Успіх громади починається з внутрішнього рішення не бути осторонь. На Закарпатті цей принцип втілюють у життя Марія Рущак та Марина Сміянова – лідерки, які доводять, що жіноча участь у прийнятті рішень є критично важливою для стійкості всієї країни.
Марія Рущак (членкиня Коаліції 1325-Закарпаття, директорка з гуманітарних та міжнародних питань ВБФ «Серце до серця», співзасновниця та менторка ГО «Нова генерація України», HR-директорка мережі лабораторій «Астра-Діа») та Марина Сміянова (виконавча і медична директорка медичної лабораторії ПП «АСТРА-ДІА», співзасновниця і менторка ГО «Нова генерація України», мама двох синів) будують екосистему підтримки, де професійний досвід поєднується з менторством.
Для Марії Рущак шлях у громадську діяльність розпочався ще в студентські роки. Саме тоді, під час Помаранчевої революції, вона усвідомила, що право голосу – це не формальність, а інструмент боротьби за власну ідентичність. «Тоді я вперше чітко відчула: право голосу – це не щось абстрактне. Гідність, свобода, наші цінності – їх потрібно відстоювати особисто кожному і кожній, – згадує Марія. – Для мене участь у прийнятті рішень – це про позицію. Роками я будувала її та знаходила однодумців. Там, де система не працювала – працювали ми. Де не було кому підтримати – підтримували ми».
Ця внутрішня установка «якщо не я, то хто?» привела до створення десятків проєктів, що сьогодні є фундаментом безпеки та розвитку регіону. Серед них – медична та психологічна підтримка жінок «Феміна», підтримка підлітків України та боротьба проти булінгу «Тінейджер», стоматологія для діток у дитбудинках «Подаруй усмішку», безпека дітей на дорогах, просвітництво в школах та численні ініціативи ВБФ «Серце до серця».
Разом Марина та Марія спрямували свою енергію на підготовку майбутніх лідерів. Через ГО «Нова генерація України» вони створюють менторські програми для молоді в Україні та за її межами, дітей у дитячих будинках, всіх освітніх закладах, підтримують студентів та дітей-біженців у Європі, проводять лідерські табори, форуми, тренінги, всеукраїнські та міжнародні конференції, патріотичні і навчальні заходи.
«Ми розвивали волонтерський рух не заради великої мрії стати «благодійницями», а з любові до людей і рішення не стояти осторонь. Але справжня сила – у людях поруч. У тих, з ким вас єднають цінності. Саме з такими людьми будь-які виклики стають можливими для подолання», – наголошує Марія.
Повномасштабне вторгнення стало моментом, коли багаторічний досвід управління та громадської роботи мав спрацювати миттєво. Вже 26 лютого 2022 року в Ужгороді запрацював Всеукраїнський медико-логістичний штаб «Серце до серця».
Марія згадує цей час як період неймовірної концентрації та жіночої солідарності: «Понад 300 волонтерів, склади, логістика, кол-центр... Рішення приймалися неймовірно швидко. Поки бюрократична машина робила свої кола, ми вже знайшли, домовились і доставили необхідне на фронт або для людей із рідкісними захворюваннями. Ми рятували, лікували, евакуйовували – і трималися разом, бо іншого виходу не було».
Про історію Альбіни Погоріляк та Тетяни Козар читайте тут
Про історію Віри Глушко читайте тут
Війна не змінила сутність жіночої роботи, але зробила її видимою для всього світу. Марія наголошує, що жінки сьогодні – це і фронт, і тил, і економіка, і соціальна стабільність. «Ролі не змінились – змінилася видимість. Жінки завжди відігравали ключові ролі, хоч інколи комусь вигідно цього не помічати, – переконана лідерка. – Важливо говорити про рівну участь жінок не як про питання справедливості, а як про питання ефективності. Країни, де жінки активно долучені до прийняття рішень, розвиваються швидше та ухвалюють більш збалансовані рішення, які враховують потреби різних груп».
Марія впевнена, що час формальних квот у виборчих списках минув. Сьогодні громадам потрібен реальний вплив професіоналок. «Жінок потрібно не просто запрошувати, а свідомо включати у процеси прийняття рішень – не як представниць «жіночого питання», а як фахівчинь, лідерок із конкретною експертизою. Це принципова різниця.»
Шлях до лідерства у самоврядуванні та громадському секторі не позбавлений бар’єрів. Одним із головних викликів для жінки у лідерстві Марина Сміянова називає обмеженість ресурсу – часу та енергії. Вона відверто говорить про те, що бути лідеркою – це не про те, щоб встигнути все, а про те, щоб розставити правильні пріоритети.
«Я поєдную роботу виконавчого та медичного директора з менторством у нашій ГО, волонтерськими проєктами та роллю мами. Це величезна відповідальність. Саме тому я свого часу зробила свій вибір і відклала дисертацію. Я просто чесно зізналася собі: зараз мої сили потрібніші в робочих медичних процесах, які неможливо зупинити ні на хвилину, та у допомозі людям», – ділиться Марина Сміянова.
