На початку липня парламентська більшість ухвалила Закон «Про особливості забезпечення відкритості, прозорості та демократичності виборів народних депутатів 28 жовтня 2012 року». За нього проголосувало 259 депутатів. Суть закону – на усіх виборчих дільницях мають працювати веб-камери. Мета нібито благородна – забезпечити прозорість проведення виборів. Картинка з будь-якої виборчої дільниці має бути доступна через мережу Інтернет. Інша сторона медалі – дехто твердить, що камери насправді нічим не допоможуть, натомість ними можна залякати населення. До того ж – на це піде додаткові гроші із бюджету – ні багато, ні мало – 1 мільярд гривень.
Наразі президент України ще не підписав закону. Чи треба це взагалі робити, чи доцільні такі камери на дільницях – «Аналітик-Контент» цікавився у експертів.
Святослав Бабіля, координатор проектів спостереження ГМ Опора в Закарпатській області:
Громадянська мережа ОПОРА вважає, що прийняття такого Закону є просто невдалою спробою скопіювати закордонний досвід із забезпечення прозорості і відкритості виборчого процесу. Цей закон не регулює де і як ставити ці камери. І суттєвий нюанс – процедура підрахунку голосів не фіксується на відео. То для чого тоді камери?
Інший аспект – технічний. Передбачається, що через Інтернет можна дивитися процес голосування на певній дільниці. Якщо всі одночасно зайдуть на сайт у розділ однієї дільниці, то сайт може і не витримати.
Тому перш ніж приймати закон про встановлення камер, треба чітко прописати процедуру зйомки, місця зйомки, чи може бути відзняте відео доказом у суді. Бо наразі останнє питання також не враховане.
Якщо камери працюватимуть у такому форматі, як це вказано у поки ще не підписаному Законі, це буде профанація.
Олександр Коваль, політичний оглядач:
Уже на кількох останніх виборах члени комісій від тих чи інших політичних сил – після відомих виборів 2002 та 2004 років, – як правило за бажанням ведуть зйомку процесу підрахунку голосів. Тому, вважаю, проблем з відеофіксацією нема.
А факт відеозйомки веб-камерами насправді не вирішить тих проблем, з якими зустрічаються комісії. Адже та ж камера не поїде додому до неповносправного чи немічного виборця. А, як відомо, саме на виїзних голосуваннях є допущення фальсифікацій.
А з іншого боку - 1 млрд., виділених на роботу камер, піде на баланс «Укртелекому». А що потім? Потім у кожному селі з’явиться додаткова кількість абонентів. Нехай по 40-50 будинків. Це буде близько 1,2 млн. додаткових клієнтів, які будуть щомісяця платити за інтернет близько 100 грн. Краще б урядовці за виділений додатковий мільярд дороги для Закарпаття зробили.
Віктор Щадей, керівник програми навчання членів дільничних виборчих комісій 2004 року:
Нововведення з відеокамерами – негативне явище. Вони не допоможуть при використанні адмінресурсу. А от у селах людей можуть залякати – мовляв, голосуйте так, як треба, он бачите – у нас є камери. Тобто у цьому випадку сільського виборця можна залякати, і тоді навіть нічого фальсифікувати не треба – люди й так проголосують за «потрібного» кандидата.
Інший аспект питання – фінансовий. Із бюджету хочуть виділити на камери 1 мільярд гривень. Це виходить близько 34 тисячі гривень на дільницю. Це – дуже дорого. І це – додатковий прибуток «Укртелекому». Це не правильно – підтримувати уже приватну компанію за рахунок виборів.
Дмитро Тужанський, політичний оглядач:
Камери на дільницях – це серйозний аргумент у ситуації, коли постане питання (а воно постає щоразу) щодо легітимності виборів та їхніх результатів. Йдеться саме про легітимність, а не законність
Відтак, камери можуть використовуватися для підтвердження або оскарження результатів на тій чи іншій дільниці – як опозицією, так і представниками влади.
Камери навряд чи додадуть організованості процесу волевиявлення, натомість можуть створити купу прецедентів із оскарженням результатів виборів.
Додатковий нюанс, про який зараз активно говорять технологи – це факт камер спостереження на дільницях у сільській місцевості. Йдеться про фобії бути зафіксованим на відео. І це може суттєво зменшити явку – люди просто боятимуться йти на вибори.
Окрім фобій сільського населення, є й фобії решти. Страх наростатиме від бюджетників і до підприємців. Страх того, що на камеру зафіксують – ти проголосував не за провладних кандидата чи політичну силу.
Ну і звичайно, до рішення, яке приймалося з порушеннями в рамках технологічно-продуманої кампанії, довіри вкрай мало.
Олександр Солонтай, керівник програми практичної політики Інституту Політичної Освіти:
До новації однозначно позитивне ставлення! Чим більше буде фіксації всього, що було під час голосування, тим краще. Останні 10 років, тобто задовго до державного рішення і по сьогоднішній день, ми, як експерти Інституту Політичної Освіти, на всіх заняттях вчили спостерігачів, партії, кандидатів тощо, здійснювати відео-фіксацію процесу голосування. У нас було багато звернень про те, що комісії заважають знімати на камеру весь процес підготовки, голосування та підрахунку. Відтепер ця проблема буде знята. Також, на мою думку, наявність державної відеокамери не знімає необхідності від партій мати свої записуючі засоби.
Бюро «Аналітик-Контент»