Три шматочки моєї поезії.
Слова болю
Усі слова вже
Вже сказані і пересказані
Усі слова вже затерті до дирок,
ними можна вдарити і вбити.
Але настають моменти,
коли вони безсилі.
Ними не можеш виразити
свого болю, туги й образи.
І якщо не можна вимовити,
то хочеться виблювати
той терпкий і пекучий
біль у тілі.
Той біль, який підкошує ноги
і робить ватні коліна.
Той біль, який здавлює горло,
не даючи дихати.
Той біль, який день за днем
виснажує мене.
Той біль, який живиться моїми
приємними спогадами і
хорошими моментами.
Біль – мій вічний і
щоденний супротивник.
Заручник
Заручник життя, долі й обставин
Заручник
кайдани тиснуть й
несила терпіти.
Але людська кондиція
це ж не тільки біль,
але він має над нами велику владу.
Мудрощі при ньому занепадають,
гаснуть зорі на небесах.
Й біосоціальні істоти
вмивають моє тверде серце
в своєму чорнилі і дьогті.
Змийте з мене цю
важкість і бруд.
Помийте мене у молоці з медом.
Молоко як образ початку життя,
а мед як солодкий присмак бджолиного жала.
Оголіть,зніміть кайдани з мене
і умийте в непорочній чистоті.
Прошу я вас
Благаю
Поможіть
Прихований вихід
Вихід є завжди,
але не завжди
він нам подобається.
Коли правильне вирішення
проблеми є розірвати відносини,
ми кажемо,що виходу немає.
Є
він є
ти просто його не не помічаєш,
озирнися.
Суть виходу це рух далі.
Не зупиняйся,
тільки не зупиняйся.
Не озирайся,
тільки не озирайся.
Інакше заболить.
Ти ж не хочеш болю?