Життя по-закарпатськи

Окрім багатьох природних та культурних цікавинок, срібна земля Закарпаття може запропонувати нам чимало дивних, інколи аномально несподіваних місцинок, про які широкий загал гостей краю зазвичай не має й гадки. Втім, такі місця частенько затягують людей, неначе магніт, особливо якщо пов’язані вони з таємничими історіями і подіями. Одну з таких загадкових споруд, вірніше, її рештки, мені довелося відвідати нещодавно.

Через неясності з тендером у Карпатському заповіднику досі не визначили, хто будуватиме екологічний центр.

Будівля площею на 3 тисячі квадратних метрів, у якій буде готель на 50 місць, лабораторні приміщення, конференц-зал на 150 місць, їдальня, просторі виставкові холи – і все це посеред гірського рахівського села Кваси.

Майже дві години ми з сестрою піднімалися стрімкою дорогою до присілка Косий Верьх. Над головою повисли густі сірі хмари, передвісники великої бурі. Хоча, як не намагалися чим швидше добратися до назначеного місця, все-таки не встигли, і мокрі до ниточки прийшли до присілку. Зараз люди дуже рідко ходять сюди, хіба що збирати ягоди та гриби, або ж на сінокіс. Важко повірити, що ще зовсім недавно тут вирувало життя. Кажуть, було приблизно тридцять хат та навіть своя школа.

«Парасолька» - єдиний на Закарпатті центр-інтернат для 25 молодих людей з розумовими та / або фізичними вадами, які до того проживали у Вільшанському дитячому будинку-інтернаті.Нещодавно унікальний центр святкував 3 роки з дня заснування. З цієї нагоди у Тячеві, де знаходиться заклад, відбулася міжнародна конференція за участю українських фахівців та гостей зі Швейцарії. Після підведення підсумків, вихованці закладу (гурт «Гуцулик») влаштували концерт для всіх присутніх. Діти, які ще в дитячому будинку починали з того, що не вміли ні ходити, ні говорити, ні їсти, - вправно танцювали та виконували народні пісні.