Ворона, Переста, Малик, Гойс: прізвища, які колись були... іменами

Ворона, Переста, Малик, Гойс: прізвища, які колись були... іменами

Прізвища багатьох відомих закарпатців раніше були іменами

Днями в Ужгородському прес-клубі доктор філологічних наук, професор Павло Чучка презентував свій історико-етимологічний словник «Слов’янські особові імена українців». На цю подію багато хто чекав уже давно, особливо після виходу попередньої книги науковця «Прізвища закарпатських українців». Адже це якраз той рідкісний випадок, коли серйозна наукова робота змогла зацікавити не лише філологічні кола, але й пересічного українця.

Не стали винятком і журналісти сайту «Zaholovok.com.ua». І несподівано відкрили для себе не лише рідкісні (а почасти і призабуті слов’янські імена), але й зустріли безліч знайомих прізвищ, які, в минулому, виявляється, слугували єдиним йменням для людини.

Ну а як уже знайшли, не могли втриматися від того, аби не поділитися цим із читачами. Нижче подаємо прізвища закарпатців, які раніше, згідно із презентованим словником, були іменами, а також словникові статті із книги (текст у скороченому вигляді; усіх зацікавлених у більш широкій інформації закликаємо вивчати першоджерело).

 

Ігор Баран, екс-депутат Ужгородської міської ради

 

Баран – слов’янське чоловіче ім’я прізвиськового типу Баран, яке в українців та білорусів було вживаним ще у XV-XVI столітті. Наприклад, 1448: Andre et Petro dicto Baran – м. Перемишль; 1552: Baran Zalepczycz. Поряд із іменем Баран, у XVII ст. в Україні вживаним був також чоловічий патронім Бараня.

 

Любомир Белей, директор Ужгородського інституту україністики, відомий мовознавець, доктор філологічних наук

 

Белей – давнє слов’янське чоловіче ім’я, яке ще перед татарською навалою фіксується на південних схилах Українських Карпат. У болгар чоловіче ім’я Белей (у зах.варіанті Беле), що пов’язується з прикметником б(ять)лый уживається понині. У XVII-XVIII ст.ст. антропонім Белей на українських теренах уже не виступає особовим іменем, а вживається тільки в ролі прізвиськ, прізвищ та кличок свійських тварин, характеризуючи їх за білим кольором шкіри чи волосяного покриву.

 

Лариса Білак, народна артистка України

 

Білак – українське чоловіче ім’я від прикметникової основи біл- «білий», як і в іменах Мудрак, Новак, Шестак. Отже, це давній спосіб називати осіб за їх зовнішнім виглядом. Перші фіксації цього імені походять із західної Галичини та Закарпаття, хоча тоді ці записи вже репрезентують не імена, а  - прізвищеві назви.

 

Степан Біляк – кандидат медичних наук, власник приватної лікарні «Духовно-медичний центр»

 

Біляк – давньоукраїнське іменне утворення від прикметникової основи біл- «білий». Перші згадки імені походять із XVI ст. Імовірно, ім’я Біляк спочатку означало білолицю, біловолосу або білозору людину. Однак не виключено, що воно постало внаслідок усічено-суфіксального способу творення з двоосновного слов’янського імені зразка Bělovoldъ.

 

Оксана Богданець – голова правління Ужгородської міської громадської організації інвалідів зору «Дивосвіт»

 

Богданець – слов’янське здрібніло-пестливе утворення доби Середньовіччя, яке постало на базі імені Богдан. У XVI ст. ім’я вживалося переважно на Наддніпрянській Україні.

Упродовж XVII-XVIII ст. ім’я Богданець, поряд із утвореннями Богдась, Богданко, Богдашко, функціонували не тільки в Україні, але й у Білорусі.

 

Іван Бушко – перший заступник голови Закарпатської ОДА

 

Бужко – особове ім’я Бужко зберігає патронімічна назва села Волинської області Бужьковичи, яке згадується 1283 р. А утворено воно від іменної антропооснови  -буд-, як і імена зразка Будиславъ, Жизнебудъ, за допомогою форманта здрібнілості –ько.

 

Наталія Ворона – президент громадської організації «Красуні Закарпаття»

 

Ворона – ім’я походить від назви хижого птаха ворона. Як офіційне особове ім’я лексема Ворона на українських землях уживалася до кінця ХIV ст. З  XVII ст. уживається тільки як прізвищева назва, а далі – як прізвище.

