Ужгородські волонтери назвали обшуки, які відбулися в офісі Руху підтримки закарпатських військових 25-26 травня, політичним замовленням і тиском на всю волонтерську спільноту. Волонтери заявляють, що обшуки проводились без ордера, разом з тим з волонтерського складу вилучено все майно на сотні тисяч гривень – медикаменти, військове спорядження, патріотичні футболки, продукти та одяг для поранених, інструменти та речі, які були готові до відправки на фронт. Крім того, з офісу вилучили всю оргтехніку, комп’ютери, мобільні телефони волонтерів, у квартирах кількох учасників Руху також провели обшуки.
Приводом для цього стала нібито анонімна заява на волонтерів. Наразі робота Руху підтримки закарпатських військових повністю заблокована. Про це представники Руху підтримки закарпатських військових та інших волонтерських організацій розповіли під час пресконференції в Ужгородському прес-клубі у п’ятницю, 27 травня.
Галина Ярцева, координаторка Руху підтримки закарпатських військових, розповіла, що обшуки були проведені грубо і без документів, з тиском на волонтерів. «Мотивація правоохоронців – це оперативний обшук. Це було здійснено нагло і під тиском. Нашого волонтера протримали з піднятими руками хвилин двадцять. На моє особисте прохання обшукати його і відпустити в коридор, де стояли всі інші затримані, правоохоронці просто не зважали. Я розцінила це як протиправні дії. Це – неповага до людини, моральний тиск і приниження гідності. Водночас до нас увірвалися близько 25 людей і орієнтовно з 12:30 і до 7-ї ранку вони з наших приміщень винесли все», – зазначила Галина Ярцева.
За її словами, під час обшуку з офісу вилучили медикаменти, харчові продукти, одяг для поранених, патріотичні футболки, спорядження, різне обладнання, засоби гігієни, інструменти для військових. Волонтери підрахували, що загалом вилучено близько 192 тис. грн. готівки – волонтерських коштів, тканини для пошиву, господарських товарів орієнтовно на 30 тис. грн, засобів зв’язку на 15 тис. грн, електроніки – на 10, туристичних товарів на 30, одягу – на 25 тисяч, тактичного спорядження – на 25 тисяч, медикаментів – орієнтовно на 70 тисяч, патріотичних футболок орієнтовно на 60 тисяч і приблизно пів тонни продуктів харчування.
«Все це мали відправити у шпиталі, все це мало поїхати на фронт. Крім того, вилучили оргтехніку, телефони і волонтерські гроші. На сьогодні це повністю паралізувало роботу найбільшого волонтерського центру Закарпаття і поставило під удар усіх нас. Тиск продовжується. Наших людей вчора і сьогодні починають викликати не зустріч, а на допит. Слава Богу, поки що, в якості свідків», – зазначає Галина Ярцева.
Координаторка Руху додає, що слідчих цікавив період діяльності Руху з 24 лютого. «Мене це здивувало, тому що для волонтерської спільноти Руху підтримки закарпатських військових війна почалася в 2014 році. І за цей час жодного разу у нас не було претензій з боку правоохоронних органів. За цей час не було навіть натяків, що ми якимось чином продаємо гуманітарну допомогу. Власне, це нам зараз інкримінують», – каже Галина.
Михайло Карпенко, волонтер («Наша файта») вважає, що обшуки в офісі Руху підтримки закарпатських військових – це удар по всіх волонтерах. «Те, що сталося – це удар не особисто по Галі та по дівчатах, це удар в цілому по нашій великій волонтерській сім’ї, файті, якщо бажаєте. Для мене Рух підтримки закарпатських військових – це синонім волонтерства, це синонім допомоги, гарантія того, що люди зможуть там знайти все, що потрібно їм, або навпаки – вони зможуть там допомогти, якщо захочуть самі», – зазначив Михайло Карпенко.
Волонтер додав, що з початком повномасштабної війни він з колегами також змінив сферу діяльності та переорієнтувався на допомогу військовим, неодноразово звертався до Руху за консультацією, підтримкою і допомогою. «До того ніхто з них не був ні юристами професійними, ні пригонщиками автомобілів, і навіть не волонтерами. Коли ми потребували підтримку, завжди у Русі могли її отримати. Коли ми купували хлопцям автомобілі, я знав, що якщо нам не вистачає коштів на ці авто, то Рух готовий нас підтримати у будь-яких питаннях. Вважаю, що кілька днів тому відкрився другий фронт в Ужгороді. І якщо у хлопців на початку війни не було потрібної зброї, то у нас ця зброя є. І ця зброя, на мою думку, – правда. Я впевнений, що те, що зараз відбувається і резонує багатьом людям, які дотичні до цієї організації, я думаю, що у нас вийде», – наголосив Михайло Карпенко.
Рудольф Балажинець, волонтер (БФ «Сім’я Христа») висловив здивування проведенням обшуків в Русі підтримки закарпатських військових та зазначив, що, якщо у правоохоронців виникли якісь питання до волонтерів, то їх просто варто було задати: «Дивує, бо допомогу і від нас, і загалом від Руху отримували, здається, всі правоохоронні органи, від Нацгвардії до Нацполіції. Я здивований», – сказав Рудольф Балажинець.
