Партія влади пустила своїх кандидатів: хто є хто

Партія регіонів на Закарпатті була чи не єдиною, чиї кандидати на округи були відомі задовго до офіційного старту передвиборчої кампанії. Занадто активно деякі з них захопилися так званою благодійністю, яка, по суті, стала банальним підкупом виборців.

А ще кидається в очі кадрова криза закарпатських регіоналів – не усі 6 кандидатів від цієї партії ще 2-3 роки тому були власне регіоналами. Це означає, що у Партії регіонів у нашій області немає старих перевірених кадрів. Натомість є люди, що мають гроші і бажання побавитися у велику політику. Навряд чи у таких людей є ідея. Відтак нема жодної гарантії, що ці політики, коли Партія регіонів стане не при владі, залишаться у лавах політичної сили.

Ужгород, Мукачево, Свалява:

повальна електрифікація

 Уявіть собі – директор «Укртелекому» особисто відкриває телефонні станції, директор Водоканалу ходить по домівках і запускає воду, керівник компанії мобільного зв’язку робить урочисте відкриття збудованих вишок. Нічого дивного, якщо згадані люди зібралися на вибори.

Як от голова ПАТ «Закарпаттяобленерго» Василь Ковач, кандидат від Партії регіонів по 68-му «ужгородському» округу. От і чуємо ми віднедавна інформацію, що, наприклад, у селі Великі Лази запустили нову трансформаторну станцію, і тепер перебоїв зі струмом у селян не буде. Із останнього – підприємство, кероване Ковачем, порадувало жителів села Баранинці новою «розвантажувальною комплектно трансформаторною підстанцією потужністю 160 кВА». Очевидно, пан Ковач вирішив зробити своїх потенційних виборців електриками-теоретиками, повідомляючи детально технічну інформацію про об’єкти електромереж.

Це виглядає дивно, адже «Закарпаттяобленерго», як монополіст у постачанні струму, повинен проводити роботи із оновлення електромережі незалежно від того, чи балотується його керівник до парламенту.

Василь Ковач належить до тих людей, хто доєднався до Партії регіонів із приходом до влади Віктора Януковича. До того був депутатом Закарпатської облради за списком «Нашої України».

Василь Ковач, крім позитивних повідомлень про себе у наближених ЗМІ, поставав у інформаційному просторі й в іншому світлі. Ужгородці пам’ятають ДТП за участю доньки Ковача на Об’їзній дорозі, коли загинув байкер. І хоча остаточної інформації – хто ж таки винен у нещасному випадку на дорозі, – ще немає, мовчання Ковача щодо події та мовчання правоохоронців про хід слідства все ще породжує чутки про можливий вплив та навіть тиск Ковача на слідство.

А ще саме «Закарпаттяобленерго» під керівництвом Ковача погрожувало залишити ужгородців без води, оскільки Водоканал має борги за електрику. Саме «Закарпаттяобленерго» на кілька днів залишило ужгородців без вуличного світла, знову ж таки через борги. Із останнього – Ужгородська міська рада прийняла доволі неоднозначне рішення про залучення керування тим же Водоканалом приватної фірми. За словами опозиційних депутатів, це перш за все призведе до збільшення ціни на воду для ужгородців. За чутками, за фірмою, що поклала око на Водоканал, стоїть також Василь Ковач.

На «мукачівському» – 69 окрузі – партія влади виставилаголову свого міського осередку В’ячеслава Шутка.Він – директор ТОВ «ДВС-САТ» і загалом є маловідомою фігурою. Шутко – навіть не депутат міської чи районної ради. Схоже, що у Мукачеві Партія регіонів, знаючи фаворита перегонів, виставила свого кандидата просто, бо «так треба».

70 – «свалявський» округ – тут від Партії регіонів балотується Михайло Ланьо, котрий, до слова, не є членом Партії регіонів. Зараз Ланьо – президент Федерації футболу Закарпаття, віце-президент ТОВ «Універсал-М», є депутатом Закарпатської облради, котрий потрапив туди як представник Єдиного Центру. Втім нещодавно його виключили із фракції цієї партії. До слова, «розлучення» Михайла Ланьо із Віктором Балогою виглядає дивно, адже вони давні соратники ще з часів буремних 90-х у Мукачеві.

Про самого Михайла Ланьо у різних колах ходить досить неоднозначна інформація, у тому числі і про його кримінальне минуле. Наприклад, сайт «Україна Кримінальна»  розповідає про діяльність Ланьо у 90-х, у тому числі його співпрацю із нині покійним кримінальним авторитетом Мукачева Гешою. Про кримінальний старт команди Віктора Балоги, членом якої донедавна був Ланьо, згадує і сайт «Майдан».

Втім це у демократичній країні і у партії демократичного спрямування лише самі чутки про кандидата можуть стати вагомим приводом, аби людина у публічній політиці не залишилась. Україна, на жаль, поки такою не є. Сам лідер закарпатських регіоналів Олександр Ледида нещодавно в ефірі телеканалу «Тиса-1» про Михайла Ланьо висловився так: «Ця людина бачить нові перспективи розвитку нашої політсили. Мене мало хвилює, членом якої партії він був раніше. Натомість цікавить професіоналізм особистості, наскільки здатна представляти інтереси краю у Києві й те, що вона робить безпосередньо в області. Якщо ми бачимо в людині перспективу, то беремо її в партію».