 

Володимир Гиря – політолог, викладач кафедри політології УжНУ

 

Гиря – перші записи імені Гиря/Гира та записи його похідних в Україні сягають XVI-XVII ст. Якщо ім’я Гиря/Гира справді слов’янського походження, то воно пішло, напевно, від співзвучного українського апелятива гиря/гира у значенні «чуприна»; «вагова міра», «коротко обстрижена людина» чи ж навіть «гуля, набряк» (закарпатські говори).

 

Петро Гойс – головний редактор газети «РІО»

 

Гойс – давнє південнослов’янське усічене ім’я, яке постало на базі котрогось із двоосновних імен зразка Гоjислав, Гоjсил чи Гоjсав. В Україні пам'ять про це ім’я бережуть прізвища Гойс, Гойса, Гойсак, Гойсан, які писемними пам’ятками фіксуються з XVI ст. аж дотепер.

 

Петро Голубка – депутат Закарпатської обласної ради, директор сільськогосподарських підприємств на Тячівщині і Виноградівщині

 

Голубка – особовим іменем стала опоетизована у слов’янському фольклорі назва відомої пташки голубка «самиця голуба», яка нині кваліфікується як символ ніжності та подружньої вірності

 

Михайло Данча – екс-голова Перечинської РДА, відомий скандальними висловлюваннями на адресу Юлії Тимошенко

 

Данча – староукраїнське ім’я Данча, а з часом і прізвище Данча, серед українців функціонували головним чином у Карпатському регіоні. Наприклад, серед синів синевирського кріпака Фединича 1726 р. були сини: Данча, Михайло, Петро і Тома.

Ім’я Данча утворено від особового імені Дан, яке в Карпатах співвідносилося як із генетично слов’янським іменем Богдан, так і з календарними іменами Данило, Йордан, тобто з тими самими, що й сербські імена Данча, Данче, Данчо.

 

Степан Добош – засновник і перший ректор Ужгородського університету

 

Добош – в  українського антропоніма Добош можливі щонайменше дві етимологічні інтерпретації: а) імовірно, це утворення від давнього слов’янського імені Доб’єслав; б) у слов’янських народів, що межують упродовж тривалого часу з угорцями, під впливом угорської фонетики чи за аналогією до угорського апелятива dobos «барабанщик», ім’я зазнало змін і нині часто передається як Добош, Добыш чи Довбуш.

 

Денис Добра – голова громадської організації «Боржавська ініціатива»

Петро Добра – заслужений лікар України, кандидат медичних наук

 

Добра – слов’янське чоловіче ім’я Добра, співвідносне з такими повними іменами, як Добромир, Доброслав та ін. На Закарпатті ім’я Добра фіксується вже з початку XIV ст., а як прізвищева назва особи чоловічої статі – вже наприкінці Середньовіччя.

 

Мирослав Домище – голова Закарпатського об'єднання захисту прав споживачів

 

Домище – тепер побутує у селах Великоберезнянського району Закарпатської області. Ймовірно, антропонім Домище треба виводити з двоосновних слов’янських імен зразка Домослав та суфікса згрубілості –ище. 

 

Євген Жупан – депутат Закарпатської обласної ради, один з лідерів русинського руху на Закарпатті

 

Жупан – ім’я прізвиськового типу походить від давнього південнослов’янського титула жупан «боярин», «губернатор». Найдавніші записи особового імені Жупан походять від словенців м. Трієст. Щодо записів із території України, то перші з них походять із Закарпаття, зокрема із сіл XV- XVI ст., однак тоді вже іменування Жупан функціонувало в ролі прізвищевої назви.

 

Дмитро Кремінь – поет, перекладач, публіцист, лауреат Шевченківської премії

 

Кремінь – ім’я походить від назви мінералу кремінь, яка у болгар, подібно до імені Оціль, дотепер виконує функцію побажального імені, виражаючи волю батьків «хай буде твердий характером!». Перші українські фіксації датуються XV ст. Пізніше антропонім Кремінь почав виконувати також функцію прізвища.

