Ужгород велосипедний чи пішохідний?

10 червня в Ужгороді провели не зовсім законні, але досить продуктивні громадські слухання з питань розвитку велоінфраструктури Ужгорода.

Першим слово отримав заступник ужгородського міського голови Ярослав Шафар. 

Ми всі знаємо, що Ужгород хоче позиціювати себе як велостолиця, однак у нас нема жодної велодоріжки. Я вже не кажу про масові крадіжки велосипедів. Людям дуже не зручно їздити на велосипедах, особливо тим, які їздять на міських велосипедах, а не на монтенбайках. Особливо важко жінкам, дітям і пенсіонерам, які до цього не пристосовані. Тут є і прорахунки влади. У 2014-2015 роках була прийнята Програма розвитку велоінфраструктури міста Ужгород. На неї виділили 63 і 72 тисячі гривень відповідно, однак, їх так і не використали. Згодом програму внесли до Програми благоустрою міста і передбачили на розробку проекту велодоріжок 2 мільйони 450 тисяч. Цього також не було зроблено. Якщо ж починати все заново, це займе багато часу”, - наголосив чиновник.

Розповів він і про фінансові проблеми: “Міська рада виграла грант з Польщею. Перший крок ми зробили: організували велопарковки, закупили обладнання (9-10 велопарковок за приблизно 168 тисяч гривень). Другим кроком мало бути відкриття велоцентру у ЗОШ №5. Але прокуратура звернулася до суду через цей проект і хоче зарубати її на корню. Але прокуратура зайняла таку позицію, вони хочуть поставити собі галочку для роботи. А ми отримаємо чорну мітку на іміджі Ужгорода перед європейськими партнерами”.

Окремо Я.Шафар згадав і стан тротуарів, котрі відновлюють абияк.

“На балансі КШЕПу нема маленької бруківки. Вона була на площі Народній,а зараз знаходиться всередині ОДА. Вони її не віддають на баланс міста, хоча ми неодноразово зверталися з цим питанням”, - пояснив чиновник.

Тим не менше, попри велику кількість проблем, заступник міського голови впевнений, що Ужгород має велосипедне майбутнє.

Голова Громадської Ради Олександр Пересоляк розкритикував наявну схему велодоріжок. Він запропонував сконцентрувати їх у центрі і закільцювати, а не розтягувати їх на пів-міста. Окрім того активіст запропонував викладати доріжки бруківкою, оскільки це надійніше.

У відповідь Ярослав Шафар зауважив, що схема дійсно недосконала.

“Є декілька шляхів встановлення велодоріжок. Можна поставти у центрі кварталу газон і обнести його доріжками А потім ми побачимо протоптані доріжки. Проектанти не завжди можуть зрозуміти настрій людей”, - баголосив чоловік. 

Саме тому чиновник навів приклад міста Гдиня, де велосипедистів попросили встановити на телефон додаток, який фіксував їх пересування. Згодом за наслідками спостереження були прокладені велодоріжки у найбільш популярних місцях. Подібну схему заступник міського голови запропонував зробити і в Ужгороді.

Ужгородський активіст Ференц Бакі зауважив, що у 2012 чи 2013 році міськрада створила робочу групу, яка мала займатися розвитком велоінфраструктури. Результатами її роботи та спостережень і стала схема, представлена у статті. Згодом через брак коштів група припинила свою роботу. Ференц Бакі запропонував ліквідувати групу та найняти львівських експертів для її вирішення. Ярослав Шафар у відповідь заявив, що ці люди попросять 200 тисяч гривень, тоді як проблему можна вирішити без них.

Чиновник також запропонував підрізати дерева на Православній набережній, де зараз прокладають бруківку і прокласти там велодоріжку. Річ у тім, що при їзді низькі гілки часто чіплають голови велсипедистів. 

“Це стало би таким собі лакмусовим папірцем для всього міста. Бо вже зараз маємо дуже багато конфліктів між пішоходами і велосипедистами на цій набережній”

Олександр Костенчук, директор департаменту міського господарства Ужгородської міськради, зауважив, що в Ужгороді відсутня будь-яка програма розвитку велоінфраструктури, а є лише схема.

“Роки безгрошів’я породили ту проблему, що комунальні підприємства не в змозі освоїти ці кошти. Вінницькі експерти були залучені, аби створити проекти для капітального ремонту вулиць. Своїх архітекторів просто не вистачило. Є ще внутріквартальні території. Я попросив молодих архітекторів допомогти з цим. Беля Антон готовий проектувати на волонтерських засадх”, - зазначив чиновник.

Він також поділявся власними роздумами на цю тему: “Що таке велодоріжки? Я передивися багато міст: Київ, Львів, Одеса... Є доріжки із бруківки, є із асфальту, є феми. Ще є питання дорожнього руху. Наприклад, візьмемо вулицю Минайську. Тут потрібно брати частину тротуару, нехай 1 метр для одностороннього руху. Є зелені зони, де можна закільцювати рух. Візьмемо Словя’нську набережну. Вона має 1,5 метри. З одного боку платани з корінням, а з іншого — зелені кущі. Що скажуть люди, якщо ми вирубаємо кущі по всій довжині або вирубаємо посаджені нами сакури? Є дуже багато таких конфліктних моментів це все питання до архітекторів”.

