Україна відступила від ряду міжнародних зобов'язань з прав людини у зв'язку з озброєноюагресією Росії. За постанову "Про затвердження заяви Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенції про захистправ людини і основоположних свобод" №2765 проголосували 249 народних депутатів. Проти – тільки Опозиційний блок. (Поіменне голосування тут). Ініціатори проекту Постанови – Оксана Сироїд, Олена Сотник, Іванна Климпуш-Цинцадзе, Леонід Ємець, Ганна Гопко, Віктор Вовк, Остап Семерак, Борислав Береза.
Заява передбачає відступ від окремих зобов’язань, визначених:
- пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права;
- статтями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- пунктом 2 статті 1; пунктами 2-3 статті 4; пунктом 1 статті 8; пунктом 1 статті 14; статтями 15 та 16; пунктами 1 а) та 1 с) статті 17; статтями 23 та 30; пунктами 1-2 статті 31 Європейської соціальної хартії (переглянутої)
Такий відступ діятиме до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України.
Zaholovok.com.ua подає текст статей, від яких відступила Україна, без коментарів.
1.Україна здійснює відступ від зобов’язань, визначених статтями 2, 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права
Стаття 2
1. Кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті,
зобов'язується поважати і забезпечувати всім перебуваючим у межах
її території та під її юрисдикцією особам права, визнані в цьому
Пакті, без будь-якої різниці щодо раси, кольору шкіри, статі,
мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи
соціального походження, майнового стану, народження чи іншої
обставини.
2. Якщо це вже не передбачено існуючими законодавчими чи
іншими заходами, кожна держава-учасниця цього Пакту зобов'язується
вжити необхідних заходів відповідно до своїх конституційних
процедур і положень цього Пакту для вжиття таких законодавчих або
інших заходів, які можуть виявитися необхідними для здійснення
прав, визнаних у цьому Пакті.
3. Кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті,
зобов'язується:
а) забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в
цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть
коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи
офіційні;
b) забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-якої
особи, яка потребує такого захисту, встановлювалось компетентними
судовими, адміністративними чи законодавчими властями або
будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою
системою держави, і розвивати можливості судового захисту;
с) забезпечити застосування компетентними властями засобів
правового захисту, коли вони надаються.
Стаття 9
1. Кожна людина має право на свободу та особисту
недоторканність. Нікого не може бути піддано свавільному арешту чи
триманню під вартою. Нікого не може бути позбавлено волі інакше,
як на підставах і відповідно до такої процедури, які встановлено
законом.
2. Кожному заарештованому повідомляються при арешті причини
його арешту і в терміновому порядку повідомляється будь-яке
пред'явлене йому обвинувачення.
3. Кожна заарештована або затримана за кримінальним
обвинуваченням особа в терміновому порядку доставляється до судді
чи до іншої службової особи, якій належить за законом
право здійснювати судову владу, і має право на судовий розгляд
протягом розумного строку або на звільнення. Тримання під вартою
осіб, які чекають судового розгляду, не має бути загальним
правилом, але звільнення може ставитись у залежність від подання
гарантій явки на суд, явки на судовий розгляд у будь-якій іншій
його стадії і, в разі необхідності, явки для виконання вироку.
4. Кожному, хто позбавлений волі внаслідок арешту чи тримання
під вартою, належить право на розгляд його справи у суді, щоб цей
суд міг невідкладно винести постанову щодо законності
його затримання і розпорядитися про його звільнення, якщо
затримання є незаконним.
5. Кожен, хто був жертвою незаконного арешту чи тримання під
вартою, має право на компенсацію, якій надано позовної сили.
Стаття 12
1. Кожному, хто законно перебуває на території будь-якої
держави, належить, у межах цієї території, право на вільне
пересування і свобода вибору місця проживання.
2. Кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи
свою власну.
3. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких
обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними
для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи
моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з
іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
4. Ніхто не може бути свавільно позбавлений права на в'їзд у
свою власну країну.
Стаття 14
1. Всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Кожен має
право при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення,
пред'явленого йому, або при визначенні його права та обов'язків у
будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд
справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на
підставі закону. Преса і публіка можуть не допускатися на весь
судовий розгляд або частину його з міркувань моралі, громадського
порядку чи державної безпеки в демократичному суспільстві, або
коли того вимагають інтереси приватного життя сторін, або - в тій
мірі, в якій це, на думку суду, є строго необхідним, - при
особливих обставинах, коли публічність порушувала б інтереси
правосуддя; однак будь-яка судова постанова в кримінальній або
цивільній справі повинна бути публічною, за винятком тих випадків,
коли інтереси неповнолітніх вимагають іншого чи коли справа
стосується матримоніальних спорів або опіки над дітьми.
