Новини

Один день у Sátoraljaújhely

Ще у серпні 2013 року Zaholovok.com.ua вирішив розпочати проект - «Один день». Саме один день журналісти проводили у різних ситуаціях і місцях. Розпочали з балкону, а потім були вокзали, берег моря, дитбудинок, ліс, електричка та навіть цвинтар.

Зараз же пропонуємо вашій увазі чергову публікацію з цієї серії. 

Один день у Sátoraljaújhely  

Нещодавно доля занесла мене до Шаторальяуйхей ( Sátoraljaújhely). Це місто з дивною назвою знаходиться на північному сході Угорщини. Населення — 17 992 чоловік (2007). Так пише Вікіпедія.

Багато часу вільного не було, але вдалося трохи погрітися на сонечку на центральній площі міста. Позбавленої автотранспорту, між тим. Така, знаєте, гарна рівненька бруківочка, відреставровані фасади і старий чудесний варошхаз, тобто мерія.

Цікавих історій про архітектуру не буде, бо то треба, як мінімум, володіти угорською, щоб когось спитати, але є деякі фото.

Складна назва міста перекладається як «Нове місто під шатром» і пов'язане з історією. Історичне поселення іменувалося Sátoralja (Шаторалья), що означає «під шатром». Хоча угорці швидше кажуть, що це нове місто під горою.

Що цікаво, дуже близько є кордон зі Словаччиною, тож каву тут можна купити і без знання угорської. Місцеві офіціанти розмовляють і словацькою, бо туристи з сусідньої країни тут бувають нерідко, як я зрозуміла.

Ще з бакалійно-продуктової теми відмітила б цікаве кафе чи то для “вічнохудущих”, чи то для діабетиків. А може й для обох відразу. Я так розумію, у них є передача якась відповідна на тему схуднення, бо при вході тебе зустрічає фігура такого товстяка. Але не такого милого, як бувають деякі угорські консули, а більш негарного. У самому закладі звичайного цукру, думаю, і нема. Натомість подають різні його замінники. Відповідно багато тут і випічки. А ще кафе служить і магазином. Як я зрозуміла, там якісь круті товари для діабетиків. Це нашим бізнесменам на замітку. Такого кафе в Ужгороді ще нема.

Окрім того вдалося зловити рекламу знаменитого лікеру Jägermeister і просто рекламу. Можливо, через доглянуті фасади вона тут виглядає не так дратівливо. Та що там взагалі не дратує. А от бігбордів побачити не вдалося. Думаю, вони десь на периферії.

Безперечно, родзинкою центру міста є мерія. Пам’ятаю, колись у соцмережі Фейсбук пропонували перевести наших посадовців, наприклад, у Жупанат колишній. Мовляв, так їм не хотілося б красти. Аура, мистецтво, старовина і все таке. В успіху цієї ідеї я сумніваюся, але є імовірність, що оді вони б не віддали приміщення під самими собою у оренду якомусь крутелику, а це вже щось. Варто замислитись.

Повертаючись до мерії міста Sátoraljaújhely. Особливу увагу звернула на збережені вікна будівлі. Їх зелений колір дуже пасував до жовтого фасаду. Чомусь на металопластик їх не замінили.



Всередині мерії теж збереглася стара обстановка, звідчаті стелі, просто побілені стіни і такий холод, навіть не знаю, як описати. Щось подібне відчуваєш, коли буваєш в Ужгородському замку. Може, це відчуття історії так пробиває людину.

Окремо варто сказати про пам'ятники. Їх тут на 5 хвилин пішої ходьби я нарахувала аж 5. Найбільше сподобався той, котрий Ференц Казінці Kazinczy Ferenc. Він ніби застиг посеред центральної площі. Йшов собі кудись у справах і застиг перед об'єктивом. Без метрового постаменту, пам'ятних дощок і всякого іншого зайвого. Живий пам'ятник. І дійсно народний.

Виявилося, Ференц був активістом, діячем Просвіти, ба більше, реформатором угорської мови! Може, то він зробив її такою складною?) 



Навпроти нього перед костелом теж стояв якийсь пам'ятник на велетенському постаменті. Напевно, тому я не сильно звернула на нього увагу.

Іще один заховався позаду костелу, простіший якийсь чи що. Але судячи по кількості квітів, цей чоловік має достатньо шанувальників.

Там же вдалося побачити те, що певно, є залишками радянської епохи. Такий собі настінний живопис. Але тематика неполітична, тож угорці фасад зберегли, може, і відновили. Малюнок цілком вписався у обличчя центру міста.

Як і цей чудово оздоблений паркан.

Порадували також і клумби свіжими весняними квітами. Вони не розбиті, не затоптані, не закидані сміттям, як у нас. Я от думаю, справа не у штрафах, а у культурі. Мале містечко, порівняно з Ужгородом, але люди хочуть бути справді європейцями і вони ними таки є. Не те що ми. Принагідно хочу запитати всіх мам. Ваша дитина коли викидає сміття під ноги ви що робите? Моя підіймала і казала постав у кишеню вдома викинеш. Дотепер так роблю. Але бачила і такі випадки, коли дитина простягає рученятко, щоб підняти обгортку від шоколадки, а ота мама її тягне з силою до себе і ще й прикрикує: “То кака, не бери то”. І що ви після цього хочете? То виховання кака, а не папірчик.

У центру Sátoraljaújhely, подібно до Ужгорода, є свої секрети. Наприклад, із нього через вузький пасаж можна за хвилину-дві добратися до автостоянки. Її повністю приховують прекрасні фасади центру. Тільки гляньте!

А от за ними ховається такий чудовий дворик з квартирами, балкончиками і навіть рестораном-пабом.

А вже за ним і сама стоянка. При чому вона межує зі школою і якимось храмом, до котрого я, на жаль, не добралася. Але, очевидно, там теж доглянуто. А стоянка схована. Дуже розумно, як на мене. Але там же могла бути така файна п’ятиповерхівка, ні ;)

Звернула увагу на те, що у центрі якось багато секонд-хендів, точно більше, ніж магазинів з новим одягом. Ціни у секондах помірні, хоча людей було мало. Втім був саме розпал робочого дня, тож людей, в принципі, у центрі було мало. Але не у продуктовому магазині, який сховався на розі. Він виглядає зовсім малим, але насправді розміром з такий невеличкий “Теско”. Бачила подібні у Празі.

Великий же супермаркет, як мені розповіли, винесений трохи далі за центр міста, на декілька кілометрів, так що варто їхати машиною.

У цілому ж Sátoraljaújhely дуже гарне старе місто з середньовічною історією, поплутаними вулицями, доглянутими площами та чудовою ратушею. Чим не принада для наших туристів? Я от лишень не розумію, коли центр Ужгорода з навіть більшим потенціалом, ніж це угорське практично що село, прийде до ладу і навіть більше не розумію, чому цього дотепер так і не трапилося... 

Денисюк Ярина для Zaholovok.com.ua

Коментувати
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.