Міжнародна співпраця для університетів – це можливість залучати мільйонні гранти, відкривати студентам шлях до навчання за кордоном, впроваджувати європейські стандарти освіти та формувати конкурентоспроможний заклад вищої освіти. УжНУ вже багато років послідовно розширює мережу міжнародних партнерств. Нині університет має близько 150 активних угод про співпрацю із закордонними закладами освіти, реалізує десятки міжнародних проєктів, бере участь у програмах Erasmus+, розвиває академічну мобільність студентів і викладачів та працює над підвищенням своїх позицій у світових університетських рейтингах. Про те, які можливості відкриваються для студентів і викладачів, як війна вплинула на співпрацю з іноземними партнерами, про амбітні плани на найближчі роки, ми поговорили з Мирославою Лендьел, проректоркою з науково-педагогічної роботи УжНУ.
- Ужгородський державний університет навіть в радянські часи, користувався своїм прикордонним розташуванням для розвитку міжнародної співпраці. Для нашого університету була традиційною така виняткова як для радянського університету практика, що деякі науковці з хорошими результатами у науковій та викладацькій роботах стажувалися за кордоном. Звичайно, це були країни, здебільшого соціалістичного табору: Чехословаччина, тодішня Югославія, але, наприклад, відомий ректор університету Володимир Лендьел мав можливість навіть в радянські часи стажуватися та викладати у США.
По-друге, університет навіть в закритому суспільстві мав можливість все-таки виходити на міжнародний рівень. Зокрема, влітку чи на початку осені кращі студенти, напевно, це були комсомольці, активісти того часу їздили в інші країни на практику. Зважаючи на ці передумови, міжнародна співпраця, починаючи з 1991-го року, для всіх ректорів, проректорів, деканів, викладачів це було таке must have. Ми розуміли, що повинні мати контакти за кордоном, щоб проводити спільні дослідження, організовувати спільні заходи, а також спонукати наших студентів не обмежуватися рамками університету, регіону чи лише України.
Із 2014 року ми почали думати над тим, як вивести цю співпрацю на якісно новий рівень. Цьому сприяло те, що саме у 2014 році Україна розпочала рух до асоціації з ЄС. У 2017 році Україна отримала безвізовий режим, і таким чином одна з головних перешкод – необхідність оформлення віз – фактично зникла.
По-третє, з 2015 року Україна отримала можливість брати участь у програмах ЄС, зокрема Erasmus+, які підтримували мобільність студентів, викладачів та адміністративного персоналу, а також у програмах інших міжнародних донорів, таких як німецький DAAD, словацький SAIA, Міжнародний Вишеградський фонд та інших. Тому нашим завданням було пояснити викладачам, що для проведення конференцій, академічних обмінів, практик і реалізації спільних проєктів відкриваються абсолютно нові можливості.
Навчання закордоном для сотні студентів щороку
- Нині чимало випускників українських шкіл розглядають навчання за кордоном. Як УжНУ може протистояти таким тенденціям і що запропонувати?
- Ми розуміємо, що конкуруємо із закордонними університетами. І я знаю психологію молодих людей. Питання в тому, щоби мати можливість у період 17-22 роки побачити, як можна навчатися за кордоном. Водночас не всі студенти готові їхати навчатися за кордон на 4-5 років. З різних причин: мовний бар'єр, прив'язаність до родини, неготовність до соціалізації у новому середовищі. Саме тому наша пропозиція, поїхати на семестр або хоча б на тиждень у межах програм молодіжної мобільності, для багатьох студентів є дуже привабливою. Тому участь у міжнародних консорціумах, укладання угод між університетами щодо стимулювання мобільності наших студентів і викладачів, а також європейських студентів і викладачів, які приїжджають до нас, стали одними з наших пріоритетів.