О.Костенчук також завважив, що у багатьох містах вже відходять від асфальту.

“Все це смола, випари... Тому 8 тротуарних об’єктів Ужгорода вже готують у фемах”, - наголосив директор департаменту.

Журналістка Лариса Романюк наголосила на тому, що терміни оголошення слухань були порушені (за день до їх проведення), тому про них не знало багато велосипедистів. У відповідь Ярослав Шафар запевнив, що це не перша подібна зустріч і попросив організаторів слухань вибачитися.

Активісти також наголосили, що разом з велодоріжками потрібно ремонтувати тротуари, інакше пішоходи підуть на перші.

Головний архітектор Ужгорода Михайло Івегеш зауважив, що проблема важлива і її слід вирішувати.

“Однак треба дивитися на це з точки зору безпеки дорожнього руху. Будуть змішані пасажири і велосипедисти, а у інших місцях авто і велосипеди. Людям у нас, як ви знаєте, не дуже дотримуються правил дорожнього руху. Тому треба робити схему для міста у цілому, вносити доріжки у Генплан, потім розбирати їх частинами”,- розповів архітектор.

Його різко перервав Ярослав Шафар, зауваживши, що для цього потрібно буде багато часу

“Ви хочете затягти, аби встигнути забудувати всі зелені зони і все приватизувати”, - заявив депутат.

Валентин Волошин, ужгородський активіст, навпаки запропонував діяти, як забудовники: визначити гарячі точки, потім робити на них документацію і освоювати кошти. “Упевнений ми визначимо 10-15 таких точок, які забезпечать скачкоподібне покращення велоінфраструктури міста”, - переконаний активіст. В. Волошин також вважає, що для частини цих точок достатньо буде лише влонтерських зусиль.

Головний архітектор міста знову наголосив, що є проблема Генеральним планом, у якому велодоріжок немає.
“Є тільки розроблена дорожня схема вулиць і провулків міста Ужгород. На наступній сесії ми затвердимо Генплан і лише потім зможемо до нього вносити зміни. Але спершу план треба затвердити”, - вважає працівник міськради.

“Аби ж наявна схема велодоріжок стала законною, вона має бути оформлена з дотриманням всіх юридичних експертиз. Для початку потрібен єдиний план велодоріжок міста. Лише тоді можна буде розбивати його на частини і займатися деталями окремих ділянок. До 15 червня коригування до плану зонування міста ще можна внести, однак це треба зробити згідно постанови КМУ. Поки правильно оформлених пропозицій, у тому числі і з приводу велодоріжок, до департаменту не надходило”, - запевнив Михайло Івегеш.

Архітектор також зауважив, що для початку роботи проектантів потрібна лише готова і законна схема. Він назвав це справою 10-ти хвилин. Олександр Костенчук пояснив, що гроші на велодоріжки є, однак по кожній з вулиць потрібно розробити і затвердити проект. Лише тоді їх можна буде використати.

Підняли активісти питання і велостоянок, зауваживши, що найбільше їх потрібно коло державних та муніципальних органів, університету тощо.
У відповідь Яролав Шафар зауважив, що 99% ужгородських велопарковок були виготовлені із власної ініціативи, міськрада встановила лише 9.
“Окрім того, як ви знаєте, велосипеди зараз дуже крадуть. Тому велопарковки потрібно якось оновлювати, аби їх не так легко було вкрасти”, - зазначив чиновник.

До слова, ужгородський підприємець Роберт Левицький досить давно працює над тим, аби встановити велодоріжку від вулиці Другетів і через села Доманинці, Оноківці. Чоловік уже підготував ряд документів.

Під час підбиття підсумків висловлену вище позицію журналістки підтримав ужгородський активіст Волоимир Феськов. Він запропонував не робити ніяких висновків за слуханнями, які де-факто незаконні, адже їх оголосили лише за день до проведення о четвертій вечора. Чоловік запропонував визначити дату наступних слухань і провести їх законно, тобто через 7 днів після оголошення. У відповідь Олександ Пересоляк звинуватив активіста у вибірковості, а інший ужгородецьМикола Пастухов взагалі докоряв всім “небайдужим” бездіяльністю, адже попередня схема велодоріжок існує вже давно.

Врешті Олександ Пересоляк запропонував зал проголосувати за те, чи рахують вони свій збір громадськими слуханнями. А всім незадоволеним запропонував оскаржувати рішення у суді. Більшість залу (10 людей) визнали збори громадськими слуханнями.

Підсумувавши все сказане, збори прийняли єдину резолюцію слухaнь:

1. Розробити проект облаштування велоінфраструктури згідно з рішенням міської ради №1570 та розробленої раніше схеми.
2. Взяти до відома проект велодоріжки Роберта Левицького і сприяти його втіленню.
3. Запропонувати міському голові доповнити робочу групу для вирішення питання велоінфраструктури.
4. Розпочати проектні роботи із облаштування периферії у напрямку до центру — від Чорновола до перехрестя з Легоцького.
5. Рекомендувати робочій групі розглянути можливість облаштування велоінфраструктури на вулицях Гагаріна, Заньковецької та Берчені.