У неділю, 4 грудня, в Російській Федерації відбулися вибори до нижньої палати парламенту – Державної Думи. За їх результатами найбільшу кількість голосів виборців, що прийняли участь у голосуванні, здобула партія «Єдина Росія» – 49,3%. При цьому, партія президента та прем’єра Російської Федерації втратила майже 80 мандатів, порівняно із минулим періодом. У минулій Державній Думі РФ їх чисельність складала 315 депутатів, нині ж буде в межах 240. За будь-яких обставин це більшість, однак не конституційна, що була у попередньому парламенті.
Крім того, вже у понеділок лідери двох партій що пройшли до Державної Думи, а саме КПРФ та «Справедлива Росія», що посіли відповідно друге та третє місця на виборах (КПРФ – 19,2%, «Справедлива Росія – 13,25%), заявили про численні порушення на виборчих дільницях, що суттєво вплинуло на результати виборів, і про те, що навіть такий результат «Єдиної Росії» є суттєво завищений. Якщо б вибори відбувалися чесно, то партія влади отримала набагато менше голосів виборців. «Вибори абсолютно нелегітимні ні з правової, ні з морально-етичної точки зору. «Єдина Росія» зазнала відчутний програш, і відсотків 12-15 вони приписали», – вважає лідер російських комуністів Геннадій Зюганов, повідомили ІТАР-ТАСС.
З критикою виборів у Росії вже виступили представники ПАРЄ та ОБСЄ, які зафіксували факти вкидання бюлетенів до урн та перешкоджання роботі спостерігачів на дільницях.
Що б там не сталося, але вже зараз можна припустити, що вибори до Держдуми РФ свідчать про певне розчарування російських громадян діями влади, що відобразилося на результатах голосування. Результати цих виборів ставлять і чимало запитань щодо перебігу майбутніх виборів Президента Російської Федерації, що мають відбутися навесні 2012 року.
Не менш важливе питання, зокрема для України: чи може якимось чином ця ситуація вплинути на зовнішню політику Кремля?
Для більш детального аналізу ситуації у Російській Федерації, ми звернулися до ряду експертів з проханням прокоментувати результати виборів до Державної Думи РФ та спрогнозувати можливі їх наслідки для України.
Сергій Федака, доктор історичних наук, професор.
Як на мене, найцікавішим є помітний успіх комуністів, які в усіх постсоціалістичних країнах неухильно втрачають популярність, а у Росії, навпаки, рвонули угору. В принципі, порівняно з двома іншими квазі-опозиційними партіями комуністи найбільш віддалені від влади, тому на них найбільше орієнтувався опозиційний виборець – не так через комунізм, в який уже ніхто не вірить, як за принципом “а й зато!”
Жодна держава не впливає на Україну так сильно, як Росія. Це сигнал для нашої партії влади. У Росії наростають інтеграційні настрої. Багато залежатиме від того, наскільки ці результати змодельовано Кремлем. Тобто, наскільки це є санкціонованим викидом протестних настроїв електорату, який, проте, перебуває все ж під контролем (просто випустили зайву пару). Здається, це все вписується у концепцію так званої керованої демократії, яка розвивається там упродовж останнього десятиліття. Тому Кремль насправді не похитнувся, він і надалі лишатиметься дуже жорстким партнером у переговорах з Україною.
Олександр Солонтай, експерт Інституту політичної освіти.
Результати виборів у Росії є логічними, і добре, що партія влади не має підтримки понад 50%. Це означає, що російські політики більше будуть займатися власними проблеми, а менше будуть влазити у внутрішньоукраїнські питання. Кремль має контрольований парламент, як і планувалося.
Загалом попереду Росію чекають вибори президента, а парламентські були репетицією.
Щодо відносин з Україною, то в найближчий час усе буде без змін. Тандем Путін-Мєдвєдєв впливав, і буде впливати на Україну через чудові стосунки з Януковичем та його оточенням, де наш Президент повністю вписується в роль молодшого брата.
