Люди, які живуть на Закарпатті. Історії, які вони розповідають. Події, які змінюють.
«Не знаю, коли повернуся. Їдемо на Ликіцари і Липовець. Може вночі, а може завтра», -- казав батько, збираючись у відрядження «в район». На початку 80-х він працював на Перечинщині у райвиконкомі.
На території Національного природного парку «Синевир» росте квітка, яка харчується комахами. І робить це доволі цікавим способом.
До 30% електроенергії може зекономити Коритнянська школа на Ужгородщині, якщо замінить на кухні старі радянські плити. Це вже зробила Середнянська ЗОШ. А ще тут поміняли насос у системі теплопостачання, пояснили учням, кільки грошей йде «на вітер» при відчинених дверях, відкручених кранах, увімкнутому світлі. У школі села Есень - та ж ситуація. Ці три школи взяли участь у проекті «Школи крокують до енергозбереження», який впроваджувався в Закарпатській області з вересня 2011 до липня 2012 року за фінансової підтримки Швейцарської Конфедерації.
Перечинщина – найближчий до рівнинної Ужгородщини район. Близький і повністю гірський. І від цього – малоземельний. Із зайнятістю тут, м’яко кажучи, не дуже. Лісохімкомбінат, що у Перечині – працює не на повну потужність. Завод «Стетит» - і поготів. Та й доїхати до Перечина із, приміром, Лумшор, Вільшанок – шлях неблизький. Не кажучи вже про найвіддаленіші села району Ликіцари і Липовець. Щоб журналісти обласних ЗМІ могли побачити власними очима будні, тривоги і радості місцевих жителів – Перечинська райрада влаштувала прес-тур у район.
Про них рідко згадують − хіба що раз в рік. На 9 травня їм дарують квіти, вшановують і називають героями. У їхню честь вищі чини влади проголошують пафосні промови, а потім при них усі забувають. І герої перетворюються на звичайних пенсіонерів з мізерною пенсією та купою проблем. Але, переживши на фронті важкі випробування голодом, холодом, смертю близьких, вони лишилися людьми. Особливо не пощастило тим, хто під час війни потрапив у полон. Рабські умови праці, нервові перенапруження давалися взнаки. Багато хто не вижив.
Одним із тих, хто зазнав поневірянь у робочих таборах, але лишився в живих, не дивлячись ні на що – закарпатець, мешканець с. Синевир Юрій Бугина. Спілкуючись з ним, диву даєшся, звідки стільки щирості та доброти може братися в людини, яка прожила таке непросте життя?.. Zaholovok.com.uaзустрівся із людиною унікальної долі, щоб розпитати його про давно минулі, та не забуті події.
13 червня у столиці Об'єднаних Арабських Еміратів за невідомих обставин загинула 21-річна ужгородка Яна Бурич. Тіло знайшли у її номері готелю.
Літня спека для ужгородців стала чи не найбільшим клопотом липня. Проте ці «неприємності» можна легко подолати. В Ужгороді є чимало місць, де можна охолодитися у басейні чи природній водоймі, позасмагати. Кореспонденти Zaholovok.com.ua пройшлися місцевими пляжами та вивчили ситуацію щодо водного відпочинку у місті, зваживши всі “за” та “проти”.
Ужгородка Крістіна Пінджоля цього року закінчила десятий клас, планувала вступати на факультет французької філології. Від удару струмом загинула.
У Карпатах волонтери з України, Росії та Словаччини впорядковують військові поховання часів Першої світової війни. Усі роботи здійснюються добровольцями із числа скаутів, які отаборилися на території Ужанського національного парку поблизу села Лубня.
56 біженців з 6-ти країн світу мешкають у Пункті тимчасового розміщення біженців, що у Мукачеві. З них – 29 дітей, у тому числі 5 неповнолітніх без супроводу. Двоє з них ходять в Мукачеві в садок, 15 - в школу. За роки існування притулку (з 2007 року) тут народилося 13 малюків. Затишний дім у маленькому закарпатському містечку став для багатьох з тих, хто втратив справжній дім у себе на батьківщині, рідним. Багато хто за ці роки подався далі у світи, хтось перебуває тут не один місяць, знайшов роботу, і сподівається залишитись в Україні.
