Ранкова кава із Олександром Солонтаєм

Один із найактивніших закарпатців у освітній і політичній сферах України. Утім, його часто «видно» не тільки з центральних телеканалів чи на подіях всеукраїнського масштабу, а і в рідному Закарпатті. Гість нинішньої «Ранкової кави» - викладач та керівник програм в Інституті Політичної Освіти, один з ініціаторів створення політичного об'єднання СИЛА ЛЮДЕЙ Олександр Солонтай.

Ти давно не живеш в Ужгороді, але я часто бачу тебе тут. Що мотивує тебе навідуватися до Закарпаття так часто?

Коріння. Від них нікуди не подінешся. Моя мама живе в Ужгороді, тут родина, тут повно друзів і знайомих, які продовжують залучати у справи. Остання з подібних – повернення Ужгороду водоканалу, який напередодні нового року, користуючись святами, міська влада вирішила передати у невідомі приватні руки під невідомі умови. Мама, як я казав, живе тут і, як і тисячі інших ужгородців, мучиться через відсутність цілодобового водопостачання. Це я до того, що реформувати водопостачання потрібно. Але так, щоб люди отримали воду, якісні послуги за справедливу ціну. А не щоб майно міста дісталося комусь за безцінь.  

Чи не бракує тобі закарпатської кави у столиці?

О!.. У Києві є кілька кав’ярень, де готують добру каву. Одна з них - Kaffa на Подолі, де я, мабуть, чи не єдиний пошановувач кави по-румунськи. Це мені нагадує, хоч частково, близькість до Закарпаття.

Для чого тобі «Сила людей»?

Двоє моїх братів виїхали. Третій постійно напівжартома каже: «Виїду», але у нього тут сім’я. Я ж нікуди виїжджати не збираюся. Треба змінити країну. У мене особисто немає сил для цього. Але через свою роботу я знаю тисячі порядних хороших людей. Всі вони постійно висловлюються про необхідність змін, але – «на кухні». Так от для мене «Сила людей» – початок об’єднання з цими людьми. 

А ще: сфера державного управління – для мене це справа мого професійного життя. У професійному плані я себе уявляю саме державною людиною. Всю свою освіту, всі свої знання, навики я готував до суспільного служіння. До відстоювання інтересів людей.

І для мене Сила людей – це можливість реалізуватися.

У чому, на твою думку, твоя особиста сила?

Закрутила питання!

У наполегливості. І у стійкості переконань.

Нещодавно з друзями аналізували, чи змінилися наші погляди за життя. Якщо глобально – стали точнішими, чіткішими у багатьох моментах, багато речей стали зрозумілішими. Але від генеральної лінії не відхилився, хоча пройшло багато років з того часу, як я почав висловлювати свої погляди. Цей час я не втрачав, а, зокрема, назбирав унікальну кількість контактів. Колись для мене Ужгород був містом, у якому я постійно зустрічав людей, обличчя яких мені знайомі. Тепер маю таке відчуття у масштабах країни. Мабуть, у цьому відчуваю свою силу. Мій внесок у політиці зараз і полягатиме у тому, щоб об’єднати цих нормальних людей з різних куточків країни.

А ще силу черпаю з попередніх успіхів. Раніше багато чого вдавалося зробити. У рамках нашого останнього громадського проекту на державному рівні було прийнято близько 20 законів. Це тільки один з прикладів. Попередні успіхи надихають до нових.

Чого тобі не вистачає? Що хотів би змінити у собі?

Дисциплінованість. Працездатність.

Багато хто каже, що я досить працездатний. Мені здається, якби я міг більш дисциплінованіше і плановіше підходити до справ, то ККД було б більшим. Тому над цим зараз працюю. Почав весну з ранкових пробіжок. Змушую себе, хоч на скільки це мені не ліньки. Дисципліную себе насамперед в особистому плані. Серджусь сам на себе через цей план, але таки вилажу з-під ковдри, якщо й шукаю «відмазку», то у результаті все ж змушую себе якщо не бігти (наприклад, у дощ), то прогулюватися швидким темпом чи йти на спортмайданчик.

Всього не буду розказувати, щоб не дуже сам себе критикувати на людях (усміхається – ред.), але останнім часом почав посилювати до себе вимогливість.

Якою повинна бути жінка, щоб тобі сподобатися?

Розумною. Моя слабкість – розумні жінки. Коли одружувався, зважав і на це (усміхається, - ред.)

