Закарпатський виборець готовий продатися тому, за кого і так хоче проголосувати

 Цьогорічна парламентська гонка, як завжди, де-факто стартувала значно раніше, ніж де-юре. Кандидати вже активно “світяться” на своїх округах - зустрічаються з виборцями на концертах, шукають підтримку місцевої влади, а деякі уже на повну розгорнули свою “благодійність”. Думками про особливості цьогорічної парламентської гонки з нами поділився закарпатський соціолог і політолог Віктор Пащенко.

- Вікторе Володимировичу, до нас через 10 років знову повертаються вибори з участю мажоритарників. Чи не забули вони за такий довгий період - як це “битися” на окрузі, а не бути “засунутим” на затишному місці прохідного списку?

- Цікава особливість – якраз ті кандидати, що змагалися 10 років тому на мажоритарці, й нині залишаються фаворитами. Загалом, на Закарпатті всього один кандидат двічі переобирався на одному й тому ж окрузі – це Орест Климпуш від Рахівщини.Але переобирався не двічі підряд, а з перервою між скликаннями.

А тепер, повторюся, деякі з тих, кого обирали на “мажоритарці” у 2002 році, залишилися фаворитами й нині. Це Олександр Кеменяш на Свалявщині, Міклош Ковач чи Іштан Гайдош на Берегівщині, Віктор Балога на Мукачівщині, Сергій Ратушняк в Ужгороді. Усі вони тоді претендували на перемогу, залишаються серед ймовірних переможців і тепер.

Тому говорити про те, що кандидати забули, що таке мажоритарні вибори, підстав нема. Навпаки – я думаю, що кандидати, як і виборці, стали досвідченішими.

-Невже ми не побачимо нових облич?

-Ймовірність перемоги зовсім нових людей дуже мала. Тобто, прізвища нові, безперечно, з’являться. Але це радше буде корисно для їх розкрутки до майбутніх виборчих гонок.

Ми вже бачимо нові прізвища, яких не було раніше. То й же Степан Деркач у Хустському районі чи Павло Балога. Хоча це нові люди стосовно виборів у Верховну Раду. Але вони вже проходили в обласну раду і достатньо давно працюють на своєму електоральному полі.

- Тоді чи можна говорити про стовідсоткових переможців на Закарпатті?

- На 100 % не можна, але на 90 % ймовірності я б спрогнозував перемогу Віктора Балоги на мукачівському виборчому окрузі. І це зовсім не тому, що Балога там найкращий. Просто немає альтернативного розкрученого кандидата. На інших округах альтернативні прізвища є. Тому з такою ж вірогідністю в інших округах називати переможців не доводиться.

Плюс цієї кампанії порівняно з іншими – менше буде голосувань за принципом «проти». Ну як це було на виборах мера Ужгорода - не стільки голосували за Погорєлова, як проти Ратушняка. Таких голосувань на парламентських виборах буде менше.

-Це, можливо, тому, бо народні депутати далі від міста, ніж їх мер...

- Так, це одна причина. Але не головна. Головне, що в округах буде реальний вибір, будуть варіанти.

- Чи можна спрогнозувати, де буде найзапекліша боротьба, а де гонка пройде «тихо-мирно»?

- Знову ж таки там, де в принципі фаворит визначений, немає змісту вести жорстку передвиборчу кампанію.

Загалом, відповідаючи на це питання, треба мати на увазі, що на Закарпатті є дві потужні політичні сили - Партія регіонів і Єдиний Центр. Саме цим ми відрізняємося від решти областей. Чи буде Єдиний Центр у жорсткій опозиції до влади або стане просто “м`якою” альтернативою владі? На нинішній день це все таки питання відкрите.

На сьогодні ми маємо публічні заяви Віктора Балоги, що Єдиний Центр точно висуватиме трьох кандидатів. Наголошую - він говорив точно про три кандидатури. Це означає, що за певних умов Єдиний Центр на трьох округах своїх кандидатів може і не висунути.

Обласна організація Партії регіонів у цьому плані не є такою монолітною. Вона має  амбіційних кандидатів, яких не влаштовує квота трьох кандидатів від області.

Тому моя відповідь на питання про жорсткість передвиборчої гонки така - все залежатиме від того, чи домовляться між собою ці два потужні гравці. Якщо не домовляться, то боротьба буде набагато жорсткіша.

- А як фактор опозиційного мажоритарника?

