Нікому не віриться, але три літні місяці позаду. Сонечко ще гріє, але по-осінньому. Місто потихеньку вбирається у золоті кольори, а ужгородці – налаштовуються на «робочу» осінь і згадують літо-2014. Для багатьох воно було незвичним. І вина тому – невтішні новини, до яких вже мимоволі звикається. Однак, серед переживань і суму таки знайшлося трохи місця для радісних літніх моментів. Про них Zaholovok.com.ua розпитав відомих ужгородців.
Найактивніший волонтер та керівник волонтерського руху «Допоможи закарпатським військовим!», тележурналіст Галина Ярцева зізнається Zaholovok.com.ua, що провела своє літо без вихідних. Волонтерська робота, очевидно, забирає багато часу, однак пані Галина каже: «Вдалося закласти 15 банок помідор, а про гриби ще мрію».
Щодо того, чи вдалося хоч трохи абстрагуватися від подій в Україні, Галина Ярцева зазначає: «Новини читаю все менше. Щоб не роз'їдатися». Про «літні подорожі» каже: « Побувала в Ужгороді та Мукачеві. У справах».
Керуючий справами виконавчого комітету Ужгородської міськради Олександр Волосянський зізнається, що літо пройшло у роботі, але запевняє, що не шкодує про це: «Не мав права на відпустку, бо ще не так довго працюю на посаді. Вихідні проводив із сім’єю. Відпочивали на природі, їздили у басейн. Я захоплююся риболовлею і кілька разів за літо вона була дуже вдалою: щука, короп. Традиційно, ходили у ліс по гриби. Такий відпочинок також дуже люблю».
Відволіктися від не надто втішних новин Олександру не дуже вдалося, але каже, що інколи старався відключатися, бо емоції вже переповнювали.
«Взагалі люблю активний, насичений відпочинок. Тому отих вихідних мені, в принципі, вистачає. Тим більше, що коли нова робота, її із захопленням виконуєш. Так що поки навіть у відпустку не хочеться», – каже Олександр Волосянський.
Олена Ярема, керівник Студії елегантних свят «Родзинка», розповідає, що це літо запам'ятається їй, як емоції від «маминого щастя»: «Цього року вдалося вперше разом з донечкою поїхати на море. Правда, тільки на тиждень, але й це вже добре. Проведений час з донькою для мене вже велика радість. Донечка навчилася плавати і це, мабуть, буде одним із найяскравіших спогадів цього літа», – розповідає Олена Ярема.
Щодо того, чи вдалося абстрагуватися від подій в Україні пані Олена зазначає: «Не вийшло. Хотіли відволіктися, але це не дуже вдавалося. Справа у тому, що там, де ми відпочивали, кожен, хто почув, що ми – українці, розпитував, співчував. Туристи, якщо раніше не розділяли українців і росіян, то тепер чітко розуміють, що це дві країни, два народи. Насправді всі іноземці, які з нами спілкувалися, щиро переживали, намагалися зрозуміти, чому все так і казали, що размо з нами прагнуть миру. Зустрілася нам також одна словачка, яка під час розмови навіть розплакалася, настільки переповнювали емоції».
Відпочинок у Олени Яреми поняття дуже нестабільне. Організаторка свят каже, що з планами на особисті свята не завжди виходить, бо основне для «Родзинки» - свята для інших. «Ми звикли, що новорічний корпоратив у нас можу бути і 15 січня, якщо не пізніше. Бо свята – це наша робота. Інколи не вдається відпочити саме тоді, коли хочеться, інколи доводиться відкладати плани на потім, але це таке своєрідне продовження свят. «Родзинка» до цього звикла. Минулого року багато планів і подій довелося відмінити через події у країні. Сподіваємося, що цьогоріч такого вже не буде і, як усі, щиро хочемо миру», – каже пані Олена.
У журналіста і тепер вже керівника прес-групи Закарпатського військового комісаріату Юрія Ломакіна відволікатися від подій і відпочивати ніяк не виходить: «З березня і до цього дня знахожусь в армії. Приємного мало», – зізнається Юрій. «Літо пройшло дуже швидко – не встиг навіть усвідомити що воно минуло і вже осінь. Відпочити не вийшло, але дискомфорту через відсутність відпочинку абсолютно нема. В країні відбуваються такі події що думати про відпочинок неможливо», – каже Юрій Ломакін.