Знаєш тисячі людей, отже, і жінок. Як обрав саме Олександру за дружину?

Навіть не знаю, чи то був вибір. Якось то було, мені здається, не розумом. Це були інші фактори задіяні. Закохався!

Чому тобі цікава політика?

Комплексна наука. Всі знання, з усіх сфер, найскладніші їх аспекти – все це дає змогу найбільш ефективно вплинути на ситуацію тут, у нашій країні. У політиці одночасно є все: економіка, суспільство, ідейні речі, філософські.

Я на політику дивлюся не так, як зараз чимало людей, що вбачають багато негативу у цьому терміні. Для у мене політиці найбільш цікавим є аспект державного управління, а сама політика як політичний процес (вибори, партії, політичне лідерство) мені насправді дуже мало цікава. Це другорядне і «нагрузка» за тією другою складовою політики, яка для мене є значно цікавішою – можливість державного будівництва. Завдяки політичним інструментам можна побудувати передову державу. Наразі маємо державу, яка тільки вийшла з СРСР і ще не побудувала «нового світу». Ми маємо унікальний шанс збудувати таку модель держави, такий приклад, світовий зразок, на який будуть орієнтуватися у всьому світі. Мені здається помилкою коли кажуть, що нам треба взяти європейську, американську чи іншу модель. Треба скористатися можливістю взяти найкраще з моделей різних куточків світу і зробити своє, як це робили інші успішні країни. Найвідоміший приклад – Сингапур, а з найближчих сусідів – Польща, яка у час економічної кризи продовжувала зростати.

Як у 21 стати депутатом? Ти маєш такий досвід, отже, може порадити, очевидно?

5 речей:

6 років перед цим займися громадською діяльністю;

мати друзів, які підтримають (хоча б 5);

працювати, щоб мати мінімальні кошти на виборчу кампанію. Бо у такому віці люди не схильні жертвувати на кампанію. Ніхто не вірить, що можна перемагати;

ходити на навчання (з політики, мається на увазі);

мати чисті наміри.

Якби мене тоді цікавив просто мандат і депутатство, я б, мабуть, не переміг. Я щиро хотів хоч щось змінити у власному дворі, мікрорайоні. І пишаюся всім тим великим і маленьким, що вдалося: кілька відремонтованих під’їздів, заасфальтований двір, проведення освітлення. Це маленькі справи, яких можна «торкнутися», без них нікуди. Але не це надихає насправді. Надихає інше. Ну, наприклад, як ми з Сашком Ковалем, Федором Шандором, Олегом Лукшою змусили міську владу відкрити сайт. Ним до сих пір користується Ужгород. Отакі комплексні приклади, загальноміські – такі речі надихають.

Що стане для «Сили людей» такими досягненнями, яких можна торкнутися руками?

«Сила людей» відбудеться тоді і цього можна буде торкнутися, побачити і в цьому можна буде взяти участь, коли більше тисячі людей зберуться в одному місці і створять нову політичну силу – знизу догори. Не для олігархів, а для людей. Не проплаченим способом, а для себе. З метою не дерибанити, а вирішувати проблеми. Не тимчасовий проект «під когось», а частинку нашої держави.

Чи готові будуть самі учасники платити гроші, щоб політична сила не залежала від олігархів, як це є в інших?

Ми проводили в Ужгороді презентацію і приїхали люди з різних куточків – багато з них приїжджають за власний рахунок. Ще політичної сили нема, не відомо, коли вона буде, а люди вже демонструють свою позицію. Звичайно, що не всі готові до такої активної позиції, але, думаю читачі Zaholovok.com.ua – це саме та аудиторія. Кажу так, бо я сам читаю Заголовок.

Взагалі у країні давно настав час «іншої політики», ще 10 років тому це було неможливо. А сьогодні ми маємо повне проникнення мобільного зв’язку, інтернетизацію всіх значних міст, маємо соціальні мережі. 

«Молодіжна варта: молодь за вами спостерігає» як громадська кампанія актуальна для тебе зараз?

Проект завершився у листопаді минулого року. Я його й мав на увазі, коли говорив про 20 прийнятих законів.

А ще – десяток постанов, на третину комплексно реформована вся молодіжна політика, на ще одну  третину – частково. Суть була у тому, що ми написали цілий ряд законів «з нуля» і змусили владу їх прийняти.

