Маршрутками Україна славиться
Часто чую від знайомих поляків про те, які в нас класні маршрутки. Вони саме так їх і називають не перекладаючи, просто "marszrutka".
Часто чую від знайомих поляків про те, які в нас класні маршрутки. Вони саме так їх і називають не перекладаючи, просто "marszrutka".
Всьому приходить кінець... Вже майже промайнули п’ять років навчання в університеті. За ці 1825 днів було багато пережито. 1 вересня 2008 року купка незнайомих людей почала своє життя, як група першого курсу відділення журналістики Ужгородського національного університету.
Давно-давно. Когда деревья были большими, а наш пес Пуфик был старше меня вдвое.
Бабушка с дедушкой занимали второй этаж нашего дома.
До Паски я вирішила потішити сім’ю та друзів одним з улюблених тістечок. Це навіть не тістечко, а ціле тістище! Метрового розміру у довжину. Через те і назва його - метровий калач. Звичайно на стіл його такою ковбасою не кладуть. Але все по-порядку.
Присвячую моєму Храму – церкві на Цегольнянській
Стою посеред храму… Молюся про своє… Часом від молитов відволікає малий син: щось просить, ходить, питає…
Минулий мій експеримент із інтернет-рецептами закінчився порадою "закривай свій блог". Але сьогодні я все-таки повернулися до цієї своєї ідеї. Чого тільки не зробиш, щоб не мити вікна у день трудящих, та ще і перед Великоднем!.. Так що вікна чекають, а я - в інтернет по рецептик.
Рожеві хмаринки під вікном, в парках і скверах. Ніжні мереживні пелюстки щільно вкрили гілки сакури. Цвіт схожий на ранкову зорю, вічну молодість, саму любов.
Три шматочки моєї поезії.
Дві жінки люблять одного чоловіка, кожна з них бажає йому щастя, кожна бачить в ньому свою підтримку і опору…
Я страшенно люблю показувати туристам нашу екзотику і спостерігати за їх реакцією. Знаю напевне, що жителі великих міст зі свого комфорту залюбки повернулися б у час свого дитинства. На жаль, або й на щастя, у нас є можливість надати їм таку послугу. Коли до мене перший раз приїхала подруга із Австрії, я з гордістю показувала їй сусідських корів і запевняла, що у нас у кожному дворі є «таке». Очікуваної реакції від гості я не отримала і вже майже образилася, як вона сказала:»У нас теж є корови вдома, 38 голів». У мене був шок. Як??? Я була переконана, що австрійці, та й інші іноземці живуть виключно у великих містах, катаються на дорогих автівках, а корів бачать лише по телевізору або у зоопарках.