- Цей фактор у нашій області буде відігравати меншу роль, ніж в інших регіонах. Тому що в опозиційних кандидатів у нас менше ресурсів і фінансових, і організаційних. На відміну від тих же Львівщини, Франківщини, Тернопільщини. Там не просто опозиційний настрій, а в опозиціонерів є фінансові, медійні, організаційні можливості.

Звичайно, опозиція має симпатії у закарпатського виборця. Але це не завдяки місцевим організаціям, а загально українським.Тому говорити, що в нас опозиція буде дуже сильно турбувати владу, поки не доводиться.

Інша річ, якщо Єдиний Центр піде в опозицію. Тоді буде зовсім інша розкладка. Тоді у нас взагалі будуть дві опозиції. І у “традиційної опозиції” - Батьківщини, Фронту Змін та ін. - буде більше можливостей розгорнутися. Наприклад, якщо у жорстку боротьбу вступлять регіонали та єдиноцентристи, то я переконаний, що медіа-ресурси Єдиного Центру стануть доступними для опозиції.

- Якщо закарпатці голосуватимуть за список об`єднаної опозиції, чи означає це, що вони проголосують і за мажоритарника від неї?

-Якщо говорити про вплив партійної приналежності до мотивації голосування за певного кандидата, то його належність до партії дасть йому максимум до 10 відсотків голосів.

Я скажу більше - якби Олександр Кеменяш покинув “Батьківщину”, то я думаю, що від цього би його відсоток голосів на виборах не дуже суттєво змінився. Тому що пан Кеменяш має свій електорат, якому не так то і важливо, до якої політичної сили належить Кеменяш.

-Виходить, що і якби Віктор Балога вступив, скажімо, у Партію регіонів, то за нього б голосували. Виходить, виборцеві не важливо, що він входить до партії влади, важливо, що це - Балога?..

-Впринципі так. Якби Віктор Балога пішов до Партії регіонів, то був би певний мінус у кількості голосів за нього. Але не настільки кардинальний, щоб щось змінилося у принципі. У всякому разі в короткостроковій перспективі.

А голосування за партійні списки - це голосування також за конкретні прізвища, тільки не місцеві, а київські. Тобто, голосують не за “Батьківщину” і “Фронт Змін”, а за Тимошенко і Яценюка.

От комуністи – виключення. Їх прихильники завжди голосують за комуністів незалежно, хто їх лідер конкретно. Їх виборці - це ті, хто просто ностальгує за  Радянським Союзом.

 “Свобода” теж має електорат, який більше за ідеологію, ніж за конкретне прізвище лідера.

До речі, і у Партії регіонів конкретні прізвища лідерів меншу грають роль, порівняно з опозицією.

- Чи шукатимуть кандидати підтримки місцевої влади? Чи суттєво їм така підтримка допоможе?

- Це залежить від конкретного кандидата. Якщо він опозиційний – він шукатиме якихось приводів, щоб заявити про свою відмінну позицію. Шукатиме конфронтації навіть з місцевою владою – наприклад, звинувачуватиме її у використанні амінресурсу, недопущення у муніципальні ЗМІ тощо.

Ті кандидати, які називають себе нейтральними чи то пак самовисуванцями, звичайно вони будуть активно шукати підтримки місцевої влади. Навіть більше, шукатимуть негласної підтримки. Це стосується багатьох речей, починаючи від надання приміщення для зустрічей з виборцями і закінчуючи допомогою місцевих адміністрацій.

От у ЗМІ, наближених до Сергія Ратушняка, уже видно тенденцію – дуже нещадна критика Балоги, і нема жорсткої критики на адресу обласної влади. Це і є спроба залучитися її підтримкою.

-Чи будуть враховувати закарпатці діяльність нардепів у теперішньому парламенті?..

- Я так скажу. Коли людину нічого не турбує, вона каже: “Всі вони там однакові, я взагалі не піду на вибори”. Але як тільки щось станеться... Наприклад, прийшли у її двір під вікна і почали відгороджувати землю для будівництва. Отут починається і пошук свого депутата, і аналіз, хто з депутатів чи політичних сил може  втрутитися у ситуацію. І тоді людина вже вирішує, за кого голосувати, а за кого ні.

Отаке ставлення до депутатів - про них згадують тоді, коли треба від них захисту чи допомоги.

І я думаю, що у того ж Петьовки, Кеменяша та інших є достатня кількість звернень від громадян. Люди, інтереси яких десь в чомусь зачепили, звертаються за допомогою до нардепів. Звичайно, ця ситуація, як на мене, ще не є такою, якою вона мала б бути у зрілому суспільстві. Але дорослішання відбувається.

