Життя по-закарпатськи

Родина П’ятихатків до Ужгорода приїхала у серпні минулого року. Приїхали з Горлівки Донецької області, де якраз тоді розпочалися активні бойові дії. Ми побували в гостях у цієї привітної родини, аби почути про те, яким був їхній шлях до мирного життя. Зараз голова родини, Рома, у відрядженні. Його дружина Оля розповідає, що чоловік знайшов роботу мало не в перший день по приїзді сюди. Вона ж поки роботи не знайшла, тож займається тим, що допомагає іншим переселенцям влаштуватися на новому місці.

Ще у серпні 2013 року Zaholovok.com.ua вирішив розпочати проект - «Один день». Саме один день журналісти проводили у різних ситуаціях і місцях. Розпочали з балкону, а потім були вокзали, берег моря, дитбудинок, ліс, електричка та навіть цвинтар.

Ужгородець Олександр Русин – один із тих, хто у своїй пошуковій роботі ризикує життям заради загиблих. Уже більше півроку волонтери гуманітарної місії «Чорний тюльпан» шукають тіла військових у зоні АТО. Закарпатський пошуковець, керівник громадської орагнізації «Пошук-Захід»  Олександр Русин здійснив уже дві такі поїздки. Остання тривала майже місяць: каже, не міг повернутися додому, знаючи, що потрібна його допомога. Волонтери за цей час вивезли більше 70 тіл українських військових. Серед них – одна жінка-медик.

Олександр виглядає трохи втомленим, але намагається триматися бадьоро. Каже, до такої роботи давно вже звик. Розповідає, що привіз прапор, залишений бійцями 128-ї бригади, експонати для музею і, напевно, купу не дуже приємних спогадів.  Пошуковець не робить різниці між загиблими: солдат є солдат. І запевняє, що це – від серця.

В Ужгороді знову порушили питання підняття ціни на проїзд у маршрутках. Цього разу тарифи на перевезення обговорювалися на розрекламованих громадських слуханнях: до участі у них закликала і влада, і «різношерсті» громадські активісти, і політичні партії. Правда, останні – дещо пізніше. Стартувало «демократичне зібрання» на підвищених тонах, закінчилося через чотири години. Результат – багатосторінкова резолюція у якій, крім неприйняття пропозицій підвищити вартість проїзду до 4 гривень, ужгородці прописали звернення до прокуратури, звільнення секретаря ради Богдана Андріїва, відсторонення «некомпетентних людей» та всеможливі слушні та не дуже «маршруткові» покращення.

Якби не щирі прагнення ужгородської громади до практичних проявів демократії, захід можна було би назвати чи то балаганом, чи то дешевим цирком: за винятком кількох дійсно конструктивних виступів, слухання були більше схожі на перші невпевнені передвиборчі кроки деяких політичних партій та персон.

Погода, як правило, впливає на наші будні та вихідні. Часом від неї залежить настрій, інколи вона змінює наші плани і часто, хочемо ми цього, чи ні, змушує підлаштовуватися під  неї. Буває, ми нарікаємо на погоду, вона може нас дивувати, викликати несподівану радість, запрошувати на прогулянку чи змушувати сидіти вдома.

Із цвітінням сакури Мукачево цьогоріч знову перше: одне деревце там вже вкрилося рожевим цвітом. Однак, і місцеві жителі, і туристи з нетерпінням чекають, коли ж заквітнуть сакури в Ужгороді. Спеціально для Zaholovok.com.ua Анатолій Золотарьов, начальник відділу метеорологічних прогнозів та гідрометеорологічного забезпечення  Закарпатського ГМЦ розповів, якою буде погода в Ужгороді найближчими днями та коли в місті може заквітнути сакура.

Продовження проблеми, висвітленої в газеті «РІО» № 42 від 19 жовтня 2013 року.

Майже півтора року тому до редакції «РІО» по допомогу в порятунку від колишнього чоловіка, громадянина Росії, який нелегально перебував на території України, звернулась мукачівка Катерина Планкіна (нині Яворська).

Зима нарешті пройшла і перше весняне сонечко потягло нас всіх до шафи за легшим одягом. І все би добре, якби набрані за зиму зайві кілограми не показувалися у легких шовкових блузках або у тому чорненькому облягаючому топі. Та і стегна би треба привести до ладу, аби улюблена коротка спідниця краще сиділа...

Тринадцяте число місяця, яке припадає на п'ятницю, вважається у багатьох культурах нещасливим днем і є одним з найпоширеніших забобонів.

“Операції пораненим військовим доводилося робити в окопах, навколішки, прикриваючи їх від землі, яка сипалася від постійних обстрілів,” –  розповідає лікар з Ужгорода Олександр Данилюк.