Про них рідко згадують − хіба що раз в рік. На 9 травня їм дарують квіти, вшановують і називають героями. У їхню честь вищі чини влади проголошують пафосні промови, а потім при них усі забувають. І герої перетворюються на звичайних пенсіонерів з мізерною пенсією та купою проблем. Але, переживши на фронті важкі випробування голодом, холодом, смертю близьких, вони лишилися людьми. Особливо не пощастило тим, хто під час війни потрапив у полон. Рабські умови праці, нервові перенапруження давалися взнаки. Багато хто не вижив.
Одним із тих, хто зазнав поневірянь у робочих таборах, але лишився в живих, не дивлячись ні на що – закарпатець, мешканець с. Синевир Юрій Бугина. Спілкуючись з ним, диву даєшся, звідки стільки щирості та доброти може братися в людини, яка прожила таке непросте життя?.. Zaholovok.com.uaзустрівся із людиною унікальної долі, щоб розпитати його про давно минулі, та не забуті події.