Окрему увагу Марина приділяє «біохімії лідерства» – темі, яку дуже часто ігнорують: «Ми зараз живемо під шаленим тиском кортизолу (гормону стресу). Коли жінка перебуває у стані хронічного стресу, їй важко знаходити сили на громадську діяльність. Про це важливо говорити відкрито – здоров’я жінки є фундаментом її соціальної активності. Неможливо вимагати стратегічних рішень, якщо немає сил на елементарне відновлення. Але є й інша сторона: підтримка в громаді дає окситоцин – він допомагає долати стрес і знову діяти разом. Жіноче лідерство сьогодні – це насамперед питання здоров'я та стресостійкості.»
Водночас участь у прийнятті рішень неможлива без фінансової незалежності. І саме тут досі існують системні бар’єри. Марія Рущак бачить глибинні причини, що заважають жінкам реалізуватися. Вона виділяє три ключові фактори: доступ до інфраструктури (недостатня кількість дитячих садочків), рівна оплата праці жінок та чоловіків і підтримка жіночого підприємництва має бути системною і довгостроковою. «Справжні зміни починаються вдома. Поки жінка несе подвійне навантаження – на роботі і вдома – жодна квота не спрацює повністю. Рівний розподіл сімейних обов'язків – це не феміністична вимога. Це умова, без якої решта не працює», – зазначає вона.
Для реального залучення жінок у прийняття рішень Марина Сміянова пропонує три конкретні механізми: експертні робочі групи, гнучкі формати та освітні хаби з акцентом на ресурсність.
«Коли жінка бачить, що її професійна думка стає частиною конкретного рішення, вона готова інвестувати свій час. – наголошує Марина – Ми маємо визнати: час – це найдорожчий ресурс жінки, яка поєднує кар'єру та родину. Найбільш ефективний механізм залучення сьогодні – це онлайн-платформи для обговорення проєктів та голосування. Це дозволяє дати якісний фідбек у зручний час, не випадаючи з робочого чи сімейного графіку. Гнучкість формату – це базовий інструмент, який робить участь жінки фізично можливою.»
Лідерка ділиться, що після своїх лекцій, бачить один спільний біль – це тотальне виснаження. «Жінки часто описують це як «внутрішнє гальмо» – коли ти нібито все знаєш і вмієш, але фізично не можеш зрушити з місця. Це постійний страх щось не встигнути або бути «недостатньою» в усіх своїх ролях одночасно. Тому я вважаю, що навчання лідерству і інструментам управління сьогодні неможливе без медичної просвіти… Коли жінка має інструменти для самовідновлення, вона стає набагато ефективнішою у громадському секторі.»
Під час воєнного стану Закарпаття стало майданчиком для трансформації: від простої соціальної допомоги до створення можливостей. Марина виділяє грантову підтримку, менторство та жіночі спільноти як ключові фактори розвитку жіночого лідерства.
«Грантова підтримка – це інструмент повернення жінці права планувати майбутнє. А самозайнятість дає контроль над власним графіком, що є базою для ментального здоров'я. – переконана лідерка. Найкраще працюють хаби та бізнес-мережі. Це про розвиток через навчання, через довіру та підтримку. В колі своїх рівень тривоги падає, а здатність діяти – зростає.»
Марина Сміянова пропонує подивитися на жіноче лідерство як на стратегічну інвестицію в майбутнє всієї країни: «Одна здорова фізично і ментально жінка, яка має фінансову стабільність – це спокійна і здорова родина (мінімум ще 4 людини), це продуктивне оточення (ще 20 людей). А якщо ця жінка впроваджує ефективні рішення у своїй сфері – результат її діяльності відчують тисячі людей, які її навіть не знають. Ми говоримо про силу однієї людини, однієї жінки».
Через ГО «Нова генерація України» Марія та Марина передають свій досвід молоді. Вони переконані, щоб дівчина уявила себе лідеркою, вона повинна бачити цей приклад перед собою. «Дівчина, яка не бачить жінок у процесах прийняття рішень, просто не уявляє себе там. Ми це змінюємо, бо знаємо, як важливо, коли поруч є хтось, хто вірить у тебе раніше, ніж ти сама», – підсумовує Марія Рущак.
Історія цих жінок – це маніфест сучасної українки, яка не чекає запрошення, а створює можливості сама. Їх діяльність стає прикладом того, як жіноча енергія, підкріплена професіоналізмом, перетворюється на рушійну силу відновлення.
Жінки творять діалог. Діалог творить мир!
__________________________
Публікація створена ГО «Карпатська Агенція Прав Людини «ВЕСТЕД» у межах проєкту «Феміністичне лідерство в умовах кризи – від діалогу до згуртованості», який реалізовується ГО «Бюро гендерних стратегій і бюджетування» за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). Проте це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.
Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) – гнучкий та оперативний інструмент фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.