Як писав Zaholovok.com.ua, у День міста, 28 серпня у Виноградові відкрили фонтан на оновленій площі. Фонтан, встановлений коштом меценатів, увінчує бронзова постать дівчини-виноградівки. Вона ногами чавить у діжці плоди винограду і добуває виноградний сік найбільш старовинним відомим способом, який застосовувався ще до винаходу винного пресу. Саме цей спосіб добування виноградного соку, з якого виготовляли вино – древній смачний напій, був пов’язаний із очікуванням, відчуттям свята. Це свято було і для виноробів, і для дівчат, які у такі дні шукали собі нареченого, і для хлопців, які приглядали собі майбутню дружину.
Ініціативна група ентузіастів, яка називає себе UNgANG, не має жодних статутів чи задокументованих меморандумів, але об’єднує у собі небайдужих людей багатьох професій, вирішила відродити це свято у Виноградові. Бо де ще йому бути, як не у місті із назвою винограду, яке знаходиться у славному вином регіоні.
Туризмознавець, викладач УжНУ, голова Закарпатського турінфоцентру Олександр Коваль та автор скульптури дівчини і проекту фонтану Михайло Колодко розповіли Zaholovok.com.ua про своє бачення свята.
О.К.: На день міста, до 27 вересня, буде презентовано концепцію свята чавлення винограду. Колись вдавнину люди, зібравши врожай винограду, збиралися разом, співали пісень, а молоді дівчата бралися чавити виноград ногами.
М.К.: І цей процес був настільки, так би мовити, ритуальним… Адже дівчата, які брали участь у цьому процесі, вже були готовими до заміжжя і в процесі чавлення винограду вони наче презентували себе. Делікатно припіднімали спідницю, показували ніжки, шиковно працювали, показуючи себе як добрих господинь. Вони мали бути цнотливими. І з того свята молоді люди мали вже розходитися парами.
Ми говоримо зараз про точковий фестиваль. Ми цим фестивалем хочемо нагородити Виноградів за таку гарну міську площу. Ніде в Закарпатті немає такої гарної площі.
О.К.:.Наразі останнім часом робиться усе, аби зробити Виноградів гарним містом. Коли ви подивитеся на місто з висоти, то помітите, наскільки зручне в ньому планування: зручний в’їзд у місто з різних боків, нескладно потрапити до центру міста.
М.К.: Виходячи з цього, нам легко було зробити центральну площу таку само гарною і правильною. Воно теж відповідає тому продукту правильності, там немає штучних прибудованих будівель.
О.К.:.Там зберігся той перетин культур, транспортних шляхів, людей, які приїжджали-від'їжджали. Видно, що виноградівці люблять своє місто, люблять ті парки та сквери. І на святі відкриття фонтану не було п’яних… Все відбулося святково, гарно в робочий день, бо це ж був вівторок, люди зібралися на площі, відсвяткували і розійшлися далі по роботах.
М.К.: Пригадується один випадок, яки дуже добре характеризує спосіб життя у Виноградові Коли ми закінчували вже монтувати фонтан, ми там працювали допізна і було вже десь 23 година і ми захотіли випити кави, то так і не змогли! В освітленому парку були ще поодинокі закохані парочки, а вулиці цілком пусті, магазини закриті, а в тих АВС, які ще десь і працюють, кави нам би і не налили, а погнали би нас пити каву додому... Нам так і сказали чоловіки, яких ми спитали, де можна в такий час каву випити.
Це спосіб життя!..
О.К.:.Виноградів – це не масове місто, там немає масового туристичного паломництва, але воно унікальне: своєю природою, історією, архітектурою, храмами. У Виноградові, (а ще також в Ужгороді, Середньому та Мукачеві) свого часу переховувалася корона святого Іштвана в період, коли війська Наполеона йшли на Росію. В наших планах зробити такий паломницький шлях святої корони для угорців, які цікавляться історією своєї батьківщини.
-- Так, знаю, що дотягнулися до Виноградова, Хуста ноги туриста навіть з тієї ж Росії. Але туриста не масового, а цілком ексклюзивного. Яка буде ціль цього фестивалю, як ви гадаєте? Затягнути у Виноградів масового туриста, чи просто подарувати гарне свято самим виноградівцям?
О.К.:.Ні, це швидше буде відтворення тих традицій, які колись були у виноградівців дуже популярними. Ні в якому випадку не залучення туристів. Ми сподіваємося, що люди задумаються, хоча б на хвилину: „Як жили мої батьки? Які були звичаї та традиції? Чому виноград є в основі назви мого міста? Чому Виноградів є центром традицій, промислів, ремесел, які стосуються виноробства?” Чому варто дбайливо доглядати за лозою, а не можна плюнути на все і поїхати в ту ж Португалію на заробітки?
М.К.: І якщо дивитися на загальну традицію виноробства по всьому Закарпаттю, то центром у цьому плані ми виділяємо саме Виноградів. Через древню назву міста, а ще й через його перший древній герб, на якому є тільки три виноградні листка та три грона.
І перший крок, який ми вже зробили в підготовці цього свята, то замовили у Виноградівському районі, в селі Шаланки, 8 діжок, в яких на свято дівчата топтатимуть виноград. 8-гранний фонтан, тож і діжок ми замовили 8. Це, до речі, єдине місце, у Шаланках де боднарі ще виготовляють діжки. Майстер, Гейза Кийс, розповідав, що діжки виробляв 40 років його батько, і сам він робить це вже 15 років, і, як сам каже, останні 5 років нічого іншого, окрім виготовлення діжок, він не робить.
Я був у майстра вдома, де він робить діжки. Він дуже радіє, що один із синів пішов його слідами і теж зайнявся древнім ремеслом, що майже зникає.
Це просто чудо – спостерігати як майстер накладає у спеціальну решіточку-піч гичок від кукурудзи, запалює їх, цим вогнем прогріває бочки і водночас поливає їх водою. Дерево м’якне і гнеться. На заводах гнуть бочки парою, але вона не дає бочці того аромату диму, яка робить бочку живою і вино у ній «тим самим, що і колись».
О.К.: В Ужгороді, до речі, неможливо купити нормальної якісної діжки. Всюди тільки сувенірні, покриті лаком, які не годяться для роботи. Тому цим святом ми хочемо ще й кинути зерно у відродження народних промислів. Щоб у перспективі люди могли заробляти рідними ремеслами в себе вдома і не їхали б ні на які заробітки по закордонах.
-- Чи можна тоді сказати, що формат хорошого закарпатського фестивалю має перейти із туристично орієнтованого (шашлики, вино, китайські сувеніри і т.д.) на такий, що орієнтований на самих місцевих мешканців. А туристи вже будуть приїжджати, якщо такий формат свята їх зацікавить.
О.К.: Звичайно, і тільки так. Тому що в нас сьогодні всі женуться за назвою фестивалю, а не за його змістом. Наша подія – це буде не фестиваль, а свято. Свято винограду. Хтось, може, й назве його фестивалем, але вже з чисто маркетингових міркувань. Якщо зможемо привезти, то будуть продаватися різні сорти винограду. Може, з часом, у перспективі, і буде на цьому акцент свята, але зараз наша мета – показати невеличку пісенну традицію у виконанні одного відомого колективу з села Петрово. „Kokos banda”, вони досить популярні в Угорщині.
-- Хто профінансує це свято?
-- Це наш подарунок Виноградову, наша ініціатива. Подарунок Виноградову від людей, які його люблять.
Ол. Попович, для Zaholovok.com.ua
Фото автора та Михайла Колодка