Люди, які живуть на Закарпатті. Історії, які вони розповідають. Події, які змінюють.
Всі ми пам’ятаємо ці важкі, але щасливі роки, коли ночі минали наче мить, голова працювала невпинно, а вірні друзі і кава завжди були поряд. І все це заради них — екзаменів, модулів, контрольних...
7 червня двоє студентівУжНУ, один з Індії, інший із Зімбабве, намагалися потрапити до “Акваріопарку”, однак намарне.
Відомий український науковець, історик, доктор історичних наук, професор кафедри країнознавства факультету міжнародної політики, менеджменту та бізнесу Ужгородського національного університету Ігор Тодоров – уже майже рік як ужгородець. Минулого літа пан Ігор з дружиною Наталією через події на Сході України були змушені переїхати. Для свого «життя з початку» обрали Ужгород і ще жодного разу про це не пожалкували. Кажуть, шкода, хіба що, величезної бібліотеки і архіву, які залишилися там, куди сім’я науковців навряд чи повернеться.
Про це йдеться у звіті про виконання бюджету м. Ужгород за І квартал 2015 року.
Одесу не можна явити без моря, а Закарпаття без численних фестивалів. Звісно, більшість із них так чи інакше пов'язані з виноробськими традиціями краю, але чимало є й таких, які передають неповторні гастрономічні, культурні та історичні особливості Закарпаття. І тут є де розвернутись уяві, бо ж в області проходить близько двохсот фестивалів.
Геннадій та Марина Архипові – чудові батьки вісьмох чудових дітей. Найстаршому сину – скоро вісімнадцять, наймолодшому – чотири місяці. Коли біля будинку Архипових встановили блокпост, сім’я почала думати про тимчасовий переїзд: повністю залишати власну нову оселю не хотілося. Майже рік тому Архипові приїхали на Закарпаття з Макіївки, аби побути тут кілька тижнів. Зараз сім’я думає, як влаштувати своє «постійне» життя тут: ситуація на Сході України не змінилася.
В Ужгородському прес-клубі відбулася прес-конференція відомого закарпатського селекціонера Генріха Стратона.
Євген і Наталія Цодікові точно знають, що відчуваєш, коли «там» залишилось усе життя, а «тут» його треба починати заново. Сім’я ще у травні минулого року приїхала на Закарпаття до знайомих, але до тодішнього дому так і не повернулася: зараз для них Ужгород потрохи стає рідним.
Колишня міква ужгородських євреїв, потім бюро стандартизації і врешті їдальня школярів ЗОШ №1 зараз потихеньку перетворюється в руїну та з кожним роком все більше обростає сміттям і зеленню.
15 травня з журналістами на брифінгу зустрівся керівник “Закарпатгазу” Шатило Віталій, аби розставити всі точки над і у газовому питанні.