Чого ще не вистачає молодіжній політиці?

Житло. У цій сфері успіхи майже відсутні. Натомість в освіті, працевлаштуванні є серйозні зміни.

Минулого року тебе депортовували з Росії. Чим це пояснюєш? Чи поїдеш ще до РФ?

ФСБ вважає, що я загрожую безпеці Російської Федерації. Так, маю такий папірчик. Сувенір хороший.

Мої російські друзі написали листа - чи можна мені в’їхати зараз? Але позиція не змінилася –  в’їжджати не можна. Таким чином, це третя країна, куди я не можу потрапити (ще Білорусь після 2005 року і Казахстан з 2006 року).

Чим ти небезпечний для Росії?

Мабуть, знаннями і освітою. Інститут Політичної Освіти, у якому я працюю, діє не тільки на території України, а у тому числі і в міжнародних проектах. І деякі країни, як вищеназвані, на державному рівні приймають рішення про заборону нам діяльності. Оскільки вважають, що якщо багато людей будуть мати політичні знання, то є імовірність зміни керівництва держави.  

Ну але я не розстроююсь, коли мені закривають в’їзд у чергову країну. В Україні дуже багато справ і я завжди кажу: «О, будемо ще більше працювати».

Якби у тебе була можливість зустрітися з будь-ким, хто коли-небудь жив на землі, хто б це був?

Ганді.

Про що б розмовляли?

Як черпати внутрішні сили у своїй боротьбі. І - знаходити у собі сили не проявляти агресії.

Із Сковородою ще хотів би поспілкуватися. З Драгомановим. І Леся Українка мені цікава – яка ж вона була насправді? Стільки міфів, стереотипів... 

Якщо не в освіті та політиці, то де б працював?

Завідувачем дитячого садочку, у вільний час у тому ж садочку був би кухарем, робив би кулінарні свята, вчив би дітей готувати і ще, я впевнений, ми б вигравали можливість зніматися у дитячих фільмах. Наш садочок був би найбільш «кіношний». Мені дуже подобається кулінарія, освіта, педагогіка, діти і мистецтво, особливо кіномистецтво. Я взагалі кіноман. Можу на весь день залізти у кінотеатр, паралельно листуватися по інтернету, але і дивитися кіно.

З останніх, які бачив, пораджу «Транс» – про психологічний плив на людину. Взагалі люблю фестивальне кіно.

Симпатія до кулінарії втілена у вміннях?

Бабуся допомагала мені вчитися готувати ще у підлітковому віці. Деякі страви я освоїв, навіть дещо з кондитерського мистецтва.

Ти об’їздив півсвіту. Яка з відвіданих країн сподобалася найбільше?

Люксембург.

Чому?

Тому що це у моїй уяві впорядковане Закарпаття. Там є все, але нема тюрми. Кажуть, що вони орендують місця для ув’язнень в інших країн. Не знаю, чи це правда. Але і на Закарпатті нема колонії. Тих, хто провинився, відправляють за Карпати. Ще і там, і там присутні різноманітнгн8і рельєфи, тисячолітня історія, багато інших схожостей. Мені постійно хочеться, щоб їх було ще більше, зокрема, в економічному розвитку, добробуті, у тому, як себе відчувають люди. Тому з європейських країн, мабуть, саме Люксембург. А з американськими та азіатськими кранами порівнювати важко. Скажу так: поки що це інший світ. Хоча глобалізація робить свою справу.  

Що є на Закарпатті такого, що більше ніде не найдеш?

Для мене це – особлива атмосфера. Така рідна атмосфера...

Знаєш, що унікальне? Едельвейс з 5 пелюстками. Це справді міш-маш, суп-бограч, адже століттями тривало перемішування усіх культур і усе гармонійно вжилося на одній території. Воно все одночасно присутнє. Австрійський дах, угорська стіна, німецький облак і цілком реальний українець, який у тому живе.

Суть Закарпаття саме у «культурній солянці». І в тому, що вона навчилися вживатися мирно і нікому не робити з того проблеми. Різні – та й різні. Це риса, яку Закарпаття могло б «продавати». На фоні тієї нетолерантності, яку демонструють інші регіони. А тут навпаки, тому закарпатці мали б на цьому виграти!

Ганнуся Тарканій, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото: Володимир Твердохліб

P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щовівторка і четверга читайте нові розмови. Усього з кількох запитань, тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

Ваш Zaholovok.com.ua