«3 березня мене мобілізували до лав Збройних Сил України, і вже більше ніж півроку як знову служу в українській армії. Сьогодні відношення до цього інше, ніж коли проходив строкову службу, а це було 14 років тому. «Срочку» відслужив і все… А сьогодні ми всі розуміємо, що це треба… Через мобілізацію прийшлося пропустити сесії в університеті – спочатку непокоїли думки що відрахують, але згодом це все минуло – в порівнянні з тим, що в країні війна це просто смішно, думати про такі дрібниці. Бентежить думка – чи зможу повернутися на роботу, з якої був мобілізований. Сподіваюсь що все буде добре», – каже журналіст.
«За час служби вдалося набрати досвіду, який ніколи не буває зайвим. З’явилось багато нових знайомств, порадував той факт, що зміг реалізувати себе саме в тій сфері, яка мені до вподоби – було поставлено завдання створити пресс-групу військового комісаріату. Я вважаю що така служба у цій структурі повинна булла бути вже давно і було дуже цікаво організувати роботу в цьому напрямку. Звісно що не самотужки, а під керівництвом відповідного заступника військового комісара. Щиро сподіваюсь, що у найближчому майбутньому все це скінчиться і всі задіяні люди зможуть повернутися до звичного життєвого ритму та повернуться до своїх сімей. Треба вірити в це – і все буде добре. Щиро дякую волонтерам, які не покладаючі зусиль допомагають хлопцям на сході», – каже Юрій Ломакін.
Голова Федерації футболу Ужгорода Віктор Качур все літо провів на Закарпатті: «За браком часу на море цього року так і не поїхав. Але зовсім не розчарований тому, що вдалось запустити проект над яким працював 4 роки. Це реконструкція, а точніше будівництво стадіону на якому провів своє дитинство – « Автомобіліст», – ділиться радістю пан Віктор.
«Вдалося виділити час для поїздки в улюблені гори Карпати. Дуже люблю такий відпочинок і використовую будь-яку нагоду, щоб побути декілька днів в горах. І ніколи мене не покидають роздуми, стосовно того, які ж ми багаті. Наше багатство - це туризм. Який у нас, нажаль, занедбаний!», – вважає Віктор Качур.
Щодо переживань через події в Україні, футболіст каже: «Відовліктись від подій в державі неможливо ні на роботі, ні на відпочинку. Коли гинуть люди, твої співвітчизники, патріоти України стояти осторонь ніяк не вдається».
Для заступника мера Ужгорода Ярослава Шафаря це літо було незвичним: «Первое лето в своей жизни провел на работе. Державна служба не позволяет расслабиться. Плюс сдавал экзамены государственные на очередное высшее образование - магистр государственной службы», – розповідає Ярослав.
«Лето жаркое было в прямом смысле. Удалось навести порядок с летними терассами: количество предпринимателей, заключивших договора увеличилось вдвое по сравнению с 2012 и 2013 годами. Провели серию конкурсов на установку GBS- оборудования на маршрутные такси. Этим сможем прижать перевозчиков и навести порядок. За свой счет ездил наводить связи с мэрами Дармштадте и Кошице. Во Львов со своим бензином ездил спасать программу реконструкции «Совиного Гнезда», потому что там все далеко не хорошо», – розкриває свої робочі моменти заступник міського голови.
«С такой белой кожей себя не помню. Жена дразнит белоснежкой и снежком», – зізнається Ярослав Шафарь.
Ведуча програми «Ранок на Тисі» Віолетта Цап каже, що літо-2014 запам’ятає надовго: «Відбулись події, які мені про нього нагадуватимуть. По-перше, позбувся статусу холостяка мій «ранковий» колега Михайло Данканич. Приємно було бачити народження нової сім’ї і двох щасливих людей, серця яких б’ються в унісон. По-друге, я провела 8 казкових днів у Болгарії. Була приємно вражена цією країною, яка маючи схожі кліматичні умови та майже таке ж море, як Україна, може похвалитися набагато краще розвинутою туристичною інфраструктурою. Туди приїздять відпочивати як європейці, так і туристи з країн колишнього СРСР. Я придбала путівку за два дні до від’їзду і вирушила з дівчиною, з якою була ледь знайома. Тепер ми вже подруги», – розповідає Віолетта.
