Отаке... Сьогодні дім повний тупотом ніг, мамканьом, кота за хвіст тяганьом, на Бондійови катаньом. Наші малі Шоні і Марічка приїхали від бабки з села. Дві години в ванні відмокали і тепер – мамо ми голодні! Добре, золоті мої, борщику з сметаною?
– Мамо, ми якусь доброту хочемо!
– А ви бабку слухали?
– Слухали, слухали.
– Ага, так слухали, що у бабки вуха спухли. А хто дідика в туалеті закрив, шо дідик годину благим матом волав, аж поки бабка з магазину не повернулась і не випустила?
Мовчать...
– А хто сусідській козі моркву на роги прив'язав? Та сердешна мало собі шию не скрутила за морквою сягаючи?
Знов мовчать...
– А хто вуйкови Сірожові в вихлопну трубу картоплю забив. Той півдня машину завести не міг? Нє, ну потім втихаря витягли. Вже коли Сірожа за майстром в сусіднє село на біціглях поїхав. Привіз того, а машина з півтику завелась. Сарака Сірожа пак пляшку горілки випив повторяючи: «Ніпанимаю...»
Мовчать, одне на другого зиркають.
– Що, все село радувалось, коли вас забирали? От навіщо було на спині сусідського хряка писати номер телефону тітки Могдушки? Опять же все село сміялось... Ну, добре, – кажу. –Буде вам доброта, лем будьте чесними.
– Будемо, будемо!
Оце надумала запекти малим яблука. Тож беремо 3-4 шт таких шо більшенькі, я люблю наші Сторожницькі, миємо, ріжемо навпіл і аккуратно виймаємо серцевину.
Дістаємо з комори різну доброту для начинки – горіхи, родзинки, мед, мало кориці… (Якщо шо, то підійдуть любі сухофрукти, як то курага чи журавлина, все, що є).
Ламаємо надрібно горіхи…
Ставимо у ємність чайні 2 ложки меду і розбавляємо теплою водою. Небагато, може ложок 5 води.
Далі засипаємо туди горіхи та родзинки.
Наповнюємо наші половинки яблук і викладаємо акуратненько на тепшу. 
І все! В розігріту духовку їх! Десь на 15-30 хвилин. 
Час залежить від розміру і сорту яблук, тож після десятої хвилини підглядаємо за ними.
Готово! Кухня пахне запеченими яблуками і корицею… М-м-м-м…
Малі в захваті! Лопають за обі щоки і клянуться, ож нигда більше шкоднічати не будуть, лем частіше таку смакоту, мамко, печіт. Повірю їм на слово… До наступної поїздки в село :) Всім смачного!