Люди, які живуть на Закарпатті. Історії, які вони розповідають. Події, які змінюють.
Євген Кудрявцев, фотограф, оптиміст та справжній патріот України розповів про те, як залишав Луганськ та що нового віднайшов для себе на заході України.
Всі ми пам’ятаємо ці важкі, але щасливі роки, коли ночі минали наче мить, голова працювала невпинно, а вірні друзі і кава завжди були поряд. І все це заради них — екзаменів, модулів, контрольних...
7 червня двоє студентівУжНУ, один з Індії, інший із Зімбабве, намагалися потрапити до “Акваріопарку”, однак намарне.
Відомий український науковець, історик, доктор історичних наук, професор кафедри країнознавства факультету міжнародної політики, менеджменту та бізнесу Ужгородського національного університету Ігор Тодоров – уже майже рік як ужгородець. Минулого літа пан Ігор з дружиною Наталією через події на Сході України були змушені переїхати. Для свого «життя з початку» обрали Ужгород і ще жодного разу про це не пожалкували. Кажуть, шкода, хіба що, величезної бібліотеки і архіву, які залишилися там, куди сім’я науковців навряд чи повернеться.
Про це йдеться у звіті про виконання бюджету м. Ужгород за І квартал 2015 року.
Одесу не можна явити без моря, а Закарпаття без численних фестивалів. Звісно, більшість із них так чи інакше пов'язані з виноробськими традиціями краю, але чимало є й таких, які передають неповторні гастрономічні, культурні та історичні особливості Закарпаття. І тут є де розвернутись уяві, бо ж в області проходить близько двохсот фестивалів.
Геннадій та Марина Архипові – чудові батьки вісьмох чудових дітей. Найстаршому сину – скоро вісімнадцять, наймолодшому – чотири місяці. Коли біля будинку Архипових встановили блокпост, сім’я почала думати про тимчасовий переїзд: повністю залишати власну нову оселю не хотілося. Майже рік тому Архипові приїхали на Закарпаття з Макіївки, аби побути тут кілька тижнів. Зараз сім’я думає, як влаштувати своє «постійне» життя тут: ситуація на Сході України не змінилася.
В Ужгородському прес-клубі відбулася прес-конференція відомого закарпатського селекціонера Генріха Стратона.
Євген і Наталія Цодікові точно знають, що відчуваєш, коли «там» залишилось усе життя, а «тут» його треба починати заново. Сім’я ще у травні минулого року приїхала на Закарпаття до знайомих, але до тодішнього дому так і не повернулася: зараз для них Ужгород потрохи стає рідним.
Колишня міква ужгородських євреїв, потім бюро стандартизації і врешті їдальня школярів ЗОШ №1 зараз потихеньку перетворюється в руїну та з кожним роком все більше обростає сміттям і зеленню.