 Рятівник Рудьковського хустянам дарує Власову

На 71-му – «хустському» окрузі від Партії регіонів іде екс-соціаліст Степан Деркач.До нинішнього складу Закарпатської облради Деркач пройшов саме як представник Соціалістичної партії України, яка нині уже остаточно зійшла на маргінес. Тож Деркач, ставши депутатом, опинився у фракції Партії регіонів. Воно й не дивно, адже Степан Деркач разом із нинішнім головою Закарпатської ОДА Олександром Ледидою є засновником мисливського клубу «Губерт», який на території Берегівського лісгоспу розводить та відстрілює ланей. Мисливство – чим не спільний інтерес, аби бути в одній партії?

 Степан Деркач є людиною київського рівня, адже довгий час, попри молодий вік, працював у столиці на керівних посадах приватних і державних підприємств. Зараз Степан Деркач – член правління ЗАТ «Нафтогаз-Видобування».

На своєму окрузі депутат облради відомий різними «благодійними» акціями та організацією у Хусті кількох концертів співачки Євгенії Власової. Відтак певний рейтинг він уже має. Чи оцінять виборці старання Деркача, покаже 28 жовтня. А от хто точно має бути йому вдячний – так це екс-міністр транспорту України Микола Рудьковський.

9 лютого 2008 року його затримали правоохоронці за підозрою у зловживанні службовим становищем – а саме переліт до Парижу разом із моделлю Олександрою Ніколаєнко чартерним літаком за кошти державного бюджету. Такий політ із вітерцем обійшовся платникам податків у 390 тисяч гривень. Як повідомляє сайт «Політрада», у суді над Рудьковським Степана Деркача опитали як свідка. Сам Деркач на той момент працював першим заступником голови Державної служби міжнародних автомобільних перевезень.

У суді Степан Деркач заявив, що це керована ним структура була ініціатором перельоту до Парижу, а не приватна ініціатива Рудьковського, як стверджували правоохоронці. На основі цих свідчень суд прийняв рішення направити справу Миколи Рудьковського на додаткове розслідування у той час, як у суспільстві набула резонансу новина, що міністр дозволив собі летіти із моделлю до Парижу із приватною метою за кошти державного бюджету. У підсумку Микола Рудьковський так і не був визнаним у вчиненні злочину.

Цікаво, чи міг би Степан Деркач ініціювати чартер до Парижу для своїх хустських виборців?

Іван Бушко може боятися чупакабри, але не Балоги

72-ий – «тячівський» округ. Тут надія регіоналів – голова Тячівської РДА Михайло Шелевер, який інколи «плутав», де у нього робочі справи, а де партійні. Так почасти наближені ЗМІ подавали інформацію про добрі справи на Тячівщині, які досягнуті за державні гроші, як суто особисту заслугу Шелевера. Як, наприклад, завершення будівництва школи у селі Новоселиця.

Михайло Шелевер, який ще є і депутатом облради, за освітою – історик, проте більшу частину своєї кар’єри присвятив роботі у міліції – дослужився до посади головного міліціонера Тячівщини.

У перерві між державною службою встиг навіть зайнятися підприємництвом – постачав продукцією не до чого-небудь, а у саму Національну академію внутрішніх справ. Це свідчить, що у Шелевера таки непогані міліціцейські зв’язки, що ведуть аж до Києва. Прикметно, що міліцейський виш у 2011 році закупив у ТОВ «Шел Ков» (яким колись керував Шелевер) мінеральну воду за 71 тисячу гривень, у той час, як інший учасник тендеру пропонував свою продукцію лише за 47 тисяч.

Щодо діяльності Шелевера на посаді голови РДА, то тут йому найбільше дістається на горіхи від ЗМІ, підконтрольних конкуренту по округу, нардепу Василю Петьовці. Звідси читач знає і про махінації із землею, і про побори у місцевому пологовому будинку. Втім такі голослівні повідомлення можуть бути і лише звичайним передвиборчим чорним піаром.

А от що факт – у серпні 2011 року прокуратура Закарпатської області таки визнала розпорядження Михайла Шелевера про виділення землі фермерському господарстві незаконним.

73 – «виноградівський» округ діставсяпершому заступнику голови Закарпатської ОДА Івану Бушку, котрий сам родом із Виноградова. Іван Бушко, що називається, «регіонал зі стажем». Він – чи не єдиний із своїх колег, хто дозволяє собі досить різкі заяви в бік Віктора Балоги. Одна із найсвіжіших – «А чого боятися? Дії Віктора Балоги відомі й прогнозовані. Зрештою, він що, чупакабра, щоб його боятися? Якщо чесно, то я не думаю, що хоча би хтось із братів зможе пройти в парламент».

Правда, київські однопартійці Бушка ніколи не балували його «теплим» місцем у передвиборчому списку до Верховної Ради України. Так, на парламентських виборах 2006 року Іван Бушко опинився на непрохідному 219 місці, а на позачергових виборах 2007 року – на просто наднепрохідному 287 місці.

2012 рік – реальний шанс для Івана Бушка таки потрапити до вищої ліги української політики. Тому на своєму окрузі він також розгорнув «благодійну» діяльність із врученням різних подарунків, оголошенням конкурсів, реставрацією парків тощо. Інколи повідомлення від прес-служби Партії регіонів про залучення державних грошей у інфраструктуру Виноградівщини також розмивалися – де це зроблено за державні гроші, а де – за меценатські.

Проте, благо для Бушка та інших кандидатів, українського виборця, особливо у глибинці, такі деталі не дуже й хвилюють.

Кого саме із перерахованих шести чоловік закарпатці захочуть бачити наступні 5 років у парламенті, побачимо 28 жовтня.

Ярослав Гулан, Бюро «Аналітик-Контент»