2. Кожен обвинувачений в кримінальному злочині має право
вважатися невинним, поки винність його не буде доведена згідно з
законом.
3. Кожен має право при розгляді будь-якого пред'явленого йому
кримінального обвинувачення як мінімум на такі гарантії на основі
цілковитої рівності:
а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він
розуміє, про характер і підставу пред'явленого йому обвинувачення;
b) мати достатній час і можливості для підготовки свого
захисту і спілкуватися з обраним самим ним захисником;
с) бути судженим без невиправданої затримки;
d) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто
або за посередництвом обраного ним захисника; якщо він не має
захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому
захисника в будь-якому разі, коли інтереси правосуддя того
вимагають, безплатно для нього в усякому такому випадку, коли у
нього немає достатньо коштів для оплати цього захисника;
е) допитувати свідків, які дають проти нього показання, або
мати право на те, щоб цих свідків було допитано, і мати право на
виклик і допит його свідків на тих самих умовах, які існують для
свідків, що дають показання проти нього;
f) користуватися безплатною допомогою перекладача, якщо він
не розуміє мови, використовуваної в суді, або не говорить цією
мовою;
g) не бути приневоленим до давання свідчень проти самого себе
чи до визнання себе винним.
4. Щодо неповнолітніх процес повинен бути таким, щоб
враховувались їх вік і бажаність сприяння їх перевихованню.
5. Кожен, кого засуджено за будь-який злочин, має право на
те, щоб його засудження і вирок були переглянуті вищестоящою
судовою інстанцією згідно з законом.
6. Коли будь-яку особу остаточним рішенням було засуджено за
кримінальний злочин і коли винесений їй вирок був потім скасований
або їй було даровано помилування на тій підставі, що якась нова чи
нововиявлена обставина незаперечно доводить наявність судової
помилки, то ця особа, котра зазнала покарання в результаті такого
засудження, одержує компенсацію згідно з законом, коли не буде
доведено, що зазначена невідома обставина не була свого часу
виявлена виключно або частково з її вини.
7. Ніхто не повинен бути вдруге засуджений чи покараний за
злочин, за який він уже був остаточно засуджений або виправданий
відповідно до закону і кримінально-процесуального права кожної
країни.
Стаття 17
1. Ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного
втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи
незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю
його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і
репутацію.
2. Кожна людина має право на захист закону від такого
втручання чи таких посягань.
2. статями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
Стаття 5
Право на свободу та особисту недоторканність
1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:
a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом;
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;
d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;
e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;
f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
2. Кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього.
3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
4. Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
5. Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.
Стаття 6
Право на справедливий суд
1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
2. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
3. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:
a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;
b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;
c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;
d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.
Стаття 8
Право на повагу до приватного і сімейного життя
1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Стаття 13
Право на ефективний засіб юридичного захисту
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
3. ...пунктом 2 статті 1; пунктами 2-3 статті 4; пунктом 1 статті 8; пунктом 1 статті 14; статтями 15 та 16; пунктами 1 а) та 1 с) статті 17; статтями 23 та 30; пунктами 1-2 статті 31 Європейської соціальної хартії (переглянутої)
Стаття 1
Право на працю
2. ефективно захищати право працівника заробляти собі на
життя професією, яку він вільно обирає;
Стаття 4
Право на справедливу винагороду
2. визнати право працівників на підвищену ставку винагороди
за роботу в надурочний час з урахуванням винятків, передбачених
для окремих випадків;
3. визнати право працюючих чоловіків і жінок на рівну
винагороду за працю рівної цінності;
Стаття 8
Право працюючих жінок на охорону материнства
З метою забезпечення ефективного здійснення права працюючих
жінок на охорону материнства Сторони зобов'язуються:
1. забезпечити працюючим жінкам відпустку на період до і
після пологів загальною тривалістю не менше 14 тижнів або з
оплатою такої відпустки, або з виплатою достатньої допомоги по
соціальному забезпеченню, або з наданням допомоги за рахунок
державних коштів;
Стаття 14
Право на користування послугами соціальних служб
З метою забезпечення ефективного здійснення права на
користування послугами соціальних служб Сторони зобов'язуються:
1. сприяти функціонуванню служб або створювати служби, які,
завдяки використанню методів соціальної роботи, сприяли б
підвищенню добробуту і розвиткові як окремих осіб, так і груп осіб
у суспільстві, а також їхній адаптації до соціального середовища;
Стаття 15
Право інвалідів на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства
З метою забезпечення інвалідам, незалежно від їхнього віку та
характеру і походження їхньої інвалідності, ефективного здійснення
права на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті
суспільства Сторони зобов'язуються, зокрема:
1. вжити необхідних заходів для забезпечення інвалідам
орієнтування, освіти та професійної підготовки, коли це можливо, у
межах загальних програм або, коли це видається неможливим, у
державних або приватних спеціалізованих закладах;
2. сприяти їхньому доступові до роботи усіма засобами, які
можуть заохочувати роботодавців приймати на роботу інвалідів і
утримувати їх у звичайному виробничому середовищі та
пристосовувати умови праці до потреб інвалідів, або, коли це
видається неможливим у зв'язку з інвалідністю, шляхом облаштування
або створення спеціальних робочих місць з урахуванням ступеня
інвалідності. У деяких випадках такі заходи можуть вимагати
використання спеціалізованих служб працевлаштування та надання
допомоги;
3. сприяти їхній всебічній соціальній інтеграції та участі у
житті суспільства, зокрема, шляхом вжиття заходів, включаючи
технічну допомогу, що спрямовані на усунення перешкод для
спілкування і пересування і що надають доступ до транспорту,
житла, культурної діяльності і відпочинку.