І уже більша частина людей, у порівнянні з 90-ми роками, розуміють - якщо є тиск з боку місцевої виконавчої влади, то можна звернутися до народного депутата. І відтак на своєму особистому прикладі оцінювати його роботу.

- Судячи із Вами сказаного, виборець згадує про нардепа і його діяльність, що називається, “коли припече”. А як щодо аналізу запропонованих нардепом законів, виступів, поправок до законів? Виходить, виборці цим не цікавляться?

- Я б сказав, що це правильно. Ефективна робота депутата - це не кількість його виступів чи написаних ним законопроектів. Це - складніший процес ніж те, що ми бачимо по  телевізору чи в інтернеті.

От скажімо, депутат зовсім не виступає на трибуні. Але він представляє політичну силу і певну позицію. І він є учасником прийняття тих законів, які запропонувала його політична сила. Навіть якщо цей депутат цей закон особисто не написав. Тобто є організаційна робота, а є публічна. І це різні речі.

Хоча, звичайно, це не означає, що депутат немає писати звернень, виступати з трибуни і так далі.

-Ці вибори будуть змаганням ідей чи продпайка? Ми ж уже бачимо, що багато кандидатів роздають всілякі подарунки, організовують концерти... Може тоді взагалі ніяку ідею до виборця доносити уже не треба?

- На глибинному рівні – абсолютна більшість виборців голосує ідейно. Але не конкретно ідейно, а глобально. При чому у виборця це на підсвідомому рівні.Наприклад, на поверхні це проявляється у виборі інтеграція України із Європою чи Росією.

От такі сталі групи дуже чітко виділяються і на виборах, і через соціологічні дослідження. Є ті, хто пріоритетом вважає євроінтеграцію та демократичні принципи. Їх голоси переходять від Ющенка до Тимошенко, від Тимошенко до Яценюка, від Яценюка до Кличка. Є протилежна сторона, яка більше симпатизує Євроазійському вибору та твердій державній руці. Вони можуть голосувати за комуністів, СДПУ(о), Партію регіонів чи ще когось.

От саме у цьому контексті можна говорити, що у виборців є ідея, і вони за неї голосують. А вже хто і як її втілює, це вже на вибір закарпатця менше впливає.

Щодо питання підкупу. Моя думка буде не популярна і з нею багато хто не погодиться, але я скажу. Я маю підстави стверджувати – на Закарпатті виборця купити не просто. Але він готовий продаватися тому, за кого він і так хоче проголосувати. Тобто, якщо закарпатцеві пропонують у будь-якій формі – чи обіцянок, чи грошей, чи ремонтом дороги, - проголосувати за певного кандидата, то в разі, якщо його люди не сприймають, ця кандидатура не пройде.

От мукачівські вибори мера 2003-2004 року. Там були задіяні потужні системи підкупу з боку тодішньої монолітної влади. Починаючи від ремонту під’їздів і закінчуючи роздачею грошей по хатах.  Це все на користь провладного кандидата. І що? Переміг опозиційний.

Ну от би приїхали в Ужгород комуністи. І почали роздавати людям гроші. Я сумніваюся, що вони б в Ужгороді отримали перемогу.

- Чи можливий на цих виборах адмінресурс?

- Якщо силові структури стоять на боці певної політичної сили, то це та межа, яка недопустима і яка веде до громадського збурення і протистояння. Якщо податкова чи міліція починає громити підприємства, керівник яких симпатизує опозиції, чи будуть заборонятися проводити зустрічі із опозиційними кандидатами, то це - недопустимо. 

Моя особиста думка, що люди на чомусь вчаться. Той досвід, що був за влади Кучми, навчив, що застосування згаданих методів - це просто не ефективно. Тому якщо комусь прийде в голову таке застосувавати, хай згадає про долю СДПУ(о), Різака та  Медведчука.

Я сподіваюся, що це чогось навчило і більше не повториться.

- А фальсифікація можлива?

- При великій кількості спостерігачів від усіх партій фальсифікувати щось у великих кількостях неможливо. Ну десь у глухому селі, де живе 150 виборців, і можна одночасно кинути за них усі 150 бюлетенів. Але щоб ці 150 бюлетенів на рівні країни вплинули на остаточні результати - це нереально. Хоча для мажоритарників на вагу золота може стати кожен бюлетень.

- Наша область має 6 округів. Це достатньо для Закарпаття мати у Раді 6 депутатів?

- Ці округи утворені за принципом кількості виборців, тому нічого надзвичайного тут немає. От збільшиться кількість населення, матимемо тоді й 7 округів.

Розмовляв Ярослав Гулан, для Бюро “Аналітик-Контент”