Телеведуча розпочала осінь з «літніх висновків»: «Спонтанні поїздки завжди кращі, ніж заплановані. Потрібно кожному досконало опанувати англійську мову, адже в наш час людина, яка не володіє жодною іноземною мовою автоматично стає інвалідом в соціумі. А ще обов’язково потрібно при першій можливості кудись їздити, адже кожна подорож – це окреме маленьке життя», – вважає Віолетта.
Громадська активістка, яка розпочинала Євромайдан в Ужгороді Юлія Дуб розповідає: «На початку літа я переїхала жити в інше місто і потрапила в інший для себе світ: там не було надійних і вірних друзів, з якими я через що тільки не пройшла, сім'ї, роботи, яку я люблю та багато іншого. Але було те, що робило мене щасливою».
Дівична зізнається, що події в країні дуже сильно вплинули на неї: « Після Майдану, смертей, Криму, виборів, тяжко було відійти, а тут ще й цілодобові новини про війну на сході України, про звірства ДНР/ЛНРівців, неспроможність нашої влади приймати ефективні рішення - з цим тяжко було жити. Але попри все, це літо подарувало мені незабутню кількість емоцій, від найпрекрасніших: (це і допомагало абстрагуватися), до найсумніших», – каже Юлія. «Це літо я не забуду ніколи», – додає дівчина.
Музикант та лідер гурту «Триставісім» Павло Генов розповідає, що літо було наповнене враженням і гастролями: «Літо видалось досить насиченим, як в особистому плані, так і в рамках діяльності «Триставісім». Здається, я ще й не встиг збагнути, що воно вже завершилось і продовжую дихати літом», – каже Павло.
«На початку літа вдалося відірватись від турбот поїздкою з дівчиною до Італії, яку ми стартували концертом Gogol Bordello в Будапешті, і далі проїхалися маршрутом Будапешт - Любляна - Венеція - Песк’ера-дель-Гарда - Верона. Решта подорожей вже припадає на концерти гурту», – розповідає музикант.
Відпочинок з роботою Пало Генов поєднує дуже вдало, бо, як каже, займається тим, що подобається: «На щастя, у мене все склалося, як у вислові Конфуція: «Вибери собі роботу до душі і тобі не доведеться працювати жодного дня у своєму житті».
Про роботу гурту музикант каже: «Протягом літа побували з концертами в Києві, Львові, Тернополі, Хмельницькому, Луцьку, та Івано-Франківську. Відкривали головну сцену на фестивалях «ЗАХІД», «Країна мрій» та «Файне місто», та мали за честь виступити на фестивалях «Черемош фест» в Криворівні, «Оле Довбуш» у Івано-Франківську, «Мальованка» на Волині та «Вичурки у Іванівцях» під Мукачевом. Також, були гостями на фестивалі «Лемківська ватра», що проходить в Ждині (Польща)». Про переживання через новини Павло додає: «Під час поїздок та відпочинку я майже не слідкую за новинами та не часто користуюсь соціальними мережами, що і дозволяє абстрагуватися від подій».
Депутат Ужгородської міської ради, член Державного комітету України у справах ветеранів Юрій Беляков розповідає, що літо-2014 пройшло трохи незвично: «Три тижні пролежав з пневмонією. Потім трохи вдавалося виїжджати на рибалку».
Про те, як вдавалося відволіктися від подій, які відбувалися в країні Юрій Володимирович каже: «Просто навчився повністю абстрагуватися. Бо вважаю, що в державі бардак».
Щодо того, де набратися енергії на осінь, Юрій Беляков зазначає: «У мене сил завжди вистачає. Добре, щоб так і надалі було».
Літо-2014 позаду. Воно залишиться у наших фотоальбомах, у спогадах, відзначиться новими знайомими і, можливо, друзями, запам’ятається подіями – сумними і хоч трохи радісними. Вже майже пройшов перший тиждень осені. Енергії, здається, на роботу нема, але сили десь знаходяться. Zaholovok.com.ua бажає читачам вдалої осені та тільки хороших новин! Віримо, що все складеться!
Аня Семенюк, Zaholovok.com.ua
Фото із соцмереж, з фотопроекту "Фото патріота", надані героями публікації