Сьогодні Віра успішно поєднує роботу депутатки міської ради, волонтерство та керівництво громадською організацією «Іршавські Промені». Її приклад яскраво показує, що жіноче лідерство під час кризи стає справжнім порятунком для громади.
До початку повномасштабного вторгнення Віра як депутатка міської ради працювала над різними, але здебільшого соціальними питаннями, займалась розвитком Іршавської громади. Завдяки локальним ініціативам через ГО «Іршавські Промені» реалізовувала проєкти у місті Іршаві. Після 24 лютого 2022 року її роль стала значно більш практичною і кризовою. З перших днів разом з однодумцями вона оперативно включилися в організацію та ввезення з-за кордону гуманітарної допомоги для ВПО та військових. Доводилося приймати рішення, коли обставини мінялися кардинально.
«Через те, що я одночасно працюю на рівні ради і «в полі», це дає змогу краще розуміти реальні потреби людей і швидше реагувати. І саме в такі моменти розумієш: рішення - це не про документи, а про конкретні людські долі.»
Шлях жінки в місцевому самоврядуванні має свої виклики, про які Віра говорить дуже відверто. Вона зізнається, що іноді досі доводиться долати стереотипи та доводити свою позицію значно активніше, щоб її почули. Найважчим випробуванням є емоційне навантаження та постійний брак часу, адже поєднувати основну роботу, депутатство, керівництво громадською організацією та сімейні обов’язки під час війни доводиться практично без «вихідних». Водночас це і велика відповідальність перед людьми.
«Коли працюєш із військовими або переселенцями, часто чуєш дуже складні історії, які глибоко западають у серце. І після таких розмов потрібно знаходити в собі сили далі працювати, не опускати рук. Це велике внутрішнє навантаження, але воно водночас і мотивує не зупинятися.»
Віра впевнена, що роль жінок у громадах Закарпаття за останні роки неймовірно зросла. Вона щодня бачить, як жінки стають координаторками волонтерських штабів, комунікаторками між владою і людьми та організовують допомогу там, де це найнеобхідніше. Багато процесів тримається саме на їхній ініціативі та відповідальності. Віра згадує історію жінки з її громади, яка починала з простої випічки для знайомих на фронті, а з часом очолила цілий напрямок допомоги. Вона переконана, що жінки мають величезний потенціал і саме війна допомогла багатьом з них проявити свої лідерські якості.
На думку Віри, найкращим інструментом для залучення жінок до прийняття рішень є живе спілкування та спільна діяльність. Вона часто зустрічається з людьми прямо на вулицях чи в магазинах, щоб почути їхні справжні потреби. «Через ГО «Іршавські Промені» ми залучаємо жінок до ініціатив – до організації та видачі допомоги або участі в соціальних проєктах. І дуже часто саме через таку участь жінки починають активніше включатися і впливати на прийняття рішень.» Віра наголошує, що навіть незнайомі між собою жінки завжди знайдуть спільну мову та підтримають одна одну, і в цій єдності полягає їхня головна сила.
Важливим етапом роботи Віри в Іршавській громаді стала розробка та впровадження рішень, що враховують потреби найбільш вразливих груп. Вона добре розуміє, що обличчя війни в тилу часто жіноче, адже більшість внутрішньо переміщених осіб, які знайшли прихисток у Закарпатті, -це жінки з дітьми, і їм потрібна не лише гуманітарна допомога, а й доступ до освіти, медицини та соціальної підтримки. Саме тому Віра активно працювала над тим, щоб в Іршаві з’явилися місцеві програми підтримки та стратегічні документи. Одним із таких став План дій «1325-Іршава», розроблений на основі Резолюції Ради Безпеки ООН «Жінки, мир, безпека», основними стейкхолдерами якої є ВПО, жінки й дівчата, військові та їх родини, інші вразливі категорії населення. Також важливими стали рішення щодо організації гуманітарної допомоги та підтримки сімей військових. Віра безпосередньо долучається до цих процесів як волонтерка, і бачить, наскільки це критично для жінок у складних життєвих обставинах.
Проте для того, щоб голос жінки справді мав вагу, мало просто приймати програми, необхідно змінювати саму культуру управління. Віра переконана, що досвід жінки, яка щодня несе відповідальність за свою сім’ю чи колектив, є безцінним для місцевого самоврядування.
«Потрібно більше довіри до досвіду жінок. Важливо не просто декларувати їхню участь, а реально залучати до обговорення та планування. Наш щоденний практичний досвід робить рішення більш чутливими до реальних потреб людей», — ділиться Віра Глушко. Вона впевнена, що коли жінки та чоловіки працюють нарівні, громада отримує набагато ефективніші результати.
На шляху до посилення ролі жінок Віра бачить необхідність у постійному розвитку. Вона закликає створювати більше можливостей для навчання та обміну досвідом між лідерками. Для неї лідерство не про посаду, а про здатність брати на себе відповідальність у найскладніші часи.
Ця історія є нагадуванням кожній українці: ваша активність, ваша думка та ваша участь здатні перетворити виклики війни на фундамент для міцної та справедливої громади.
Жінки творять діалог. Діалог творить мир!
__________________________
Публікація створена ГО «Карпатська Агенція Прав Людини «ВЕСТЕД» у межах проєкту «Феміністичне лідерство в умовах кризи – від діалогу до згуртованості», який реалізовується ГО «Бюро гендерних стратегій і бюджетування» за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). Проте це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.
Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) – гнучкий та оперативний інструмент фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.