Студентcька сесія: як готуватись і з кого брати приклад?

Прийшла пора, коли на вулицях і в кафе міста молоді стало менше – у студентів почалася сесія. А через те, що цього року вона стартувала аж на місяць швидше, то всі ще завзятіше вчать матеріал, готують шпаргалки, наперед задобрюють розумних одногрупників і не знімають щасливої сорочки.

Щоб не бути суб’єктивною, адже сесія на носі і в мене, я вирішила опитати й інших студентів, як же вони готуються до непростого відрізку студентського життя. От що вийшло:

• кілька днів перед сесією вчаться 32%;
• на місці викручуватися звили 17%;
• похвалитися «автоматами» з усіх предметів можуть 15%;
• в останню ніч перед іспитом за книгами не сплять 12%;
• тактику «з кожного питання по трохи» обрали 10%;
• списувати у одногрупників люблять 4%;
• гроші до іспиту готують 4%;
• шпаргалки до іспитів готують неліниві 3%;
• одягають «щасливу» білизну, обвішуються амулетами і кричать «Халява, прийди!» 2%.

Цікаво, що хлопці надають перевагу тактиці «заговорюванню викладацьких зубів», а дівчатам ближчий варіант підготовки до сесії протягом кількох днів. Часто підготовка сучасного студента поєднує кілька тактик: шпаргалки підготувати, ніч не поспати, щасливу ручку прихопити, та ще й зуби викладачеві заговорити.

Алла Хаятова,прес-секретар мера Ужгорода

Навчаючись на відділенні журналістики Ужгородського національного університету, Алла працювала на двох, а то і трьох роботах одночасно. Однак така зайнятість не ставала на заваді здобуттям знань – навчання в університеті Алла закінчила із червоним дипломом в руках. Дівчина зізнається: «Я вчилася перед кожною сесією, часто – ночами, переписуючи пропущені лекції від однокурсниць. Не можу сказати, що на іспитах знала весь матеріал досконало, однак загальне уявлення із певної теми мала. Щодо забобонів, то зізнаюсь: певний час ставила п’ятикопієчну монетку під п’яту. Проте жодні забобони не допоможуть, коли ти зовсім не орієнтуєшся в матеріалі, з якого складаєш іспит». Алла поділилась, що зранку перед іспитом завжди в голові мала кашу, а вся інформація структурувалась і все «прояснювалось», коли дівчина вже знала питання свого білету. «Я ніколи не списувала, - каже Алла. – Зазвичай, списували у мене».

Андрій Куликов,ведучий програми "Свобода слова", ІСТV

Із числа студентів факультету міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Андрій Куликов випустився 33 роки тому. Період навчання журналіст згадує так: «Студентом я був посереднім, а, радше, пересічним. Хоч і не прагнув до найвищих результатів, проте розумів, що вчитися потрібно, цінував знання, особливо з англійської мови. Період сесій завжди проходив по-різному - все залежало від предметів. Бувало, що перед іспитом під п’яту ставив п’ять копійок на вдачу, але головним завжди було знання предмету. Добре було знати характер викладача, його ставлення до певних речей». Андрій Вікторович розповів, що інколи вся група (у складі 6 осіб) готувалася до іспитів разом. Наостанок журналіст згадує: «Одного разу був цікавий випадок, який і досі пам’ятаю: викладач філософії заходить на іспит і одразу каже: «Швидко! Пиво і сосиску!».

Андріана Шпілька-Завадяк, голова профспілки студентів УжНУ

Оскільки Андріана тільки минулого року закінчила 5 курс відділення журналістики УжНУ, її спогади ще свіжі: «В мене сесії проходили досить важко: я переживала, нервувала, боялась. Одного разу мені до п’ятірки не вистачало одного балу, я так рознервувалась, що в мене піднялась температура. В результаті мама не відпустила мене на іспит, і я отримала четвірку. До більшості іспитів я намагалась готуватися, оскільки абсолютно не вмію списувати. Часто я робила шпаргалки, ховала їх під спідницю, майку чи в чоботи, однак списати не вдавалось – мені постійно здавалося, що мене всі бачать». Крім виготовлення шпаргалок і вивчення матеріалу, Андріана підстраховувалась перед іспитом і забобонами. «Часто перед іспитом ми ставили шматок хліба у книгу, ставили під подушку, а вранці той хліб з’їдали. Ну і, звичайно, кричали «Халяво, прийди!».

Сергій Денисенко, голова Закарпатської ліги КВН

Випускник фізичного факультету УжНУ згадує свої студентські роки так: « Одразу при поступленні в університет я зрозумів, що обрав не ту спеціальність, що це – не моє. Тому й давалися завжди набагато легше не точні, а гуманітарні предмети. У наш час студенти не платили за іспити, так як зараз це дехто практикує. Тоді все здавалося само собою: вчили, робили шпаргалки, списували у одногрупників, заговорювали зуби викладачам». Сергій розповів, що ніколи не гнався за оцінками, не просив у викладачів просто так поставити йому вищий бал. «Забобонів у мене не було ніяких, - згадує колишній студент. – Одна річ, яку я робив перед кожним іспитом – це лягав у ванну і півгодини лежав, намагаючись зібрати думки до купи. А після цього йшов на іспит».

Тудор Кілару, теле- та радіо-ведучий, викладач на кафедрі туризму УжНУ

Хлопець може пишатися, адже він був одним із перших випускників ЗакДУ, котрий тоді мав назву УжДІІЕП. Тудор згадує: «Вже на другому курсі навчання юридичний факультет став для мене тягарем, адже на практиці я твердо усвідомив, що це далеко не моя професія. Вчився я в основному на четвірки, оскільки стипендія завжди манила мене можливістю реалізувати свої шопоголічні бажання. Під час сесії ніколи не переживав і не мав жодних забобонів. Іноді навіть було таке, що я і не знав, який сьогодні іспит через бурхливий графік роботи в нічному клубі. Але списувати ніколи не вдавалося, завжди на допомогу приходив підвішений язик. Історія із здачею дипломки назавжди увійде в анали історії вузу, адже я скріпив сторінки хаотично і вниз головою перед самим захистом, так що декан не знав як її роздивлятися. Проте тепер я по іншу сторону барикад і відразу розумію коли мені лиють воду , а коли кажуть по суті».

Скільки людей – стільки й історій. Студентам, які ще не вирішили, як готуватися до сесії, раджу взяти до уваги один із вищезазначених методів або ж не гаяти часу і братися за підручники і конспекти одразу ;)

Катя Брижань, Zaholovok.com.ua