Мультимедія

"Від зерна до хліба" - проєкт з такою назвою розпочала у Дубриничах у вересні минулого року Аліса Смирна. Тоді вона з дітьми засіяла невелике поле. Цими днями діти збирали вирощену пшеницю. "Я хотіла показати дітям довгий процес народження хліба. Виростити і зібрати пшеницю зайняло у нас 11 місяців, але свій хліб ми ще не можемо спекти, бо зерно сушиться. Потім будемо молоти і аж тоді пекти і їсти. Тобто, весь цикл займає рік", - каже ініціаторка Аліса Смирна.

На Закарпаття щотижня прибуватиме евакуаційний поїзд із Харкова, яким до безпечного регіону приїжджатимуть мешканці Харківської області. Один із таких рейсів днями прибув до Мукачева. 

У спецвагоні приїхали сімнадцять евакуйованих із Харківщини, переважно з Вовчанського району. Більшість із них житимуть у прихистку для переселенців у Великому Бичкові, ближче до Карпат. Частина – у Тячівському районі. Загалом за кілька тижнів на Закарпаття евакуювали понад 50 людей із Харківщини. 

Щотижня вихованці центру «Парасолька» у Тячеві (тут оселяються випускники інтернатних закладів для людей з інвалідністю) плетуть сітки, з яких згодом волонтери зшивають «кікімори» – маскувальні костюми для військових. У сусідній кімнаті виготовляють окопні свічки. Ця, здавалося б, монотонна робота дуже захоплює хлопців та дівчат, які радіють своїй залученості та можливості бути корисними для ЗСУ. Результати потужні! Загалом свічок виготовлено вже понад 7000, а деталі до «кікімор» вже й не рахують. Усі роботи забирають волонтери та передають на фронт.

Анастасія Соколовська – із Оріхова Запорізької області. Перебратися на Закарпаття з небезпечної території допоміг військовий із Закарпаття, один з тих, кому допомагала Анастасія з родиною. Дружина військового посприяла запоріжчанам із житлом на Тячівщині.

Родина Анастасії в кількох поколіннях – агрономи. Жінка теж має агрономічну освіту. До війни розпочала свій власний блог @agronom_chiki. Вже на Закарпатті продовжила не тільки вести блог, але й активно працювати на землі.

У цьому мобільному польовому шпиталю, який знайшли партнери Комітет медичної допомоги в Закарпатті - CAMZ у Нідерландах і доправили в Ужгород, є навіть паперові серветки. І всі необхідні умови, щоб, укомплектувавши цей бокс, він був повністю автономним.

Комітет медичної допомоги доповнить шпиталь необхідним медичним обладнанням, ліками, витратними матеріалами, генератором, устаткуванням для подачі води тощо і відправить на фронт. І навіть додадуть сонячні панелі для повної автономності!

Ліза Шаповалова – із Запоріжжя. Але з лютого 2022 року живе у Хусті. Дівчина народилася у місті Василівка, зараз воно окуповане, дому Ліза фактично не має. До цього на Закарпатті не була, але війна «посприяла». Ліза відчула Хуст, людей, природу, каже, місто їй подобається. Сприяє творчості та креативності.

Дівчина відкрила онлайн-магазин з красномовними предметами «Русофобшоп». Емоції, які пережила на початку повномасштабного вторгнення, дівчина вклала в бізнес-ідею. І вона спрацювала.

Студія сторітелінгу для підлітків та молоді працювала упродовж трьох місяців на базі Ужгородського прес-клубу за підтримки програми “Culture Helps / Культура допомагає”. Тренери навчали учасників знімати та писати мультимедійні історії. Вміло поєднувати різні формати в єдине ціле, розкривати історію за допомогою трьох основних складових - фото, відео та тексту. У результаті підготували 10 мультимедійних історій, які робили спільно.

Приміщення, які колись належали психіатричній лікарні у Вільшанах, передали в оперативне управління дитячому будинку-інтернату у 2022 році. Покращити умови проживання, а тут перебувають діти з особливо важкими фізичними та ментальнами вадами з усієї області і не тільки, планували ще до війни. Але війна підштовхнула до активний дій: у Вільшанський дитбудинок-інтернат переїхав такий же заклад з Кривого Рогу. Розмістили діток та вихователів у приміщення, розраховане для навчання, а не проживання.

У селі Вільшани на Закарпатті діє інклюзивний магазин-кав'ярня «Косиця». Тут і працюють, і водночас навчаються вихованці Вільшанського будинку-інтернату. Наразі тут п'ятеро постійних працівників. Окрім кави, чаю та смаколиків, тут можна також придбати вироби, які виготовляють вихованці інтернату власноруч.

Історію про роботу інклюзивної кав'ярні «Косиця» читайте у розділі «Життя по-закарпатськи».

Мешканка Ужгорода Катерина Ключкович втратила сина на російсько-українській війні ще у 2015 році. Жінка знайшла у собі сили і через кілька років після загибелі сина згодилась на участь у програмі перекваліфікації воїнів та родин загиблих військових. Пройшла навчання і виграла зі своїм проектом невеличкий грант на власну справу. Зараз Катерина займається вирощуванням фіалок, має близько 300 різних сортів, обожнює проводити час з квітами, каже, що це відволікає від усього і дарує енергію й сили.