о. Віктор Бедь, доктор богословських наук, доктор юридичних наук, професор
Результати виборів до Державної Думи Російської Федерації особливих змін щодо перерозподілу політичних сил не внесли. При цьому слід звернути увагу на те, що у співвідношенні відсотків голосів відданих за «Єдину Росію» до явки виборців (біля 60 %), та 100 % усіх виборців РФ (включаючи і тих, що не прийняли участі у виборах), провладну путінську політичну силу підтримало не більше 27 % від загалу громадян федеративної держави.. Цей показник, як на мене, є найбільш яскравим виявом того, що біля 73 % громадян Російської Федерації, що мають право голосу, не довіряють та не підтримують сьогодні правлячу російську політичну еліту. Відповідно, це свідчить про те, що в громадському суспільстві РФ назрівають явні невдоволення, які за певних умов можуть призвести до політично-соціальних вибухових процесів.
Не сумніваюсь і в тому, що в Державну Думу пройшли й інші політичні сили, які за певних умов та «торгів» підтримуватимуть провладну парламентську більшість з тих чи інших питань (як «Справедлива Росія» чи ЛДПР, так і КПРФ), які буде визначати «Єдина Росія» на чолі з її лідером Володимиром Путіним. Роль Дмитра Медвєдєва буде зведена то технічної фігури у великій путінській політиці (як було й раніше).
Жодна реальна опозиційно налаштована політична сила демократичного спрямування до участі у виборах Державної Думи не була допущена (заздалегідь будучи технічно знищеною), або не набрала достатньої кількості голосів.
Що ж до внутрішньої та зовнішньої політики Російської Федерації, то її провідником, в першу чергу, є не Державна Дума, а безпосередньо політичний лідер – Володимир Путін, який незабаром вдруге посяде пост президента РФ. Тому саме після президентських виборів 2012 року і обрання Володимира Путіна вдруге президентом Російської Федерації, ми всі станемо свідками реального політичного курсу (внутрішнього та зовнішнього) сусідньої нам держави.
У внутрішньому політичному житті самої РФ навряд чи відбудуться якісь кардинальні зміни як в економічній політиці, так і в питаннях розбудови громадського суспільства. А стосовно зовнішньої політики, на мою думку, Росія на чолі із Володимиром Путіним при підтримці Державної Думи, стане більш агресивною і навіть войовничою. Володимир Путін намагатиметься в питаннях зовнішньої політики підняти РФ на рівень супердержави і швидше за все розпочне не приховане суперництво, за свій вплив на світові міжнародні процеси, із США, включаючи військові чинники.
За цих умов, після завершення виборів президента Російської Федерації в 2012 році, зовнішня політика цієї держави щодо України стане ще більш прагматичною в усіх галузях, непоступливою і агресивною. Російська Федерація як не мала, так і не буде мати бажання випустити Україну із лещат свого геополітичного впливу. Посилиться тиск щодо втягнення України в так званий новостворений путінський Азіацько-Європейський Союз – новітній проект відновлення великошовіністичної Російської імперії. Для досягнення цієї мети, з боку РФ вживатимуться найактивніші дії, щоб перешкодити зближенню України з Європейським Союзом .
Тож, за цих умов подальший демократичний розвиток України, та її інтеграція в європейський простір значною мірою буде залежати від рівня зрілості громадянського суспільства та політичної активності громадян.
***
Позиції Кремля не похитнулися, і це, мабуть, головне реноме виборів у Російській Федерації. І хоча нині в Росії відбуваються багатотисячні акції протесту, вони навряд чи вплинуть на кінцевий результат виборів, що офіційно відбулись 4 грудня. Сьогоднішні політичні протести опозиції, швидше всього, є проявом невдоволення суспільства власним економічним та соціальним становищем, а вибори – це момент, коли люди сподіваються щось змінити у владі своїм волевиявленням. Та, як ми бачимо, воля більшості в Російській Федерації не надто цікавить російську владу, яка веде свою власну політику, що спирається не стільки на російське суспільство загалом, скільки на інтереси окремої провладної групи осіб.
Відтак, Україні не варто очікувати зменшення політичного та економічного тиску з боку Російської Федерації. А от українським політикам, мабуть, варто добре проаналізувати російські події та зробити відповідний висновок для себе, адже мабуть усі погодяться, що Північний сусід буде активно впливати на перебіг українських виборів до Верховної ради України, що відбудуться восени 2012 року. Та чи вийде у правлячої партії в Україні повторити результат «Єдиної Росії» і чи зробить вона відповідні висновки із російського досвіду, покаже час.
Віктор Лазорик, спеціально для «Заголовок»