Також він наголосив, що держава мала б закликати волонтерів до співпраці, однак такого наразі не відбувається: «На місці держави, я зібрав би всіх волонтерів і закликав до співпраці. На жаль, я не почув такого меседжу від держави, хоч я контактую з державою і поважаю усі органи влади. Якщо я зробив помилку, чи хтось із інших волонтерів зробив помилку, я думаю, ми всі готові виправити щось і готові вчитись. За годину до цієї зустрічі Бюро економічної безпеки направило мені лист з проханням надати перелік всіх машин, які приїхали до нас, із декларацією гуманітарної допомоги. Я надам, без проблем. Я готовий співпрацювати з державою. Але зараз робити всередині краї такі дії… Всі військові занепокоєні, всі люди занепокоєні. Закликаю всі органи: давайте сідати за стіл і говорити. Ми боремось проти одного-єдиного ворога. На духовному рівні, на фізичному, на моральному, на фінансовому», – додав волонтер.
Ганна Мелеганич, волонтерка, розповіла, що з 2014 року знайома із Рухом і, окрім волонтерства, зараз особисто зверталася до Руху підтримки закарпатських військових для допомоги чоловікові, які зараз – на передовій. «Наш волонтерський рух – один із найпотужніших в області. Рух підтримки закарпатських військових стоїть на варті із 2014 року. Для мене особисто таке системне волонтерство тоді й почалося, коли я долучилася до Руху, нікого не знаючи там, просто побачивши оголошення в одній із соцмереж. Мене зажди дивувало і викликало довіру те наскільки щирі люди там збиралися, наскільки там неважливо було, хто ти є, бо всі об’єднувалися заради допомоги військовим. Навіть тепер, з лютого, Галина була одна з тих волонтерів, яка запропонувала об’єднатися і координувати зусилля», – згадує Ганна Мелеганич.
Волонтерка додає: «Ця історія для мене має дві сторони. Тому що я і як волонтерка давно підтримую Рух, а з іншого – у мене чоловік військовий, який зараз перебуває у Донецькій області. І коли він ще був на навчанні, коли треба було дуже багато речей, яких вони не мали, я зверталася, у першу чергу, до Руху і майже все, що у них було – вони нам надали. Ці події мене зачепили, бо навіть зараз є певні пункти, які мені для чоловіка треба знайти, і ще вчора я б звернулася до Руху підтримки закарпатських військових. Зараз мені треба це шукати десь в інших організаціях, або навіть закордоном. Це неочікувано під час війни. Бо таким чином втрачається довіра до всього волонтерського руху, до всіх, хто зараз працює, хто віддає свій час, гроші, сили і дуже часто шкодять своїй роботі, своїй сім’ї заради більшої мети – заради незалежності України, заради становлення нашого українства загалом», – каже Ганна Мелеганич.
Галина Ярцева загадує, як на початку повномасштабної війни Рух отримував запити з неочікуваних сторін – навіть від державних органів влади від правоохоронців з інших областей. За час роботи Руху, за словами координатори, волонтери сподівалися на підтримку держави. «Я завжди говорила, що нас, напевно, тисячі людей. Довіра – це найдорожче, що у нас є. Ми прості люди і ми далеко не ідеальні, але найперше – це наші благі наміри, з якими ми допомагаємо нашій армії. У цьому ракурсі ми справді сподівалися на консолідацію нашого суспільства. І на допомогу держави волонтерам. Тому що ті запити, які приходили до нас починаючи із 24 лютого… у мене не було слів. Я бачила запити від обладміністрацій до нашого Руху, від головних управлінь Нацполіції Одеської, Харківської областей. Ми зрозуміли, що в такому трафіку людей, які пройшли в той момент через наш центр, ми зрозуміли, що нам потрібно швидко розгортатись. Тому ми зараз є сильними і потужними», – каже Галина Ярцева.
Щодо причин обшуків і того, як вони були проведені, Галина Ярцева зазначає: «Я намагалася заспокоїтися, проаналізувати, намагалася розібратися. У мене немає іншого розуміння, ніж сказати, що це політичне замовлення. Що це, по факту, політичне переслідування і замовна справа. Інше питання, кому вигідно розвалити волонтерство на Закарпатті? Я би тут поставила знак питання, але думаю, що ниточки тягнуться десь вгору. Наголошую, що ми не торгуємо гуманітарною допомогою, ми не отримуємо прибутків і ми віддаємо усі наші сили і отримані від людей гроші на усе необхідне для військових», – наголошує волонтерка.
На запитання, що Рух підтримки закарпатських військових робитиме далі, Галина Ярцева зазначає: Я би дуже хотіла, щоби це виявилося непорозумінням, але враховуючи той тиск, який ми зараз відчуваємо, ту інформацію, яка зараз доноситься до моїх вух… Чоловік говорить, що у нас цілий спецназ ночував під будинком, коли нас внизу затримували, дзвонили і говорили «зараз вам будуть вламувати двері»… Це неприпустимо. Емоції, все інше – це важливо, але, вибачте, це – мєнтовські методи, так не можна працювати у нинішньому часі. Без постанов, без рішень, фіксуючи все на камеру в присутності величезної кількості людей, дітей, які допомагають. Я подуюся з Рудольфом, може ми не ідеальні, якщо бачать, що щось у нас раптом не так – прийдіть, підкажіть, поговоріть. Ви всі через наш офіс проходили. Ми вас знаємо в обличчя, я бачила, як було хлопцям соромно за їхні дії. Я прийму вибачення. Однозначно. Тому що для нас важливо – війна і наша велика перемога», – каже Галина Ярцева.
Волонтери Руху підтримки закарпатських військових навіть у таких умовах продовжуватимуть роботу та вже заново оголосили збір необхідних продуктів та речей для поранених військових, які лікуються на Закарпатті. Представники Руху також додають, що місцева влада наразі ніяк на ситуацію не відреагувала, волонтерів продовжують викликати на допити в поліцію та СБУ. Рух підтримки закарпатських військових має адвоката, також є юристи, які вже висловили готовність допомогти Руху. Волонтери готові захищати себе у суді.