Самооцінка: що це таке? і з чим її «їдять»? Рекомендації психолога

Самооцінка: що це таке? і з чим її «їдять»? Рекомендації психолога

«Люби ближнього свого, як самого себе»… Відомі слова всім відомої заповіді зі всім відомої книги. Проте вміння практично застосувати їх властиве не кожному. Якщо ми не в змозі полюбити самі себе, як можна вимагати цього від інших?

Повага, любов та вміння приймати себе такими, які ми є, залежить від нашої самооцінки. Самооцінка це не те, ким ми є насправді, і аж ніяк не те, як про нас думають інші. Насправді, це те, що ми думаємо про себе. 

Наша самооцінка - це усвідомлення, розуміння нами нашої власної неповторності, індивідуальності незалежно від слів, думок, поглядів та вчинків інших людей. Вона складається в процесі пізнання самого себе. Отож, самооцінка - досить суб’єктивне явище. Проте цей факт не зменшує її важливості.

Існує поняття «базового рівня самооцінки». Він закладається у дитини в ранньому  дитинстві на основі відношення батьків до неї.  Самооцінка в дорослому житті стає т.з. соціальним захистом, що формується на основі почуття безпеки, яке в свою чергу дають батьки. Коли ж батьки не у повній мірі піклуються про дитину, формування вище згаданого почуття безпеки просто не відбувається. Такій людині в дорослому житті дуже важко глибоко полюбити себе.

Нашу загальну самооцінку складають часткові уявлення про себе, своєрідні «Я-образи», тобто самооцінки окремих наших сторін. Формування єдиної самооцінки залежить від рівня задоволеності тим, як ми виконуємо ряд соціальних ролей(Я-товариш (друг), Я-чоловік/жінка, Я-дружина/сім’янин, Я-батько/мати, Я-син/донька, Я-працівник, Я-керівник, Я-громадянин, Я-сусід, тощо). Тобто, від того якими ми є у кожній із цих (чи інших) іпостасій, залежить загальним рівень задоволеності собою, як людиною. Коли ж одна із складових загальної  самооцінки «храмає» - виникає дисгармонійне почуття незадоволеності.

Висока, низька чи середня?

Як відомо самооцінка буває завищеною, заниженою чи адекватною Саме остання сприяє нашому саморозвитку і є такою, що повинна стати метою кожного із нас. Завищена або занижена самооцінка ускладнюють процес індивідуального розвитку кожного. Формування самооцінки починається з народженням і продовжується протягом всього життя.  Якою ж вона стане (адекватною чи ні), залежить від нашого виховання, соціального статусу, а особливо, від оцінок, які ми отримуємо від значимих для нас людей (батьків, чоловіка/жінки, друзів, керівника, тощо). Вплив нашої самооцінки напряму залежить від того, як сприймають нас інші. Наша самооцінка змінюється в той чи інший бік після того, коли ми бачимо, як саме нас сприймають оточуючі. Чим зрілішою стає людина, тим менший вплив на її самооцінку роблять зовнішні впливи.

Високий рівень самооцінки дуже важливий для кожного з нас, оскільки саме від нього залежать наші дії, рівень домагань, спектр потреб та бажань. З підвищенням самооцінки, підвищується і наша віддача та продуктивність у різних сферах життя. Людина з високою самооцінкою більш активна, впевнена у собі, робить більш обдумані вчинки, самостійна у власних судженням, не сприймає критику як «замах» на власну гідність. Такі люди часто – оптимісти, оскільки частіше добиваються свого. При підвищенні самооцінки варто пам’ятати про іншу крайність – агресивний нарцисизм, який є небажаним та негативним результатом неправильного особистого розвитку.  Позитивним є свідоме підвищення самооцінки шляхом самовиховання та розвитку власної особистості.

Коли ж процес видозмінення самооцінки відбувається несвідомо, це призводить в основному до її зниження.  Запитаєте чому? Оскільки в основному людина запам’ятовує інформацію негативного характеру, а позитивна сприймається як належне, це і призводить до знецінювання себе самого в своїх власних очах. Люди з низькою самооцінкою виглядають невпевненими у собі, розгубленими. Вони менш активні, часто підпадають під вплив інших. Низька самооцінка призводить до болісного сприймання критики, але і компліменти такі люди не вміють адекватно отримувати. Їх вони вважають несправжніми та неправдивими, що застосовуються для отримання вигоди.

Позитивним вважається наявність середньої самооцінки із загальною спрямованістю у бік підвищення.

Як підвищити самооцінку?

Для того аби підвищити низьку чи занижену самооцінку варто запам’ятати :

v  перестаньте порівнювати себе з іншими,

v  не будьте залежними від думок, дій чи почуттів інших людей,

v  навчіться аналізувати ситуацію, що склалася, та робити відповідні висновки,

v  припиніть сварити та повчати себе,

v   цінуйте та звеличуйте у собі хороші сторони,

v  звертайте увагу на власні достоїнства,

v  прийміть у собі власні слабкі сторони, не мучте себе через їх наявність та неможливість змінити,

v  відмовтесь від самоприниження у всіх його проявах,

v  оберіть для себе чіткі цілі, досягнення яких на даний момент не є дуже важким. Згодом складність цілей підвищуйте,

v  будьте впевненим у собі,

v  приймайте всі привітання та компліменти словами «дякую», «спасибі»,

v  не соромтесь висловлювати власну думку,

v  не погоджуйтесь із людьми, подіями, ситуаціями, які принижують вашу гідність та примушують вас відчувати власну неповноцінність,

v  використовуйте семінари, тренінги, книги, відео та аудіо записи для збагачення самосвідомості,

v  намагайтеся спілкуватися і з позитивними, активними, гармонійними людьми, які готові вас підтримати,

v  використовуйте афірмації, для підвищення самооцінки,

v  сформулюйте список ваших позитивних рис (не менше 20-ти), запишіть їх та періодично перечитуйте,

v  почніть більше віддавати іншим (власного часу, уваги, турботи, підтримки, допомоги),

v  старайтеся займатись тим, що вам подобається,

v  дійте, будьте активними у всьому,

v  піклуйтеся про себе та полюбіть себе (кажіть собі компліменти, зробіть собі подарунок).  

Коли ж, подібні вислови викликають у Вас глибоке неприйняття, і просто промовити їх для вас стає величезною проблемою – варто звернутися до спеціаліста. Кваліфікованих психолог допоможе вам розібратися у  тому, що «лежить» в основі вашого несприйняття самого себе, власної нелюбові та антипатії.

Самооцінку не слід розглядати як потребу в повазі до себе. Насправді, вона є більш фундаментальним почуттям – почуттям любові до себе самого. Люди з високою самооцінкою здатні на глибоке співчуття до себе, навіть у ситуаціях невдачі. Маючи низьку самооцінку, людина бачить власну проблему там, де її немає.

І на останок, хочеться додати про ще один компонент самооцінки, без якого її укріплення, а особливо підвищення, просто неможливі. Мова йде про самоспівчуття, тобто прояв уважності, розуміння, терпимості до себе. Тільки зрозумівши та полюбивши себе, ми зможемо розуміти та любити інших.

 

Автор рубрики - ужгородський психолог Тетяна Попович.

Loading...
Зображення користувача йо.

йду зараз запишу свої супер-пупер хороші риси. но! буду кожен рано перечитувати. І скоро зійду з розуму!!!!!! :)

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
CAPTCHA
Питання для відсіювання автоматичного коментування.
Введіть відповідь на питання