Катерина з донькою та чоловіком жили під Києвом, в смт. Коцюбинське, невеликому населеному пункті Бучанського району. Родина планувала перебратися у нову велику двокімнатну квартиру в Борисполі, робила ремонт і мала намір всиновити одну дитину. «Коли ще йшли розмови, що росія введе війська, я просила чоловіка поїхати на Західну Україну. Для мене безпека дитини найважливіша. Але в той час свекруха була важкохвора, тому ми лишалися. На другий день повномасштабної намагалися виїхати. Терміново зібрали своїх котів, майже не брали речей: ноутбуки, гроші і все. Нас друзі вивозили, не було тоді машини. Прожили три тижні у моєї подруги біля Рівного. Але часті тривоги-- і її родичі, які працюють у Празі, запропонували переїхати до них з дитиною», - пригадує Катерина.
Так вона із чотирирічною Софією виїхали до Чехії. Донька ходила в садочок, жінка – на курси чеської. Чоловік повернувся у звільнене від російських військових Коцюбинське працювати.
Родина все ж згодом переїхала на Закарпаття і збільшила родину-- удочерила відразу трьох сестричок! Купила будинок неподалік Ужгорода, а ще козу, кролика, морських свинок.
Детальніше читайте у нашій історії "Як родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті. І не тільки своє"
