Сергій Дяченко через війну переселився з сім'єю на Закарпаття. Спочатку родина жила у школі. Згодом облаштувалась у місцевому шелтері. Сергію, який працював раніше будівельником та слюсарем, запропонували зайнятися сільським господарством -- опікуватися теплицею. Сергію сподобалося, і перспективи непогані.
Деталі- у нашому відео
Артему Зуборєву довелося покинути рідний дім у Луганській області через війну: на Закарпаття чоловік з родиною приїхав навесні 2022 року. Тоді, у березні, у Нижнє Селище на Закарпатті Артем потрапив майже випадково: родина просто їхала якнайдалі від війни.
До цього чоловік ніколи не займався млинарством і працював у сфері реклами. Майже рік тому Артем допомагав облаштовувати прихисток для переселенців, а зараз – керує млином і виробляє перше на Закарпатті органічне борошно.
«Село – це цілий світ», – каже Аліса Смирна і робить усе для того, аби цей закарпатський світ зберегти. Після повномасштабного вторгнення Аліса багато волонтерила: привозила гуманітарну допомогу з-за кордону, облаштовувала у Перечині житло для людей, які втікали від війни, допомагала з продуктами, машинами, відправками переселенців закордон. І, здавалося, працювала мінімум за десятьох, поки чоловік був на війні.
«Пряникову» кав'ярню в Ужгороді знають усі: саме сюди йдуть за смачною кавою, закарпатськими солодощами і – добрими справами. Кафе невеличке, але наповнене не лише унікальними пряниками, а й небайдужими людьми. Власник бренду «Закарпатський пряник» Олександр Ляхін із командою майже шість років тому заснували Перший фестиваль пряників, всі виручені кошти з якого йшли на лікування важкохворим дітям. Через благодійність та й саму атмосферу фестиваль назвали найдобрішим на Закарпатті.
Сухі спінені сирні снеки - справжній сир, тільки висушений за спеціальною технологією, який не втрачає своїх властивостей. Саме такий гастрономічний винахід у промислових масштабах віднедавна виробляється на підприємстві у Мукачеві.
Сім’я військовослужбовців Олега та Ганни Михайлюків на Закарпаття потрапили у грудні. Після поранень та контузій на фронті (у Олега в анамнезі ще й інсульт), лікуванні у шпиталях, військовослужбовці проходять реабілітацію. Родина була на війні 7 років. Разом з ними - Джевеліна, собака породи джек рассел тер’єр, яка служила разом з Михайлюками в зоні бойових дій та допомагала знаходити поранених бійців.
50 таких зворушливих історій привезли до Мукачева ужгородські журналістки. Ці історії про наших українців, які через війну у своїй країні були вимушені стати переселенцями. Дехто із них знайшов тут другий дім, роботу, дехто почав волонтерити, а хтось подолавши цей шлях зустрів справжніх друзів. Кожна із цих історій заслуговує окремої уваги, над фотоісторіями журналісти та фотографи працювали кілька місяців. Згодом виставку повезуть в інші міста, а поки її можна переглянути в Мукачеві, до суботи роботи експонуватимуться у Палаці культури і мистецтв.
Відео: Мукачівська міська рада
Війна відібрала у них домівки двічі. "Переселенці з досвідом"- кажуть про себе Євген і Лора Рудики з Харкова. Через війну вони покинули успішну справу й були змушені шукати прихисток, знайшли у Солотвині Закарпатської області. “У нас є можливість виїхати до Німеччини, але ми не хочемо. Україна - наш дім. Зараз діти офіційно працюють у Мюнхені. Зять є співробітником центрального офісу “General Electric”, там айті компанія займається різними розробками, в тому числі в галузі медицини. А дочка працює в мюнхенському архітектурному бюро, будує німцям будинки, цілі райони.
Жанна Кошєлєва- 19-річна мама, родом з Херсонщини. З війною переїхала до чоловіка на Житомирщину. Проте і звідти довелося втікати, у військовому містечку було небезпечно жити з малям. Опинилася з бабусею чоловіка, якому теж 19, в Ужгороді. У шелтері ГО "Я допоможу", де не тільки знайшли тимчасовий дім, але і похрестила 4-місячну донечку Злату. Допомагали хресні Тетяна Адамчук та Євген Лукша.
Деталі - у відео.
10-річний Ілля Матвієнко, який уже став знаменитістю, часто розповідає про те, що з ним трапилось і яким був його шлях повернення в Україну. Зараз школяр звикає до життя в Ужгороді, хоче більше мандрувати Закарпаттям, розвиває свій YouTube-канал і мріє стати лікарем.
Відео: Юрій Чудлай
