполі, робила ремонт і мала намір всиновити одну дитину. Троє сестричок були розділені за віком у дитбудинках Чинадієва та Сваляви на Закарпатті. Батьків своїх не пам’ятали, оскільки вже з річного віку жили в дитбудинку...
Лінія фронту майже упритул наблизилася до Новопавлівки, що на Дніпропетровщині, буквально за 5 км. Звідти, а також із села Колона-Межова гуманітарна місія «Проліска» екстрено евакуювали 6 родин - 7 дорослих і 17 дітей. Евакуйовані родини прибули потягом до Мукачева. Усіх розмістять у притулку в Берегові.
Закарпатський Перечин і словацьке місто Собранці розпочали спільний проєкт «Здорове майбутнє».
Олег з позивним «Медвідь» у мирному житті займався спецефектами у кіно, зараз – у поліцейській бойовій бригаді «Хижак» керує підрозділом, який виготовляє боєприпаси для військових. Тут бійці – різних спеціальностей і виконують різну роботу: допрацьовують вибухові пристрої для FPV-дронів, саперні заряди та спеціально розроблені боєприпаси для певних завдань.
Артем із позивним «Афган» – патрульний поліцейський із Кропивницького. До цього захищав Україну ще з 2014 року. Зараз служить у бригаді «Хижак» – батальйоні безпілотних систем Департаменту патрульної поліції, яка має власну піхоту, мінометників, артилеристів, медиків, батальйон розвідки. Бригада повністю сформована із патрульних поліцейських з різних регіонів України. Артем «Афган» – артилерист, навідник. Зараз служить у Донецькій області.
В Ужгороді, у гуманітарному центрі «Совине гніздо», діє швейна майстерня для жінок. Учениці – переселенки, яким за 60 років.
Керує майстернею Інна Кущ, яка два роки тому переїхала до Ужгорода з окупованого Бердянська. Там вона займалась шиттям у власній майстерні, а також працювала у банку. У 2023 році Інна відкрила в Ужгороді власну студію, а також зараз навчає швейній справі переселенок.
На курсах шиття учениці починають із найпростішого – мішечків, простирадл, наволочок, а далі – доходять до крою та шиття одягу – футболок, шортів, штанів.
Компанія SHEMAX релокувалася із Дніпра на Закарпаття у 2022 році. Тепер завод працює на Ужгородщині. Тут виготовляють обладнання для салонів краси, яке експортують у понад 40 країн світу.
Засновники підприємства – подружжя із Дніпра – Тетяна та Сергій Шелест. Підприємці кажуть, що найважче на новому місці було знайти команду. Однак, зараз завод працює наповну, планують збудувати ще один новий цех та збільшити кількість робочих місць.
