Пішто і гарбузи... Зібралась я варити диняску, – то такий суп-пюре з гарбуза. Я люблю, і Пішто теж. Хоча до гарбузів у нього своє відношення. Вірніше до кавунів (як був малим, то плутав російське арбуз і наше гарбуз). А він страшенно любив саме кавуни.
Коли привозили на базар машину кавунів – приходив, купував зразу три-чотири і доки їх не з’їв всі, з-за столу не вставав. І він довольний і свиняткові кірок купа. Така ідилія. Лем потом треба було сорочку йому випрати, бо їв, як то пацятко, все долу бородою текло...
А то раз кум Ферій, сусід наш, каже:
– Пішто, а ци не хотів би ти на Різдво свіжого кавуна їсти?
Пішто нараз згодився. Пішли з Ферійом на базар, купили чотири великі кавуни, насипали в ящик з під яблук піску сухого, загребли туди ті кавуни і в підвалі сховали. Ферій говорить: «Сто процентів вистоять, я то видів у Молдавії». Но та й лишили то так... На саминьке Різдво Пішто взяв фартух і пішов у підвал. Ми з кумою сидимо за погарчиком, чекаємо. Лем чую Пішто Бондія кличе, то наш пес. Але не так як все, ай: «Бондіку, матір ти, поть лиш потятко, поть сюди, най тя мало за шию помацкаю...» Вискочили ми з кумою, а Пішті аж зелений. Каже, почав вигрібати кавуна, а там у піску кістки якісь смердячі, кавуни з-за того згнили. Ото Бондій наш, коли не міг кістку догризти, то загрібав у землю, а коли увидів, як Пішта кавуни ховає в пісок, то і собі кістки туди прятати носив. Хазяйський пес, навчився собі двері відкривати і потиху запаси робив... З того часу до кавунів Пішту наче відрізало. Але диняску з печучої дині їсть... Но а робиться вона так...
Чистимо і ріжемо на кубики один середнього розміру гарбуз.
Далі те ж саме з 3-4 картоплинами. Якщо невеличкі, то мож і 5 взяти.
Зсипаємо в каструлю такого розміру, щоб ще на два пальці вище води стало налити. Солимо вегетою і най вариться.
Доти чистимо і ріжемо надрібно 2 цибулини та підсмажуємо їх до золотистого кольору.
Тут мож мало перепочити і випити кавіль… Бо поки крумплі з гарбузом не стануть м’якими – роботи ниє. Тож сиджу, кавую і тицяю в них періодично вилкою.
Як розм’якли – половину води зливаємо і пускаємо в хід блендер.
Гріємо 250г молока, додаємо в суп і далі перемішуємо.
Потім – ароматні спеції: куркума, карі, імбир… Хто як любить, я кладу по 1 чайній ложці кожного.
Блендеруємо підсмажену цибульку і змішуємо з супом.
Далі, пробуємо чи треба ще підсолити. Якщо любите гостреньке – додайте ще імбиру чи візьміть гострий каррі замість ніжного. Вмикаємо на пару хвилин газ і даємо ще раз закипіти. Як тільки булькнув – вимикаємо.
Гарбузовий суп-пюре дуже смакує з плавленим сиром, бринзою чи заморським пармезаном. Головне кидати в гарячий, щоб розплавилося і тягнулось за ложкою. Ще пару запашних гріночок чи хлібців з грибами і відірвати Пішту від тарілки вже не мож. Всім смачного!
