Новини

За що варто любити Україну. Опитування в Ужгороді

Сьогодні вся країна святкує День Незалежності. Кореспонденти сайту Zaholovok.com.ua вирішили поставити перехожим Ужгорода, зокрема на набережній Незалежності, всього одне питання: «За що варто любити Україну?».



Аркадій (археолог):
Люблю українську природу, гарячий борщ з салом та часником, холодну джерельну воду і повну пазуху цицьок (сміється). Люблю наш край за Різдво з колядками, за гуляння з п’яним кумом, за скрипучий сніг під ногами, за шовдарь та вареники з вишнею, за Богдана Ступку та широке Дніпро.


Подружжя Ірина та Сергій (військові):
Подобаються наші традиції. Відзначаємо християнські свята: Різдво та Пасху. Щодо вишиванки, в якій я зараз, то її подарувала мені сестра. Тепер при нагоді вдягаю. Обов’язково варимо український борщ, ліпимо вареники всією сім’єю, крутимо голубці, - розповідає дружина Сергія. Ми самі не місцеві. Я зі Львова, а чоловік з Хмельницька. Дуже сумую за Львовом. Хочеться насититися тим духом «львівським», дуже там гарно. На Закарпатті нам сподобалося озеро Синевир, також відвідали Невицький замок.


 

Ольга (лікар):
Україну варто любити за наших людей. Вони щирі і відкриті. Варто любити за нашу гостинність. Адже, як би скрутно не було в хаті, хазяї все одно витягнуть на стіл останнє, щоб нагодувати гостя. Вдома навіть посмішки перехожих приємніші, ніж за кордоном.

Лідія (філолог):
Я взагалі дуже люблю природу, все живе. А в нас дуже багато різного: і гори, і море, і степи, і поля. Дуже люблю Карпати, Крим, рідне місто Львів, а також Київ. А ще я великий фанат вареників і борщу з пампушками.


 
Федір Шандор (проректор УжНУ):
Люблю Україну за її енергетику. Такої більше нема в жодної країни. Де б я не був, в якому б куточку світу не перебував, - все одно повертаюся додому. Тут могили наших предків, тут наші традиції…



Ілля (держслужбовець):
Батьківщину люблю за її традиції. Коли буваю у відрядженні – дуже  сумую за домівкою. В Ужгороді подобається замок та музей народної архітектури на його околицях, хоча нагода там побувати трапляються рідко.
 
Марія (кадровик):
Мабуть нема людини, яка не любить своєї Батьківщини. Коли ти повертаєшся додому, коли потяг заїжджає у наші гори, - це просто неможливо описати! Ту красу, ті квіти, ту зелень. Подобаються самі люди. Вони зазвичай дуже щирі, хоча часом і недовірливі. Та й взагалі, як не любити свій край?



Валентина Олександрівна (інженер-електрик):
Мені в країні, мабуть, все подобається. Я вже більше 43-х років живу на Закарпатті, переїхали сюди. Тож звикла і до людей і до традицій місцевих.

 
Людмила (металург):
Пишатися нашою країною варто за те, що Бог послав нам родючі землі, чорноземи. Хоча ми, на жаль, цього не цінуємо… А ще вважаю, що людство повинно розвиватися в духовному напрямку, а в нас зачасту все побудовано на грошах. А народ же ж хороший!

 
Мирослава та Юліана (школярі, 7-й клас):
Ми самі з Ужгорода і найбільше нам подобаються прогулянки набережною. Обожнюємо українські звичаї та кухню (смачний борщ, вареники з картоплею та сиром). Тільки вдома буває по-справжньому затишно. Коли перебуваємо за кордоном, часто згадуємо приказку: усюди добре, а дома краще!


 

Володимир (лікар):
Полюбляю різні куточки країни, з якими пов’язані певні віхи мого життя. На Закарпатті більше всього подобається місто Хуст, бо там колись починав працювати. Люблю Черкаси, тому що звідти всі спогади дитинства. У Києва своя специфіка… Свій відпочинок пов’язую з цими місцями. Люблю Україну за все! За те, що тут моя сім’я та діти.

 
Микола Мовчан (голова Союзу українців Західної Австралії):
В Україну я щороку приїжджаю, з грудня 2004 року. Перший раз я прибув сюди, як спостерігач. Мені подобається українська мова, українська культура, українські дівчата (сміється). Більше полюбляю відвідувати Львівську, Івано-Франківську, Закарпатську області – Карпати. По-перше тут чудовий клімат, по-друге тут дуже гарно, а по-третє тут можна почути мелодійну українську мову. Хочу побажати українцям, щоб вони трималися за свою незалежність, демократичність. Щоб не забували те, з чого все починалося, пам’ятали всі більше двадцяти років становлення. Згадували про слов’янські корені і дбали про свою країну.

Олександра Шевченко, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото: Габріелла Руденко

Коментувати
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.