Минулі будні на Закарпатті були вже майже по-справжньому літніми. Правда, трохи дощило. Зате звичний сонячний Ужгород був трохи схожий на тропіки: два-три рази на день – злива, а у перервах – спека. Закарпатці потрохи звикають «просиджувати» прекрасні літні дні на роботі і закреслювати в календарі дні-тижні, що залишилися до відпустки. Хтось уже мріє про моря-океани, хтось просто хоче відіспатися, але абсолютну більшість у червні-липні чекає ще «зелене море» у селі. Бо «молоко-творог ти добре їсти, а сіно гребсти – так нєт» :).
Після проводів овець на полонину і показового приготування сиру закарпатські чиновники повернулися назад у своє стійло – до кабінетів. І почали робити роботу, аби простий люд не казав, що робота не робиться. Пан губернатор знову завалював пошту листами, а через пару днів – знов згадав про «справу всього свого життя» – свою декомунізацію. Геннадій Геннадійович, всупереч бажанню самих селян, перейменував вулиці у Клячанові так, як сам хотів, а після рішення сільської ради про назви вулиць відповідно бажанню громади, губернатор не розгубився, подав у суд і, звичайно, отримав чергову «перемогу». Новий старий Москаль в історію Закарпаття точно увійде як невгамовний декомунізатор. Бо решта – такоє, як кажуть закарпатці.
Ужгородська міська рада продовжує працювати. І, звичайно ж, у тому самому режимі, що і папєрєднікі. Активісти, плакати, крики і сварки на сесії – справа уже звична. Тому цього разу закликам мера Богдана Андріїва «не робити піар на пустому місці» уже ніхто не дивувався. Як і словесним перепалкам з активістами, гучномовцю Пересоляка і антитарифиним плакатам. Попри ці уже звчині «декорації» міська рада створила для рідного Ужгорода два надважливі комунальні підприємства: одне фестивальне, друге – айтішне. Віддала «Водоканалу» 11 мільйонів гривень, підкинула ЖРЕРам по 300 штук і «позбулася» кілька земельних ділянок, поки молоді депутати спокійно грали у футбол.
Закарпатців знову ощасливили новинами про субсидії. Там, на верху, знову прийняли купу якихось змін, котрі гарантують усім охочим отримати «подачку» від держави довготривалий і очєнь заніматєльний квест по кабінетах з визначанням, кому і які субсидії будуть надавати, як і що виплачувати, які пільги застосовувати. Так що скоро чекайте на нові нерви. І пробуйте розібратися зі змінами самі. Хоч, поки будете виясняти що до чого, можете і прогадати: Закарпаттю на субсидії уже не вистачає більше 245 мільйонів.
В Ужгороді на День захисту дітей школярі з допомогою дорослих самі собі влаштували свято. Батьки, рідні і прості перехожі дивилися на талановитих діток і раділи, що вони такі є. А через кілька днів на площі Петефі школярі показали свої роботи: сконструйовані літаки, винищувачі, танки, кораблі, сигналізації, маятники і… космічні станції. Дорослі були в захваті! Аж поки виставку не розігнав «тропічний» дощ :).
Ще одна радість для дітей: в Ужгороді нарешті взялися відновлювати дитячу залізницю. На березі Ужа з’явився локомотив із Боржавської вузькоколійки, залізничники уже оновлюють колію, чистять, фарбують вагони і готують уже легендарну дитячу залізницю до запуску. Чекаємо перших малих машиністів! :)
Поки діти радіють залізниці, дорослі – закону про зниження мита на іномарки. Як тільки доблесна Верховна Рада прийняла славнозвісний законопроект, бідні закарпатці взялися на радощах вигукувати «Кінець пересічці!», аж поки не вчиталися в букви нового закону, який просували «наші» ж нардепи. Все дуже файно написано-розписано, але подешевшають ті машинки, які середньостатистичний закарпатець ітак собі навіть не думав купувати: як би сумлінно не працював, простий закарпатський чоловік не годен на таку машинку чесно заробити. Хіба на чехах, у Росії, або на мадярах. Так що «перемоги» не сталося. І нич дубрі із сев владов скоро не буде.
Але кажуть, закарпатцям журитися не можна. Бо ми ще добре живем.
Гарного понеділка!
Аня Семенюк, Zaholovok.com.ua