Смачні закарпатські палачінти

Ержіка
Смачні закарпатські палачінти

Пішто дому прийшов, сірий, як хмара. Каже:

– Ержі, бувім на тому фесті, сятивби ся, там такі палачінки баби пекли, що ня слини залляли. Печи палачінки...

– Що, - говорю, - знов «чиру з попром»? Він у мене з дитинства такий лакомний. Де, що увидить, і так ся злакомить. Свекруха розповідала, Піштикові було з чотири роки. Та зайшов у гості до цімбора Мішка. А там якраз Мішкова маточка наварила манки, та посипала то цукром та й корицею. То доброта. Піштика теж за стіл кликали, але він сказав що не голодний. А потім прийшов дому і говорить:

– Мамо, варіть чиру з попром!

– То може не попер?

– Нє, – каже, – чиру та й посипати попром! Бо у Мішка був чир з попром, я то видів, та і я хочу.

– Може чиру з корицею?

– Нє, чиру з попром! Мішко їв, я видів.

І що думаєте, стрепав тарілку чиру, чорним перцьом посипаним, сльози, конешно, були, але зтерпів. Потім каже: «Нє, не смачно, добре, що у Мішика я ся відказав...»

Такий лакомний тот мій Пішто. Но і що робить? Пекти палачінки, бо як не спекти, то Пішта буде тиждень не їсти обід, а лем по ночам виїдати холодильник... То робимо так...

В миску насипаємо пів-стакана цукру, вбиваємо домашнє яєчко і додаємо чайну ложку солі і розпушувача.

Все це блендером файно сколотити.

Потім, додаємо трохи молока і колотимо далі, щоб мало цукор потаяв.

Виливаємо ще 200 мл молока і доста.


Далі насипаємо муки. Так сталося, що дома було небагато звичайної пшеничної, тож зробила навпіл з вівсяною. Головне досипати муку, поки тісто не буде литися з блендера, як рідка сметана.

А ще, моя бабка Нотіка все казала: «Ержі, самоє главноє – аби не прилипло, то натопи там до тіста мало масла і ніколи не пригорить, ані не приліпиться». Так і роблю! Топлю 100г масла на палачінтовці, тепле виливаю в тісто і перемішую гарно. Далі мож печи на сухій сковородці, – маю таку древню-чугунну в вафельну сіточку. На ній палачінки май ліпші! Головне вчасно перевертати, бо я той свій серіал дивлю на кухні та так іноді задивлюся, що поодне та й пригорить.

Ну, що все готово! Наливаю в мисочку домашнього малинового варення і сметани глечик до того.

Пішта наїв таке черево, як бубен, налив собі погарчика домашнього винця та й футбол позирать. Ніби все... Всі довольні.

Оце якраз по телевізору шось за Францію показують, то мені згадалося за їх кухню…То ще сусід, Лоці-бачі, той, що у Парижі два роки штукатурив, казав аж і в них є палачінки, – крепи. То він їв там їх з гречньової муки. Дуже, казав, мудра штука. Такі великі, як газета Закарпатська правда. І такі само сухі, лем з маслом та й чоколадою...

Loading...

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
CAPTCHA
Питання для відсіювання автоматичного коментування.
Введіть відповідь на питання