Люди, які живуть на Закарпатті. Історії, які вони розповідають. Події, які змінюють.
На вулиці ХХІ століття, але це не заважає жителям одного з районів міста в навколишніх лісах залишати пакетами зі сміттям, будівельні відходи та фекалії.
Місто починається з традицій. В Ужгороді, як і у багатьох інших населених пунктах, є звичай вішати на перила мосту металеві навісні замки.
Жебраками у нашому місті нікого не здивувати. Але якщо "дай,бо плюну" вже не викликає жалю, то старенькі бідні бабусі, що просять грошей на шматок хліба, нікого не залишають байдужими.
На Закарпатті збираються рятувати пивоваріння і виноробство: для місцевих малих підприємств нові «правила гри» – це просто шлях до закриття виробництва. Закон, який зобов’язує виробників алкоголю (а тепер пиво – теж «повноцінний» алкогольний напій) сплатити 500 тисяч гривень за ліцензію на оптову торгівлю, може стати причиною зникнення малих пивоварень та додати суттєвих складнощів виноробам, які хочуть розвивати свою справу. Для більшості підприємців сума у 500 тисяч – просто захмарна. Люди готові закривати бізнес, бо, запевняють, навіть за кілька років не зможуть заробити таких грошей.
Євген Кудрявцев, фотограф, оптиміст та справжній патріот України розповів про те, як залишав Луганськ та що нового віднайшов для себе на заході України.
Всі ми пам’ятаємо ці важкі, але щасливі роки, коли ночі минали наче мить, голова працювала невпинно, а вірні друзі і кава завжди були поряд. І все це заради них — екзаменів, модулів, контрольних...
7 червня двоє студентівУжНУ, один з Індії, інший із Зімбабве, намагалися потрапити до “Акваріопарку”, однак намарне.
Відомий український науковець, історик, доктор історичних наук, професор кафедри країнознавства факультету міжнародної політики, менеджменту та бізнесу Ужгородського національного університету Ігор Тодоров – уже майже рік як ужгородець. Минулого літа пан Ігор з дружиною Наталією через події на Сході України були змушені переїхати. Для свого «життя з початку» обрали Ужгород і ще жодного разу про це не пожалкували. Кажуть, шкода, хіба що, величезної бібліотеки і архіву, які залишилися там, куди сім’я науковців навряд чи повернеться.
Про це йдеться у звіті про виконання бюджету м. Ужгород за І квартал 2015 року.
Одесу не можна явити без моря, а Закарпаття без численних фестивалів. Звісно, більшість із них так чи інакше пов'язані з виноробськими традиціями краю, але чимало є й таких, які передають неповторні гастрономічні, культурні та історичні особливості Закарпаття. І тут є де розвернутись уяві, бо ж в області проходить близько двохсот фестивалів.