 

Олег Куцин – голова Закарпатської обласної організації «Свобода»

 

Куцин – це похідне утворення від імені Куц, а точніше - від його жіночого відповідника Куца. Чоловіче ім’я Куцин, засвідчене вже 1649 р., а нині ім’я побутує у східних районах Закарпаття.

 Андрій Любка – поет

 

Любка – слов’янське популярне розмовно-побутове жіноче ім’я Любка, утворене від базового імені Люба. Перші українські записи цього імені походять із XVI- XVII ст. ст.

 

Галина Малик – найвідоміша дитяча письменниця Закарпаття

 

Малик – ім’я Малик утворено від усіченого імені Мал- або безпосередньо від нечленованого прикметника малий за допомогою суфікса здрібнілості –ик. Лексема Малик як особове ім’я в Україні фіксується з XVI ст. Кульмінація використання цього особового імені припадає на XVII ст. Так, у реєстрі війська запорозького 1649 р. під іменем Малик у різних полках служило 10 козаків.

У Причорномор’ї  XVI ст. поряд із українським іменем Малик подибується також ім’я мусульманського походження Малык, апелятивне значення якого «володар, господар».

 

Іван Паук – начальник Головного управління агропромислового розвитку Закарпатської ОДА

 

Павук – це загальнослов’янське іменування родинно-побутового типу, що надавалося дитині як особове ім’я захисного призначення. На території України воно вперше згадується1151 р. у вигляді Паукъ. Воно також вживалося у Сербії та Росії.

 

Юрій Переста – декан стоматологічного факультету УжНУ

 

Перекста, рідше – Переста – новіше українське ім’я прізвиськового типу, утворене від діалектного дієслова перекстити «перехрестити з однієї віри на іншу».

 

Ольга Пискач – доцент кафедри української мови УжНУ

Михайло Пискач – журналіст газети «Відомості міліції», фахівець ВЗГ УМВС України в Закарпатській області

 

Пискач – ім’я прізвиськового типу, що походить від закарпатського діалектизма пыскач «язикати, сварлива людина». Порівняйте також сучасне закарпатське прізвище Пискач. Перша письмова фіксація іменування Piskacs Olexa походить із с. Стричаваз 1682 р.

 

Петро Пригара – директор сироварні «Селиська сироварня»

 

Пригара – українське особове ім’я прізвиськового типу, що походить від апелятива пригара «те, що пригоріло». Ім’я давали темношкірим дітям. З XVII ст. воно вже виконувало тільки функцію прізвища. Наприклад, 1720: кріпак Mich. Prehara – с. Н.Селище.

 

Оксана Продан – голова Асоціації російських товариств Чеської Республіки і співголова організації “Українські матері”, донька поета Петра Продана, народилася на Міжгірщині, нині мешкає в Брно

 

Продан – упродовж Середньовіччя особове ім’я Продан широко використовувалося в українців Карпатського регіону, у болгарській, македонській, сербській, словенській та навіть румунській мовах. Ім’я Продан (від дієслова продати) – одне з найдавніших праслов’янських імен, котре у частини слов’янських народів, у тому числі й карпатських українців, зберігалося до недавнього часу  і в якому вбачають магічну силу. Суть продажу дитини її рідною матір’ю полягала в тому, що остання, уболіваючи за життя дитини, у секреті від інших людей умовно продавала своє дитя якійсь довірливій жінці (за якісь монети), передаючи його серед темної ночі крізь вікно, щоб та виконала з дитиною за таємничий ритуал. Відтак, звичай фіктивного продажу кволої дитини на Закарпатті мав на меті обдурити злі сили.

 

Степан Рак – всесвітньо відомий гітарист-віртуоз із закарпатським корінням

 

Рак – ім’я могло постати на базі назви тваринки рак «прісноводна членистонога тварина», але воно могло піти так само від слов’янського імені Радослав. Писемні пам’ятки кінця  XVI ст. залишили нам свідчення, за якими назва Рак уже однозначно виступає як особове ім’я поряд із календарним іменем Іван. Упродовж останніх століть ім’я Рак дало десятки дериватів, як Рачко, Раченя, Рачик, Раченко і т.п. А закарпатське село Раківчик та Раковець у окрузі Свидник згадуються вже 1572 р.

У чехів ім’я Rak та похідне від нього Raček уживалося ще в старочеський період.

