Минулі будні для закарпатців, зокрема, для жителів Ужгорода, видалися такими, які точно зайняли б сторінку-дві у книзі про життя-буття у стилі «сюр по-ужгородськи». Події політичної п’ятиденки вже встигли назвати цирком, кризою, горем-бідою і ще купою слів, які прийнято вважати нецензурними, але які ще досить цензурно описують те, останнім часом відбувається навколо.
Не встигли вщухнути суперечки про правильність/неправильність обрання секретарем Ужгородської міськради і, відповідно, в. о. мера Ужгорода Богдана Андріїва, як ситуація із керівником міста знову помінялася: у своє крісло повернувся Віктор Погорєлов, який майже 8 місяців чекав на відповідне рішення суду. Як би це не сприймали активістські та журналістські кола, новий старий мер велінням закону негайно повернувся на посаду. Відтак, за останній місяць в Ужгороді вже вчетверте змінюється керівник. Такого у нас ще не було :).
Як тільки Віктор Володимирович сповістив про своє повернення, його колишні соратники поспішили заявити, що «туй і нараз» починають збирати підписи депутатів за відставку Погорєлова. А тим часом той же таки Погорєлов збирав свій колектив у 300 осіб. Кажуть, багато працівників міськради вітали нового старого шефа з поверненням. Цілком серйозно :).
Під час спілкування із журналістами Віктор Погорєлов розповів, що всі ці вісім місяців чекань і сподівань жив на одну пенсію і займався господарством. А ще сказав, що не збирається звільняти «революційних» працівників і пообіцяв: на наступні вибори мера не піде. Мабуть, передасть естафету сину :).
Поки Погорєлов роздавав коментарі, в Ужгороді активісти пішли на міську раду. Вірніше, зібралися на площі Поштовій, вирішили, що мер – нелегітимний, розсердилися, написали на білому полотні, куди йому іти і зібрали підписи за відставку. Потім хотіли ті папери вручити Погорєлову особисто, однак у кабінеті його не було. Активісти довго не чекали: пішли жалітися губернатору. Поки дійшли – у мерії Віктор Володимирович провів з громадськістю ще одну зустріч. Якось шляхи розійшлися :).
Губернатор Губаль із головою облради Чубірком зустріли активістів ледь не з хлібом-сіллю: мало того, що згодилися на «перемовини» по одному дзвінку, ще й прийшли на зустріч удвох (як скаже пізніше Чубірко, «рука в руку», аби боротися проти беззаконня). Говорили багато, розказували, як матюкали депутатів, обіцяли піти в прокуратуру , божилися у підтримці активістів і заявили, що готові очолити чергове народне віче «проти Погорєлова і депутатів», аби лиш громаді було добре. Розійшлися на домовленості писати листа Президенту і Уряду зі скаргами на Ужгород, місцевих депутатів і повернення мера. Майже полюбовно :).
Поки Ужгород політичний переживав чергові зміни-перевороти, культурна його частина раділа подіям: на набережній встановили пам’ятник рокеру Джону Лорду. Ідея створити в Ужгороді пам’ятник лідеру гурту Deep Purple, виникла близько двох років тому. Група ентузіастів надала можливість усім ужгородцям долучитись до цієї акції, започаткувавши в кафе «Під замком» збір металевих монет як символічного матеріалу для скульптури. Загалом за цей час вдалося зібрати копійками 584 гривні. Це майже 16 кілограм. Під час відкриття скульптурки були і «спецефекти» – дим над над Ужем як символ “Smoke on the water”. А після – великий концерт закарпатського гурту «Рокаш» із оркестром. Було доста файно :).
На зустрічах активістів з губернатором історія не закінчилася: мер Погорєлов вирішив і сам поговорити з громадськістю, яка виступала проти нього. Правда, на зустріч прийшло більше тих, кого повернення Віктора Володимировича влаштовує. Тих, хто таким станом справ не задоволений, прийшло менше. Але їхні промови (цього разу аж надто небагатослівні і невпевнені) контрастували із заявами Погорєлова. Сам мер стверджував, що він – легітимний, законний і взагалі хоче собі спокійно відпрацювати законом відведений мерський строк. Активісти заявляли: Погорєлов – нелегітимний. І не має права представляти Ужгород ні на державному, ні на міжнародному рівнях. Морального права, – уточняли активісти.
Тим часом мер і секретар ради розсипалися в обіцянках. Погорєлов сказав, що хоче, аби йому вірили, нагадав, що його обирали тисячі ужгородців, пообіцяв зупинити земельний дерибан, і взагалі ледь не натякав, що тепер усно буде харашо. Виглядало обнадійливо якби через деякиц час один із депутатів не заявив, що ідея із мораторієм на виділення землі – його, а не Віктора Володимировича. Сякоє, як би сказали закарпатці. Словом, зустріч завершилася внутрішніми терзаннями політичних умів: легітимний/нелегітимний, легітимний/нелегітимний… Ну і так до чергових судів.
Ужгород, попри усі політичні «затяжні моменти», намагається таки хоч чимось хорошим відрізнятися. Цього тижня у місті першими в Україні встановили новорічну ялинку. Перша зелена красуня – в УжНУ. Але вже незабаром, у центрі міста буде і головна ялинка. Щоправда, з цим такж не все так просто. Минулого тижня вже йшлося про «подвійність» головних ялинок, які щороку змагаються між собою на Театральній і Народній. Тепер губернатор захотів прикрашати одну ялинку. Але поки обидві влади – обласні та міська – не домовилися щодо фінансів. Мер шукає «безкоштовну», а губернатор говорить про «державнобюджетну». Очевидно, в Ужгороді зріє ще один «йолочний» міні-скандал. І, мабуть, цього року у місті знов будуть дві головні ялинки :).
Гарної вам зими!
Аня Семенюк, Zaholovok.com.ua