Я страшенно люблю показувати туристам нашу екзотику і спостерігати за їх реакцією. Знаю напевне, що жителі великих міст зі свого комфорту залюбки повернулися б у час свого дитинства. На жаль, або й на щастя, у нас є можливість надати їм таку послугу. Коли до мене перший раз приїхала подруга із Австрії, я з гордістю показувала їй сусідських корів і запевняла, що у нас у кожному дворі є «таке». Очікуваної реакції від гості я не отримала і вже майже образилася, як вона сказала:»У нас теж є корови вдома, 38 голів». У мене був шок. Як??? Я була переконана, що австрійці, та й інші іноземці живуть виключно у великих містах, катаються на дорогих автівках, а корів бачать лише по телевізору або у зоопарках.
Потім, коли я вже на довше приїхала до Австрії, то переконалася, що Австрія-це не лише Відень, бали, музика і Альпи. Австрія-це країна фермерів і господарських дворів.
Австрійці дуже пишаються своїми сільськогосподарськими традиціями і підтримують їх на всіх рівнях. Вони не будують на місці старих ферм нові склади чи вілли, не міняють фасади. Техніка звісно йде в ногу з часом, але побут і звичаї залишаються.
Фермери так само, як і колись, вечеряють холодними закусками, які подаються на дерев’яних дощечках, роблять налівки, настоянки, славляться «мостом», національним напоєм, схожим на сидр, зроблений на основі диких яблук і груш. Кожен регіон має свій тип селянських дворів, вони мають не тільки нумерацію, але й власну назву з часу відкриття.
Держава Австрія піклується про фермерів, надає дотації. Євросоюз платить деяким господарствам гроші за те, щоб не садили картоплю, бо вони-гуманні і, купуючи картоплю у бідніших країн, підтримують їх фінансово.
А ще тут дозволили фермерам декілька вихідних у рік приймати гостей і частувати їх різними смаколиками свого виробництва і наливати мост. Лише гарячі страви подавати не можна. Такі типи ресторанів дуже популярні серед місцевого населення, бо дешево, смачно, натурально і своє, австрійське. А ще у таких дворах можна проводити відпустку. Це ідеальні канікули для сімей з дітьми.
Нам би таку національну свідомість, підтримку уряду і зажили б ми тоді…