Блоги

На дворі дощить. Воно, конєшно, добре, бо цибулька молода сходить, квасолька, укропчик. Але літа хочеться. Аби сонце і черешні.

Я довго думала, чи писати цей матеріал. Тема то їсть мене давно. Але, напевно, таки варто. Нові думки з’явилися у світлі останніх подій навколо Закарпатського облмуздрамтеатру. Чимось мене ця тема зачепила. Єдине, що не називатиму особливо деталі, бо доказів, окрім моїх слів нема, а справи вже минулих днів. 

Горіх на дворі зазеленів. У нас він великий, ще прадідо Пішти Йоушка садив. Цілий двір у його тіні. Чотири покоління виросло під його листям.

Отаке... Сьогодні дім повний тупотом ніг, мамканьом, кота за хвіст тяганьом, на Бондійови катаньом. Наші малі Шоні і Марічка приїхали від бабки з села.

Но і чоуколом... Що це за день зрана такий... Першою прийшла кума Аліна. Нє, вона хороша кума, але зміюка. Прийшла в новій шубі.

Я взагалі, коли їжджу у маршрутках, що буває досить часто, стараюся про них не думати. Ніби такий чорний екран, знаєте. Тривалий час я звертала увагу на проблемні ситуації, які там виникали, старалася їх аналізувати, але це все намарне. І тому я прямо-таки силою змусила себе перестати про них думати. Іноді мій мозок пробує ще вчепитися за якусь тему, але я його вчасно зупиняю.

Пішто і гарбузи...  Зібралась я варити диняску, – то такий суп-пюре з гарбуза. Я люблю, і Пішто теж. Хоча до гарбузів у нього своє відношення.

Топ-подією березня на Закарпатті у сфері медіа, безперечно, є несподіване звільнення із посади головного редактора газети «Новини Закарпаття» Віталія Ящищака.

Чесно признаюсь: хоч кухня моє май файноє місце у хижі, я - емансіпе! Люблю покуховарити, но держу себе у рамках! І Пішту держу теж! Доки Пішта десь шниряє (думаю на пиві) за традиційними чічками, я перечитую біографію Клари Цеткін (ще та була тютка!) і балдію від подарунка, який прийшов мені по мейлу! 

Пішто дому прийшов, сірий, як хмара. Каже:

– Ержі, бувім на тому фесті, сятивби ся, там такі палачінки баби пекли, що ня слини залляли. Печи палачінки...