Ми стартували у 2015 році, здається, лише з п'яти мобільностей. Минулого року їх уже було 130. Тобто 130 наших студентів отримали можливість поїхати за кордон завдяки підтримці програми Erasmus+. Думаю, що цього року таких студентів буде ще більше. Але для цього потрібно володіти іноземною мовою на належному рівні, щонайменше B1 або B2 з англійської чи мови тієї країни, до якої студент їде, наприклад, Польщі, Словаччини, Угорщини чи Італії. Не всі до цього готові, тому ми запропонували так звану «молодіжну мобільність»
Це програма Erasmus+ Youth – молодіжні табори та тренінги тривалістю п'ять днів, де студенти можуть випробувати себе. Протягом року близько 100 студентів беруть у них участь. Зокрема, нашим хорошим партнером є громадська організація «INPRO» з міста Жешув (Польща). Як правило, після таких програм студенти стають активістами університету, наважуються поїхати на семестрове навчання за кордон або започатковують власні ініціативи. Тобто всі починають трошки «блищати», бо почуваються за кордоном упевнено і нічим не поступаються європейським студентам. Адже інколи існує певний внутрішній комплекс: чи не загубимося ми в Європі?
- Які можливості при цьому мають викладачі?
- За всі ці роки викладачі, без перебільшення, побували майже на всіх континентах світу. Звичайно, це передусім їхня заслуга. Якщо викладач приходить з ідеєю і має можливість поїхати за кордон, навіть якщо для цього потрібно перенести заняття на два тижні або певний час працювати дистанційно, ми ніколи не заперечуємо. Навпаки, всіляко сприяємо тому, щоб він скористався цією можливістю.
- За останні роки університет залучив чимало грантових коштів для розвитку. Проектна діяльність УжНУ дійсно видима та результативна.
- Це одна з наших сильних сторін. Починаючи з 2014 року, ми активно розвиваємо цей напрям. На сьогодні маємо вже 65 проєктів, у межах яких залучили кошти на рахунок університету. Лише за 2024, 2025 і 2026 роки це вже близько 1,5 млн.євро, отриманих завдяки реалізації міжнародних проєктів. За ці кошти ми зробили дуже багато: придбали сучасне обладнання, облаштували лабораторії, встановили сонячні панелі над нашим спортивно-оздоровчим комплексом, провели ремонти окремих приміщень. Але найголовніше – отримали безцінний досвід. Побачили, як можна організовувати освітній процес, використовуючи європейські практики, як працюють університети-партнери, які підходи вони застосовують у навчанні та менеджменті.
Нашими основними донорами є програма Erasmus+, програма Interreg, нині – Interreg NEXT, Вишеградський фонд, а також низка національних фондів. Завжди цікаво відкривати нові можливості. Наприклад, зараз наші журналісти разом із партнером із Норвегії виграли грант на проведення освітньо-наукового дослідження. Для нас це абсолютно новий партнер і нове джерело фінансування.
Звичайно, коли викладачі мають можливість працювати разом із колегами з інших країн, вони починають інакше дивитися і на власну діяльність в університеті. Робота викладача досить рутинна і водночас дуже виснажлива. Саме тому можливість поїхати за кордон, поспілкуватися з колегами, побачити інший досвід завжди стає новим імпульсом.
Ми також приймаємо багато делегацій різного рівня. До нас приїжджали президенти, прем'єр-міністри, ректори, викладачі. І незалежно від статусу гостя ми намагаємося приділити кожному належну увагу, провести змістовні переговори та зробити все, щоб співпраця мала продовження. Наприклад, нещодавно в нас перебував декан факультету філології та культури Університету Інсбрука (Австрія). Для мене це особливо цікаво ще й тому, що федеральна земля Тіроль є регіоном-партнером Закарпатської області.
Австрійські університети досить консервативні, тому потрібно знайти саме того викладача чи кафедру, які справді зацікавлені у співпраці. Пан декан колись проходив стажування в Києві, адже він є україністом. Для нього ця співпраця стала можливістю повернутися до україністики. Зараз в Університеті Інсбрука започатковується напрям україністики, і ми сподіваємося, що за підтримки Європейської комісії, зокрема програми Erasmus+, наші викладачі зможуть долучитися до цього процесу.