Стаття 16
Право сім'ї на соціальний, правовий та економічний захист
З метою забезпечення умов, необхідних для всебічного розвитку
сім'ї, яка є головним осередком суспільства, Сторони
зобов'язуються сприяти економічному, правовому та соціальному
захисту сімейного життя такими засобами, як соціальна допомога та
допомога сім'ям з дітьми, фіскальні заходи, надання сім'ям житла,
допомога щойно одруженим та інші відповідні засоби.
Стаття 17
Право дітей та підлітків на соціальний, правовий та економічний захист
З метою забезпечення ефективного здійснення права дітей та
підлітків рости в умовах, які сприяють всебічному розвиткові
їхньої особистості та їхніх фізичних і розумових здібностей,
Сторони зобов'язуються самостійно або у співпраці з громадськими і
приватними організаціями вживати всіх відповідних і необхідних
заходів для:
1. a) забезпечення дітям і підліткам, з урахуванням прав і
обов'язків їхніх батьків, догляду, допомоги, освіти та підготовки,
яких вони потребують, зокрема шляхом створення або забезпечення
функціонування закладів і служб, достатніх та адекватних для
досягнення цієї мети;
c) надання захисту та спеціальної допомоги з боку держави
дітям і підліткам, які тимчасово або постійно позбавлені допомоги
з боку їхніх сімей;
Стаття 23
Право осіб похилого віку на соціальний захист
З метою забезпечення ефективного здійснення права осіб
похилого віку на соціальний захист Сторони зобов'язуються,
самостійно або у співробітництві з громадськими чи приватними
організаціями, вживати відповідних заходів або заохочувати
відповідні заходи, зокрема, для:
- надання особам похилого віку можливості якомога довше
залишатися повноцінними членами суспільства, шляхом:
a) забезпечення достатніх ресурсів, які дозволяли б їм жити
на задовільному рівні і брати активну участь у суспільному,
соціальному і культурному житті;
b) забезпечення інформації про послуги і програми, які
існують для осіб похилого віку, а також про можливості їхнього
використання такими особами;
- надання особам похилого віку можливості вільно обирати
спосіб свого життя і незалежно жити у знайомому для них оточенні
так довго, як вони забажають і зможуть, шляхом:
a) забезпечення житла, пристосованого до їхніх потреб і стану
здоров'я, або шляхом надання належної допомоги для реконструкції
їхнього житла;
b) забезпечення медичного обслуговування та послуг, яких
вимагає їхній стан здоров'я;
- забезпечення особам похилого віку, які проживають у
будинках для престарілих, гарантій надання належної допомоги із
повагою до їхнього особистого життя і гарантій участі у прийнятті
рішень, що стосуються умов життя у їхньому будинку для
престарілих.
Стаття 30
Право на захист від бідності та соціального відчуження
З метою забезпечення ефективного здійснення права на захист
від бідності та соціального відчуження Сторони зобов'язуються:
a) у рамках загального та узгодженого підходу вживати заходів
для надання особам, що живуть або можуть опинитися в ситуації
соціального відчуження або бідності, а також членам їхніх сімей,
ефективного доступу, зокрема, до роботи, житла, професійної
підготовки, освіти, культури і соціальної та медичної допомоги;
b) переглядати ці заходи з метою їхнього коригування у разі
необхідності.
Стаття 31
Право на житло
З метою забезпечення ефективного здійснення права на житло
Сторони зобов'язуються вживати заходів, спрямованих на:
1. сприяння доступові до житла належного рівня;
2. запобігання бездомності та її скорочення з метою її
поступової ліквідації.