Ранкова кава з Віталієм Кличком

Його всюди зустрічають як національного героя, а на Закарпатті він тим більше мав змогу відчути прихильність людей у перевиборчий час – закарпатський «УДАР» має чи не найкращі позиції у всій Україні. Однак, традиційно, за кавою Zaholovok.com.ua цікавиться не стільки справами, як думками і поглядами, які не прикриєш за чітко продуманими лозунгами. Гість «Ранкової кави» сьогодні — Віталій Кличко.

Ви любите каву?

Ні.

Не п’єте взагалі?

Взагалі.

А які напої любите?

Чай люблю. Молоко люблю. Кефір. Узвар.

Говоріть мовою, якою Вам зручніше. Можливо, російською?

У мене погана українська?

Гарна, та Ваш брат, наприклад, відповідав на питання «Ранкової кави» і українською, і російською. Тому питаю, якою мовою будемо розмовляти.

Може, німецькою?

Ein bißchen.

Gut, sprechen wir deutsch.

Але, можливо, текст зрозуміють не усі читачі.

Ви ж будете перекладати.

Це займе у мене багато часу, а на дворі — вибори, важко все встигнути. Тому краще українською.

Якими є Ваші асоціації із словом Закарпаття?

Це щирі люди — доброзичливі, гостинні. Це ліси, гори. Це Ужгород, Мукачево, інші міста.

Які 3 речі Вам необхідні для щастя?

Здоров’я. Це перше. Гармонія. Родина і друзі.

Якби у Вас була змога зустрітися із будь-ким, хто коли-небудь жив на землі, хто б це був?

О, у мене так багато питань є до Ісуса Христа! Якщо була б можливість з Ним зустрітись, то це була б дуже цікава дискусія.

Про що запитали б у першу чергу?

Чому світ не досконалий?

Ви бачите це по відношенню до себе, певну несправедливість, чи говорите про те, що відбувається довкола нас?

Чому іноді дитина, яка нічого поганого в житті не робила, народжується з великими проблемами? Чому на добро не завжди відповідають добром? Чому люди більш всього у житті ненавидять один одного? Багато питань…

Ви отримали змогу впливати на маси. Чи вплинуло це на Вас, чи змінило Вас?

Вплив дійсно є. Основне питання діалектики — буття визначає свідомість. З ким ти живеш, де ти живеш — береш деякі риси від суспільства.  

У Вас на Закарпатті є товариш, а зараз і однопартієць, якому довірили партійний осередок. З чого розпочалася Ваша дружба?

У мене є родичі на прізвище Пацкан і тому спочатку навіть подумав, що це може бути мій родич. Нас познайомив мій великий друг, лікар, теж із Закарпаття, Михайло Риган. І після цього ми почали дружити, бо у нас однакові цінності, майже однаковий вік, однакові погляди на життя. І нам приємно спілкуватися, говорити про все, що завгодно.

Що головне Ви хочете навчити своїх дітей, передати їм?

Багатьом речам. Навчити жити. І знати, що таке добре, що таке погано. Читати ті книжки, які потрібно читати. І бути нормальною людиною. Дуже важливо цьому навчити.

І розуміти, що ти живеш не один, не бути егоїстом.

Які книги, у такому разі, порадили б?

Цих книжок дуже багато. Я зараз читаю з молодшим «Мандри Гуллівера», з старшим — «Тома Сойєра», з Лізою — казки.

Ви пам’ятаєте свою першу дитячу бійку і через що вона була?  

Першу не пам’ятаю, їх було багато. Як син військовослужбовця я поміняв 6 шкіл і коли приїжджав на нове місце служби батька, то іноді хлопці випробовували: хто такий новий приїхав до нас. І потрібно було фізично відстоювати себе, показувати свій характер.

Який день свого життя Ви хотіли б повторити?

Багато днів…

Коли народився мій брат Володя!

Пам’ятаєте цей день?

Дуже гарно. Він був дуже особливим.

Скільки Вам було років?

Чотири з половиною.

Вас вразила звістка чи пам’ятаєте і сам день?

Ми їхали з татом, це був Казахстан, кінець березня, але було багато снігу. Вночі була хуртовина, але вранці — сонце, білий сніг до горизонту, пагорби зі снігу.

Пам’ятаю маленький двоповерховий будинок, нам було заборонено заходити всередину.

Яскраве сонце, білий сніг, дуже холодно, пара з рота…

І ми з батьком дивимося на вікно, а мама з другого поверху показує щось таке загорнуте і тато мені каже: «Це твій брат». Я ніяк не міг зрозуміти, який він, але це мені запам’яталося дуже яскраво, на все життя. У мене були шалені емоції в цей день. Хотів би пережити це відчуття знов.

Коли Ви познайомилися із майбутньою дружиною, за які якості полюбили її?

А її не одразу полюбив, вона була гарна дівчина: висока, струнка, красива, я познайомився з нею і потім зрозумів, що вона мені подобається. І любов прийшла поступово.

Ви вже балотувалися до Верховної Ради. Чому, на Вашу думку, тоді Ви не потрапили до неї?

Тому, що спочатку потрібно довести свою професійність. Я не міг тоді довести свої професійні якості і багато людей сприймали це як несерйозне заняття — Кличко вирішив піти в політику. Але я довів, що це для мене серйозно, вже 6 років працюю депутатом, і на сьогодні наша політична сила має найбільшу підтримку, тому що жодного разу ми не дали можливість дорікнути нам, що ми не відстоюємо інтереси киян. Ми завжди стояли як кістка в горлі тим людям, які грабували землю, майно, бюджет. Ми показали справжніми діями, для чого ми прийшли.

А Ви задоволені, що прийшли? Не пошкодували?

Ніколи не шкодую.

Про що Ви мрієте?

Я мрію жити у сучасній країні, де кожен буде впевнено дивитись у завтрашній день, жити за європейськими стандартами життя.

І колись я помру. І коли я помру, назвуть вулицю іменем Кличка. Але не за спортивні заслуги. Це моє завдання. Залишити слід після себе і щоб добрі справи про мене нагадували.

Ганнуся Тарканій, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото: Володимир Твердохліб

P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щотижня читайте нові розмови. Усього з кількох запитань (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста), тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

Ваш Zaholovok.com.ua

Партнер рубрики «Ранкова кава» - ужгородське кафе «Какао»