Саме міжнародна співпраця дозволяє нам знайомитися з новими підходами. Наприклад, сьогодні для нас уже є цілком звичними такі поняття, як сталий розвиток, гендерна рівність, інклюзія та різноманітність. Але насправді всі ці теми прийшли до нас саме через міжнародне партнерство. Тому міжнародна співпраця для нас – це не лише про мобільність чи гранти. Але, й можна сказати, можливість європеїзуватися. Якщо Україна рухається до членства в ЄС, а ми сподіваємося, що зрештою це відбудеться, то відповідати європейським підходам ми повинні вже сьогодні.
Наприклад, нещодавно ми були в Trinity College Dublin і звернули увагу на дуже цікаву практику. В університеті є окрема людина зі статусом проректора, яка відповідає за політику EDI – Equality, Diversity and Inclusion, тобто рівності, різноманітності та інклюзії.
Причому ірландці трактують це дуже широко. Йдеться не лише про гендерну чи расову рівність або інклюзію людей з інвалідністю. Значна увага приділяється також підтримці студентів із сімей із нижчим соціально-економічним статусом. Мене зацікавив термін working class – люди праці. Для таких студентів створюють додаткові можливості, щоб уже на початку навчання вони мали такі самі стартові умови, як і молодь із заможніших родин. Це можуть бути додаткові заняття, наставництво, індивідуальна підтримка.
Я замислилася над цим і зрозуміла, що про такі підходи потрібно говорити й нашим колегам.
150 партнерів з міжнародної співпраці та літня шокла на Кіпрі
- Бачила, що в УжНУ близько 150 партнерів з міжнародної співпраці? Кого можна окремо виділити, з ким вдалося попри виклики війни, налагодити ще більш активну співпрацю?
- Так, сьогодні говоримо саме про близько 150 активних партнерств. Виділити когось одного досить складно, але спробую. Насамперед це Велика Британія. Зокрема, Університет Ланкаширу – наш партнер із 2023 року, якого ми отримали в межах програми Twinning. Це була ініціатива тодішнього прем'єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона та президента України Володимира Зеленського. Її суть полягала в тому, щоб українські університети отримали британських партнерів. Звичайно, не кожен український університет зміг долучитися до цієї ініціативи, адже британських університетів менше, ніж українських. Але приблизно 8 з 10-ти українських закладів вищої освіти все ж знайшли своїх партнерів.
Нам запропонували саме Університет Ланкаширу, виш з багатою історією, заснований ще у XIX столітті. У різні періоди він мав різні назви. Від 2023 року ми щороку формуємо спільний план роботи, визначаємо, які проєкти хочемо реалізувати разом. Це єдиний британський університет, який має власний кампус на території ЄС – на Кіпрі. Кампус працює відповідно до законодавства ЄС, але водночас видає дипломи, які визнаються і на Кіпрі, і у Великій Британії.
Щороку ми направляємо приблизно 15–20 студентів до літньої школи на Кіпрі, де вони вдосконалюють англійську мову. Усі витрати фінансує наш британський партнер. Щороку ми визначаємо різні критерії відбору учасників. Одного року це були студенти з найкращими академічними результатами та науковими досягненнями. Цього року ми вирішили підтримати іншу категорію молоді – студентів, чиї батьки є військовослужбовцями, або тих, чиї батьки, на жаль, загинули під час повномасштабної війни. Наш британський партнер також допоміг університету придбати сучасне обладнання. Зокрема, це потужна система резервного живлення, яка забезпечує електропостачання навчальних корпусів під час блекаутів, а також обладнання для роботи проєктного офісу.
Крім того, саме завдяки співпраці з цим університетом ми почали активно впроваджувати формат COIL – Collaborative Online International Learning, коли викладачі з двох або трьох університетів різних країн спільно проводять заняття в онлайн-форматі для студентів своїх закладів освіти. Таким чином студенти навчаються в міжнародному середовищі, навіть не виїжджаючи за кордон.
Студенти з Польщі, Словаччини, Індії та Австралії в УжНУ
- До повномасштабного вторгнення в УжНУ було багато іноземних студентів, яких, власне, війна у 2014 році змусила перебратися з вишів сходу України. Але за ці роки їх, видається, суттєво поменшало.
