Дві жінки люблять одного чоловіка, кожна з них бажає йому щастя, кожна бачить в ньому свою підтримку і опору…
Ось, власне, основні причини явного або прихованого конфлікту між свекрухою і невісткою. На цьому можна було б поставити крапку. Але ми спробуємо збагнути, чи можлива така «дивна пригода» між чужими одна одній жінками?
Отже, як тільки пролунав марш Мендельсона, в житті матері, відтепер – свекрухи, з’являється інша жінка – невістка, яка має на її «надію і опору» всі законні права.
Останні -дцять років мати вчила, виховувала сина, дбала про його всебічний розвиток і освіту, спостерігала, як він дорослішає і мужніє. З його одруженням вона позбулася всього в одну мить. Виникає відчуття покинутості, спустошення, з’являються думки як от: «я стільки вклала в свого хлопчика, а тепер, коли він самостійний і дорослий змушена віддати цей «скарб» іншій».
Коли стосунки матері і сина будуються на взаємоповазі, в них є достатньо свободи для саморозвитку кожного, матері вдасться прийняти нову соціальну роль свекрухи і стати для невістки підтримкою в житті. Якщо мати все життя намагалася утримувати сина поряд, а після одруження несвідомо робить кроки, щоб «повернути собі своє» - стосунки з невісткою стануть каменем спотикання.
Свекруха не може бути доброю, а невістка ніколи не стане рідною донькою. Так говорить народна мудрість: лиха свекруха, невістка - чужа кістка, в раю порожні два стільці: доброї свекрухи і доброї невістки. Отже, упереджене ставлення запозичується ще з батьківської сім’ї і підкріплюється суспільним стереотипом про віковічну ворожнечу двох.. До цього додається очікування тієї ж свекрухи і невістки в прийнятті і любові з боку іншої. Невістка, як і свекруха, має таємні сподівання, що та - «інша» сприйме її за доньку чи маму і любитиме відповідно. Але… Народна мудрість відображає реальність без прикрас. Тому подібні ілюзії зазнають краху. Виникає відчуття втрати, яке супроводжується повним набором почуттів – злості, агресії, образи, неприйняття.
Для побудови добрих стосунків і свекрусі, і невістці доведеться звернутися до тих же народних традицій, які вказують єдино можливий шлях – поваги і вдячності за те, що одна вже зробила для свого сина, а інша робитиме протягом решти життя з чоловіком.
І тоді невістка зрозуміє, що в чужий монастир не ходять зі своїм уставом і, виходячи за чоловіка заміж, отримує разом з ним і його матір. Свекруха, в свою чергу, усунеться від «боротьби за щастя свого сина».
Тож, чи станеться «дивна пригода, коли між свекрухою і невісткою згода»? Відповідь залишаю обирати кожній з нас.
Схожі матеріали читайте на сайті: www.bratasyuk.com