Закарпатські мажоритарники та висуванці «других» партій»: хто є хто

У час, коли багатьох втомлює лише одна згадка назви якої-небудь партії, поняття «кандидат-мажоритарник» дає своєрідний козир. На Закарпатті, як і в Україні, є частка виборців, які люблять суто тих кандидатів, хто «сам по собі».

Парадокс українського законодавства – аби стати депутатом місцевої ради, треба, аби тебе обов’язково висунула партія. Якщо хочеш спробувати потрапити до Верховної Ради – партія уже не потрібна. А можна і суто формально заручитися підтримкою якоїсь політичної сили, яка має не такий уже й високий рейтинг.

Отже, хто вони – закарпатські мажоритарники-самовисуванці та висуванці від партій, які мають менший рейтинг, ніж Партія регіонів, «Батьківщина»  та УДАР?

Візитівкою 68-го – ужгородського округу, – є саме мажоритарники-самовисуванці. Так сталося, що поки вони мають найбільшу впізнаваність серед виборця.

Екс-мер Ужгорода Сергій Ратушняк, якому городяни не дозволили залишитися на посаді вдруге, нині хоче з їх допомогою потрапити у парламент. Потрапити уже вдруге, бо, як відомо, він уже працював парламентарієм у 2002-2006 роках. Парламентарієм, який встиг поміняти рекордну кількість фракцій.

Сергія Ратушняка в Ужгороді представляти не треба. Численні скандали із продажем землі та муніципального майна, невдале комунальне господарювання – найперше, що згадується про часи керування містом Сергієм Ратушняком у 2006-2010 роках.

Разом з тим, екс-мер завжди позиціонував себе як незалежний політик, котрий грає самостійну гру і ніхто із інших політиків йому не указ. Є частина електорату, якому така гра у «міцну руку» дуже навіть до вподоби.

«Донкіхотівська» війна «із кланом Балог», конфлікт у 2010 році із рядовою дівчиною-агітатором «Фронту Змін» і, в підсумку, заочне протистояння із Арсенієм Яценюком, технічне балотування у президенти України – це також в активі Сергія Ратушняка.

Сьогодні екс-мер Ужгорода у доволі близьких стосунках із обласною владою. Це видно із того, що у наближених до нього ЗМІ читач не бачить жорсткої критики ні губернатора Олександра Ледиди, ні Партії регіонів в цілому. Натомість у селі Невицьке екс-мер Ужгорода «засвітився» разом з офіційним кандидатом від Партії регіонів Василем Ковачем.

Павло Чучка – депутат Ужгородської міськради, підприємець та громадський діяч – ще один самовисуванець, який має шанс на перемогу. У 2002 році Павло Чучка балотувався на посаду мера Ужгорода, і тоді підтримати його кандидатуру приїжджав на той час ще перспективний опозиційний політик Віктор Ющенко.

Спочатку Ужгородом ходили чутки, що саме Павло Павлович і буде єдиним кандидатом від Об’єднаної опозиції. Втім, цього не сталося. А якби і сталося, то опоненти могли б нагадати теперішньому лідеру опозиції Арсенію Яценюку, що у 2010 році саме Павло Чучка чомусь долучився до акції – зривати мітинг кандидату у президенти Яценюку перед Закарпатським облмуздрамтеатром. А єдиний кандидат від Об’єднаної опозиції Андрій Сербайло тепер постійно нагадує, що Чучка порушив партійну дисципліну – пройшов до Ужгородської міської ради за списком «Батьківщини», натомість проігнорував рішення цієї партії щодо єдиного кандидата.

Микола Жолтані – ще один кандидат, який має досить високу упізнаваність. На виборах мера Ужгорода 2010 року Жолтані зайняв 4 місце, що не так уже й погано для кандидата-дебютанта. Що саме допомогло у такому результаті – відвідини кандидатом масово-розважальних заходів або роздача бабусям «гречки» (а це теж  мало місце –Авт.), тепер уже і не актуально.

Зараз засновник торгової мережі «Зіна» йде до парламенту як мажоритарник від партії «Україна – вперед!», хоча у 2010 році представляв Молодіжну партію України. Наближеність до партії Королевської дала можливість Жолтані абсолютно законно розмістити свій фотоколаж із екс-футболістом Андрієм Шевченко. У 2010 році фото Жолтані із Святославом Вакарчуком на біл-борді, як відомо, закінчилося скандалом.