- Це напрям, який, безумовно, найбільше постраждав від початку повномасштабного вторгнення, хоча ми все ж сподіваємося, що ситуація поступово поліпшуватиметься – іноземні студенти. Перед війною, у 2021 році, в університеті навчалося близько 1800 іноземних студентів. Усі пам'ятають, що на вулицях нашого міста було багато хлопців і дівчат із різних країн світу. В одній із публікацій «Ukraїner» Ужгород навіть назвали «маленькою Індією» України.
На жаль, після початку повномасштабного вторгнення більшість цих студентів виїхала. Частина згодом повернулася, щоб завершити навчання. Проте нові набори поки що залишаються порівняно невеликими через безпекові виклики та складну логістику. Проте ми вже бачимо позитивну тенденцію. Минулого року нам вдалося набрати більшу групу, приблизно 50 іноземних студентів. Наше завдання – відновити набір першокурсників хоча б до рівня 50–100 студентів щороку.
Водночас ми спостерігаємо ще одну цікаву тенденцію: до нас дедалі частіше вступають громадяни Словаччини та Польщі. Вони переважно обирають медичні спеціальності. Якщо абітурієнт не вступає на бюджетне місце у Словаччині, контрактне навчання там коштує дуже дорого, приблизно 16 тис. євро на рік. У нас вартість становить близько 3,5 тис. євро. Тому щороку в університеті навчається близько 20–30 студентів із країн Центральної Європи.
Також до нас вступає чимало громадян Польщі. У 2023 році було ухвалено рішення, відповідно до якого громадяни Польщі вступають за іншими правилами, ніж громадяни інших держав. Для них передбачено нижчу вартість навчання – 60 тис. грн. на рік, тобто трохи більше тисячі євро, а також низку прав, аналогічних тим, які мають громадяни України. Саме тому поляки активно обирають навчання в нашому університеті. Передусім їх цікавлять медицина та стоматологія – спеціальності, здобуття яких у Польщі є значно дорожчим, особливо якщо не вдалося вступити на місце, що фінансується державою.
Були й дуже цікаві історії. Наприклад, нещодавно стоматологічний факультет закінчила громадянка Австралії, якій 61 рік. Знайшла нас онлайн, добре, що ми маємо англійську версію програми. Сказала, що вона нічого не боїться, бо з Австралії, а в них там свої проблеми. Так, вона завершила навчання.
Загалом за весь цей період у нашому університеті навчалися громадяни понад 80 країн світу. Сьогодні серед наших студентів є, зокрема, представники ПАР.
УжНУ в міжнародних рейтингах
- У вашій міжнародній діяльності є ще один важливий напрям – міжнародні рейтинги університетів. Розкажіть, будь ласка, що це дає університету, які позиції він займає і від чого це залежить.
- Так, рейтинги – це ще один напрям роботи, яким займається відділ міжнародних зв'язків. Зокрема, йдеться про такі міжнародні рейтинги, як Times Higher Education World University Rankings, Times Higher Education Impact Rankings, QS World University Rankings, UI GreenMetric та інші. Загалом ми працюємо із 6-ма міжнародними рейтингами. Насправді позиція університету в рейтингах залежить від багатьох чинників. Передусім це кількість студентів, наукові здобутки викладачів, зокрема їхні публікації у міжнародних наукометричних базах даних, таких як Scopus, співвідношення кількості студентів до кількості викладачів. Але є й багато критеріїв, які безпосередньо стосуються міжнародної діяльності. Наприклад, це обсяг коштів, залучених із міжнародних джерел – не бюджетних і не тих, що надходять від оплати за навчання, а саме коштів, отриманих завдяки міжнародним грантам і проєктам. Саме тому цілком логічно, що цю інформацію подаємо ми, адже саме відділ міжнародних зв'язків володіє відповідними даними.
Іноді участь у рейтингах навіть стимулює активніше працювати інші структурні підрозділи університету. Наприклад, рейтинг Times Higher Education Impact Rankings оцінює, наскільки діяльність університету відповідає Цілям сталого розвитку ООН. Тут недостатньо просто подати статистичні показники. Так, ми надаємо кількісні дані: площу зелених насаджень, обсяги використання води, показники їхнього зростання чи скорочення. Але цього недостатньо. Експертів також цікавить, які заходи проводить університет: конференції, тренінги, просвітницькі ініціативи, соціальні проєкти. Саме тому ми постійно взаємодіємо з іншими підрозділами університету.