 

Микола Рішко – відомий закарпатський лікар-кардіолог

 

Рішко – етимологія особового імені спірна: а)найбільш імовірно, що воно пішло від атрибутивної особової назви рижко «руда особа»; б) воно могло бути утворене від котрогось із таких західноєвропейських імен, як Рихард, Фрідріх, Дітріх. На Закарпатті антропонім Рішко фіксується з XV ст.

 

Федір Рубіш – закарпатський літописець, краєзнавець

 

Рубіш – особове ім’я Рубіш, імовірно, постало внаслідок зовнішньої аналогії до слов’янського утворення Грубіш «товстун», яке втратило /h/, напевно, під впливом угорської або польської мов. Найдавніша згадка імені Рубіш походить із північноугорських комітатів Бігар та Саболч. З XVIII ст. антропонім Рубіш фіксується на Закарпатті та на Подгаллі.

 

Василь Русин – професор, завкафедри хірургічних хвороб медичного факультету УжНУ, член Президії хірургів України, депутат Закарпатської обласної ради

 

Русин - давньослов’янська особова назва з суфіксом –ин від етноніма рус «східний слов'янин, українець». Найдавніші згадки з українських теренів припадають на XIII ст. За законами називання, природним є те, що переважна більшість подібних записів походить із таких земель, на яких українці межували або жили впереміш із представниками неукраїнської людності.

У XVII ст. за лексемою Русин уже була закріплена функція прізвища.

 

Микола Рябець – голова Закарпатської КРУ

 

Рябець  – особове ім’я прізвиськового типу, яке походить від апелятиву рябець котрий в одних регіонах позначає «вид шуліки», у інших – «горобину», а ще в інших – рибу «форель».

 

Іван Сенько – кандидат філологічних наук, завкафедри російської філології УжНУ

 

Синько – у Карпатах чоловіче ім’я Синько могло співвідноситися як із слов’янською назвою спорідненості син,так і з календарними іменами грецького походження Семен, Арсен, Сенько чи навіть із українським прикметником синій. Найдавніша із відомих нам фіксацій імені засвідчена 1552 р. як ім’я канівського міщанина Синько.

 

Володимир Сливка – колишній ректор УжНУ

 

Сливка – антропонім Сливка вживаний у кількох слов’янських народів, а походить від назви відомого фруктового дерева чи від назви його плода.

 

Василь Стойка – головний лікар медичного центру «Ужмед»

 

Стойка – чоловіче ім’я Стойка – це середньовічний варіант слов’янського розмовного імені Стойко, який усталився в Українських Карпатах під впливом румунського імені Stojca. Це здрібніло-пестливе утворення від західноболгарського  чоловічого імені Стоя. Правда, деякі вчені розглядають гуцульські та румунські імена Стоя, Стойка як безпосереднє продовження слов’янських імен Стоимир, Стоислав.

Починаючи з XIV ст., антропонім Стойка по всьому Закарпаттю, Трансільванії та Молдові виступає прізвищевою назвою.

 

Олександр Сухан – екс-депутат Закарпатської обласної ради, Гіннесівський рекордсмен

 

Сухан – напевно, давньослов’янське особове ім’я від прикметника сухъ «сухий, худий», як і імена Білан, Довган, Світлан і т.п.

 

Іван Чопей – декан факультету післядипломної освіти УжНУ

Чопей – іменний дериват від назви прізвиськового типу чоп «затичка». Ім’я вперше фіксується на території Молдови 1451 р. Закарпатські приклади від антропооснови Чоп- у XVIII ст. вже виступають у ролі звичайних прізвищ.

 

Віктор Шостак – художній керівник народного фольклорно-етнографічного ансамблю «Ужгород»

 

Шостак – українське особове ім’я, яке давали дитині, що народилася шостою по порядку у батьків.

Loading...
Зображення користувача Нагорняк Володимир Якович.

Спывпрацюймо! Авторські сайти
"ИДАРОП" - http://www.idarop.your-wave.com/ -
та "ДИТИНСТВА ТЕПЛИМИ СТЕЖКАМИ" - http://knygaditjam.at.ua/

Зображення користувача Таня.

Може, німець із слов’янським коріням :)

Зображення користувача Панк.

Гойс казав, що німець. Брехав значить?

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
CAPTCHA
Питання для відсіювання автоматичного коментування.
Введіть відповідь на питання