Василь Брензович – кандидат від «КМКС «Партії угорців України». Скоріш за все, партія висунула кандидата формально – на території Ужгородського району проживають угорці, але їх у відсотковому співвідношенні не так вже й багато. Сам Брензович є людиною,  котра рахується наближеною до Івана Балоги – зараз він очолює бюджетну комісію Закарпатської обласної ради. Це, до слова, єдина посада, за яку депутат облради отримує зарплату. Активної передвиборчої роботи пана Брензовича не помічено, тож не виключено, що він ще зніме свою кандидатуру на користь людини, яку гласно чи не гласно підтримає партія Єдиний Центр. Ще Василь Брензович відомий тим, що вже кілька місяців є членом Ужгородського міськвиконкому. За цей час він прийшов на засідання лише один раз…

На 69-му – мукачівському окрузі, самовисуванцем йде мер міста Золтан Ленд’єл. Оскільки градоначальник є повністю людиною кандидата Віктора Балоги, то скоріш за все такий крок – це просто підстраховка для поки що міністра надзвичайних ситуацій. Сам пан Ленд`єл має доволі високий особистий рейтинг у Мукачеві. І те, що його мукачівці два рази підряд обрали мером – яскравий цьому приклад. Найімовірніше, пан Ленд’єл зніме свою кандидатуру на користь Віктора Балоги.

70-тий – свалявський округ – за територією найбільший, за кількістю кандидатів – найменший. Єдиним кандидатом-самовисуванцем тут є Станіслав Аржевітін – теперішній депутат Верховної Ради за списком блоку НУ-НС. Відтак, за оцінками громадського Руху ЧЕСНО, Аржевітін відповідає лише 2 із 6 критеріїв . Нардеп, як і майже всі його однофракційники, відрікся від майже мертвої партії «Наша Україна» і пробуватиме потрапити до нового складу Верховної Ради саме від свалявського округу, до якого входить і його рідне міжгірське село Колочава.

Партійним мажоритарником на окрузі є лідер закарпатських комуністів Володимир Алексій. Враховуючи рейтинг КПУ на Закарпатті, говорити про його перемогу, рівно як і решту п’яти кандидатів від КПУ в області – на межі політичної фантастики.

На 71-му – хустському окрузі, імена самовисуванців та кандидатів від менш рейтингових партій нічого не говорять широкому колу. Єдиним відомим із них є екс-мер Хуста, висуванець від УНП Михайло Джанда. Цей мер запам’ятався певними скандалами, зокрема – забороною одному підприємцеві відремонтувати міську дорогу або ж забороною приміським автобусам в’їжджати на територію міста. На останніх виборах жителі Хуста не довірили пану Джанді далі керувати  столицею Карпатської України.

72 – рахівський округ – рекордсмен за кандидатами – має їх аж 16. Як мінімум двох сюди притяг чинний нардеп і кандидат від цього округу Василь Петьовка.

Так, Петьовка умудрився зареєструвати кандидатом свого помічника Степана Хому, який ще й є депутатом Мукачівської міської ради, а також заступника голови Тячівської райради Ігоря Грабаря. Як на практиці Петьовка використає своїх технічних кандидатів, покаже час.

73-й – виноградівський округ, – запам’ятається аж двома самовисуванцями, які пішли у кандидати попри рішення своїх партій. Для одного з них така самовільність взагалі закінчилася криміналом. Мова йде про голову Берегівського лісгоспу, депутата Закарпатської облради від Партії регіонів Михайла Лакатоша. Він зареєструвався як самовисуванець, але член Партії регіонів. За дивним збігом, саме після цього прокуратура Закарпатської області побачила у керованому ним лісгоспі зловживання. Зараз справа на розслідуванні.

Інший «самовисуванець-вигнанець» – 25-річний Едуард Пуканич, який при подачі документів у ЦВК вказав, що є членом партії «Фронт Змін». За це його і виключили з партії. Ця обставина, напевне, єдина, що прославила на всю область дотепер невідомого пана Пуканича.

Важливою фігурою на виноградівському окрузі є висуванець від «КМКС. Партії угорців України» Микола Ковач. Він уже був депутатом Верховної Ради України у 1998-2002 роках. Найімовірніше, саме він забере голоси угорськомовного населення округу. Втім, враховуючи, що Берегівський район об’єднали із Виноградівським, невідомо, чи вистачить цих голосів для перемоги. Микола Ковач є депутатом Закарпатської обласної ради, він викладає в Закарпатському угорському інституті імені Ф. Ракоці II.

Не виключено, що ряд закарпатських самовисуванців до кінця передвиборчої гонки знімуть свої кандидатури на користь більш рейтингових кандидатів. За це, можливо, вони від цих «рейтингових» кандидатів вимагатимуть дати їм хоча б 13 тисяч гривень – приблизно стільки коштує грошова застава, яку кандидат вносить до ЦВК при реєстрації. Якщо він програє гонку, держава йому ці гроші не поверне ніколи.

Ярослав Гулан,  Інф. Бюро «Аналітик-Контент»