На щастя, у нас працює Центр сталого розвитку, який очолює Анна Мелеганич, а також Центр гендерної освіти, керівницею якого є Мар'яна Колодій. Ми постійно просимо колег: усе, що ви організовуєте, має бути висвітлено на сайті університету. Причому бажано не лише українською, а й англійською мовою. Чим більше якісної інформації про університет є у відкритому доступі, тим частіше її читають наші міжнародні партнери та представники рейтингових агенцій.
Все взаємопов'язано: міжнародна співпраця, інформаційна політика, представлення університету англійською мовою, наповнення сайту, присутність у міжнародному інформаційному просторі. Крім того, чим більше якісного контенту про університет з'являється в інформаційному просторі, тим частіше нас знаходять через пошукові системи. Саме так до нас нерідко звертаються нові міжнародні партнери, які дізналися про університет завдяки інформації, розміщеній в інтернеті.
Нові програми подвійних дипломів та міжнародні проєкти
- Які плани маєте на новий навчальний рік? Можливо, вже є потенційні нові партнери або плануєте відкривати нові напрями міжнародної співпраці? До речі, одним із таких кроків стала нова освітня програма з філософії, про яку ми нещодавно писали.
- Так, це справді цікавий проєкт. Ідея полягає в тому, що ця освітня програма створена за зразком так званої оксфордської моделі викладання філософії. Будемо відвертими, класична спеціальність «Філософія» сьогодні не належить до найпопулярніших серед абітурієнтів. Молоді люди часто запитують: «А що я робитиму після закінчення такої спеціальності?» Звичайно, на неї вступають насамперед ті, хто справді любить читати, аналізувати, мислити й дискутувати.
Василь Левкулич, професор, декан факультету суспільних наук УжНУ побачив, що така модель навчання вже майже сто років успішно працює в Оксфордському університеті. Вона також реалізовувалася в Центральноєвропейському університеті. Ми вирішили адаптувати цей підхід до наших умов. На мою думку, вийшла дуже цікава освітня програма, і сподіваємося, що вона знайде своїх студентів.
Крім того, ми сподіваємося, що ця програма зацікавить абітурієнтів із сусідніх країн. Ми аналізували освітні пропозиції університетів у регіоні – від Кошиць до Жешува й Кракова – і не знайшли аналогічних програм. Тому це може стати нашою конкурентною перевагою.
Якщо говорити про нові міжнародні напрями, то ми вже думаємо над наступними кроками.Ми домовилися про підготовку спільних міжнародних проектів з Trinity College, одним із найкращих університетів світу. Його високі позиції в міжнародних рейтингах – лише один із показників. Насправді він справді вражає рівнем організації освітнього процесу, наукової роботи та міжнародної співпраці.
Осінь для нас традиційно є дуже активним періодом. З одного боку, триває вступна кампанія, з іншого – саме восени й узимку більшість міжнародних програм відкриває конкурси проєктних заявок. Ми також обговорюємо ідею створення невеликого консорціуму з нашими стратегічними партнерами. Наприклад, одним із таких партнерів є Університет Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, з яким ми вже реалізуємо програму подвійних дипломів і два міжнародні проєкти. Хотілося б створити постійне партнерство, у межах якого ми регулярно подавали б спільні заявки на міжнародні грантові конкурси.
Крім того, восени Університет Марії Кюрі-Склодовської планує підписати з нашим університетом, а також із ще одним словацьким і одним чеським університетами багатосторонню угоду про співпрацю. Наразі ми маємо двосторонні договори, але чотиристоронній формат відкриває значно більше можливостей. Це вже можуть бути спільні освітні програми, міжнародні дослідницькі проєкти, нові формати академічної мобільності та інші масштабні ініціативи. Загалом, ми вже сьогодні думаємо про формування кола стратегічних партнерів, до яких завжди можемо звернутися із новими ідеями, знаючи, що вони готові до співпраці.