Об’єднана опозиція на Закарпатті вимагає позачергових засідань місцевих рад – сказати своє слово на захист української

Учора, 3 липня, Верховна Рада ухвалила Закон України «Про засади державної мовної політики». Це рішення вкотре внесло розкол у суспільство – прихильники проросійських партій його підтримують, прихильники проєвропейських – категорично засуджують. Опозиційні партій в один голос заявили, що мовний закон Колісніченка-Ківалова є неприйнятним. У Києві та в областях активісти пікетують в знак протесу. Деякі нардепи оголосили голодування. І як стало відомо вранці, про свою відставку оголосили спікер парламенту Володимир Литвин та його заступник Микола Томенко.

Що з приводу мовних ігор влади думають закарпатські експерти та політики?

 Сергій Федака, політолог:

248 провладних голосів учора таки порвали опозицію. Але це вплине негативно на саму Партію регіонів. Вони остаточно налаштували проти себе захід країни. Але я б не сказав, що цим покращили свою ситуацію на сході. Там головне – покращення матеріальних благ.

Щодо відставки Володимира Литвина. У цьому питанні у нього позиція було досить «страусяча» – і допомагати в голосуванні він не хотів, але й не протистояв цьому. Він просто умив руки. Думаю, він також тепер гратиме на опозиційних настроях, на його житомирському виборчому окрузі у нього рейтинг є, то ж думаю ми побачимо Литвина депутатом наступного парламенту.

 Федір Шандор, соціолог:

На саму виборчу гонку прийняття цього Закону суттєво не вплине – у нас люди більше голосують за конкретні постаті, ніж за їх ідеї. А от свій гвіздок у цілісність країни цей закон уже вбив.

Щодо заяв опозиції – що вони у знак протесту не ходитимуть до парламенту, – то це не правильно. Не ходити до парламенту, це те ж саме, що хтось із нас би сказав – не ходитиму на роботу. Опозиції доцільніше було б у знак протесу скласти свої депутатські мандати – от це було б вірне рішення.

 Віктор Пащенко, політолог:

Ясно, що цей закон пов’язаний із виборами. Думаю, президент його підпише.

Якщо брати суто із виборчої точки зору, то закон вигідний і провладній партії, і опозиційним силам. Тому що закон мобілізує їх електорат.

Та й месидж подібних законів легше донести до виборця, ніж ідеї про реформування освіти, медицини, економіки. Останнє робити важко. Тому політичним партіям краще приймати такі  от закони, які розраховані на емоції людей.

До слова, перед східним електоратом прийняттям цього закону у свою заслугу  більше ставитимуть комуністи.

На практиці ж цей закон нічого не змінить. От я зараз був на нараді держслужбовців у Криму. Тут говорили на двох мовах – російській і українських. Так було і буде незалежно від того, який закон про мови приймуть у Верховній Раді.

Що стосується Литвина, який подав у відставку, то це досить хитрий вчинок. Він досвідчений апаратчик-інтриган. Для нього це політична гра. При прийнятті закону він умив руки. Я думаю, він знав, що буде розіграний вчорашній сценарій. Але оскільки у нього виборчий округ на Житомирщині – україномовний регіон, Литвин мусить себе позиціюнувати як захисник української мови. Більше того – коли йому жалітимуться на Верховну Раду, він скаже – так, згоден із цим, тому я і подав у відставку.

Ще один козир Литвина – якщо він пройде до парламенту наступного скликання, а така ймовірність висока, він знову може стати компромісною фігурою, яка може задовольнити і Партію регіонів, і опозиційні партії. Тож Литвин своїм нинішнім рішення виграє у ситуації, що склалася.

 Мар’яна Колодій, соціолог:

Цей закон, безперечно, не сприяє консолідації населення. А по суті він є рамковим – у ньому не вказано, що буде таке, чого не було дотепер. От у контексті Закарпаття – у нас є угорська меншина. У нас є угорський факультет, де вони повноцінно здобувають освіту на рідній мові, вчаться за угорськомовною літературою. Що у цій ситуації додасть цей закон? Нічого, тому що, повторюся, він рамковий і популістський.

Хоча у контексті виборчої кампанії його прийняття як свою заслугу можуть ставити активісти закарпатських угорських партій. Якщо президент накладе вето на цей закон – він стане тим, хто об’єднає суспільство.

 Валерій Лунченко, керівник Закарпатського регіонального штабу об’єднаної опозиції:

Перший наш крок – скликання позачергових сесій рад усіх рівнів, починаючи від Закарпатської обласної та Ужгородської міської. Ради повинні звернутися до президента України з вимогою не підписувати цього закону.

Сьогодні ми разом з іншими опозиційними партіями пікетуємо у знак протесту проти прийняття «мовного» закону будівлю Закарпатської облдержадміністрації.

І паралельно збираємо підписи з вимогою не підписувати закон від закарпатців. Також закарпатські активісти поїдуть до Києва на акцію протесту.

 Іван Грабар, лідер Закарпатського осередку Української Народної:

Наші активісти беруть сьогодні участь в акції протесту під стінами Закарпатської ОДА. Ми категорично проти цього закону. Просто не можна гратися так із українською мовою. Ми готові використовувати усі легальні шляхи протесту. Зараз готуємо звернення до президента – не підписувати закон. У місцевих радах – від сільських до районних, де є наші депутати, ми ініціюватимемо позачергові сесії.

Валерій Пацкан, лідер Закарпатського осередку партії «УДАР»:

В Ужгороді УДАР розпочав акцію протесту проти, я б назвав –  «зМовного» закону ще вчора ввечері. Зараз біля будівлі ОДА десятки активістів. Вони продовжують з’їжджатися. До них  вже підходив один із представників облджержадміністрації. Натякали, що подібну акцію біля Українського дому в Києві вже розганяли. Натякали на повторення сценарію і просили мітингувати деінде, але не перед вікнами облдержадміністрації.

Я переконаний, що влада має чути українців і працювати перш за все на об’єднання, а не розкол нації. Не маю нічого проти російсько-, угорсько-, румунськомовних українців. Права жодної національної меншини в нас не принижують. Але єдиною державною мовою в Україні має бути українська мова. Молодь, старше покоління – всі мають об’єднатися і стати на захист своєї держави, її єдності».

Бюро «Аналітик Контент»

Фото Габріелли Руденко.