Ранкова кава із Дмитром Ярошем

Останні українські події, новини – суцільні нерви. І, нехай це дуже суб’єктивно, але відчуття захисту викликав саме цей гість «Ранкової кави». При тому, зовсім не присутністю зброї, вона викликає якраз протилежні емоції – ними після візиту Дмитра Яроша до Ужгорода повняться соцмережі. Йдеться про особистість, слова і рухи, манеру розмови, навіть про тон. Імхо, саме біля таких чоловіків відчуваєш себе справді у безпеці.   

То Ви прийшли зі своєю дитиною?

Він поки що всюди зі мною. А у Вас їх, я читала, троє. Де вони зараз?

Старша донька на Івано-Франківщині – заміжня за керівником Правого сектору Франківщини. У неї є син – мій онук Назар. Середня вчиться у Дніпропетровському національному університеті, перший курс, на бюджет вступила. Синочок – Дмитро, дружина так назвала (усміхається, - авт.) – пішов у перший клас, має 6 рочків.

Онук – це наша гордість. У нього вже 4 зуби.  

Ви хотіли б, щоб син і онук також займалися Вашою справою?

Вони самі оберуть свій життєвий шлях.

Якими є Ваші найперші асоціації із словом Закарпаття?

Правий сектор Закарпаття.

А ще?

Хороші люди. Прив’язуючись до сьогоднішнього дня – теплий прийом.

Ви вперше на Закарпатті?

Ні, я бував тут, але не з офіційними візитами. Після революції ще не був.

Побратимів- закарпатців також маєте?

Так, звичайно, воював із вашими земляками у боях.

Ви знаєте, коли закінчиться війна?

Ні, не знаю, я не пророк. Хотілось би, щоб якомога швидше, але не шляхом капітуляції, а шляхом перемоги.

Як розцінюєте шанси на другий варіант?

У нас 100%-ві шанси, бо якщо закінчиться інакше, то ми втратимо державу. А українці можуть виборювати свободу і незалежність, і доводили це неодноразово.

Патріотизм – це у Вас з дитинства? Вас так виховували у Дніпродзержинську?

Ні, я жив у СРСР і патріотичного виховання не мав. Але з 17 років зацікавився національно-визвольною боротьбою. Першим піднімав синьо-жовтий прапор у Дніпродзержинську, організовував український рух, співпрацю із Гельсінською спілкою.

Російське телебачення тиражувало інформацію, що Ви мало не лідируєте на Президентських виборах. Та й іншої інформації, що не підтверджується, повно. Взагалі Ви часто зустрічаєте у ЗМІ «качки» про свою роботу?

Наскільки знаю, там по «згадуваності» Правий сектор на другому після Єдиної Росії. Відповідно, російська імперська пропаганда робить з нас страшилку для того, щоб не було експорту революції з України в Росію. А вигадок про себе я вже багато чув, і що я в Чечні воював, наприклад, й інше. Хоча це неправда.  

Взагалі не були у «гарячих точках», крім нашого Сходу?

Ні, не був. Але 20 років командував військовою організаціє «Тризуб» імені Степана Бандери, тобто до цієї війни ми готувалися ґрунтовно. Бо знали, що Росія рано чи пізно нападе.

Звідки знали?

Ідеологія українського націоналізму дає можливість зчитувати ситуацію і дивитися на події, що відбуваються, трохи згори. У мене є книга «Нація і революція» (це збірка статей), де ми прогнозували і анексію Криму.

Чому, маючи ці прогнози, анексії уникнути не вдалося?

Тому що влада, яка була в Україні, була абсолютно проросійською, була п’ятою колоною. Вона робила все для того, щоб відбулася і анексія, і розділ України. Навіть СБУ вже після революції давала інформацію, що підготовка до війни з Росією вже давно «гуляла коридорами» за часів Януковича.

Ви прокоментували заяву Лукашенка, що це Янукович Вас фінансував?

Маячню ми не коментуємо безумовно. Але поширили заяву, що це просто ідіотизм. Він там ще й наговорив, що це ніби проти Тимошенко робилося. Але за все існування Правого сектору у нас не було жодної заяви чи дії проти Тимошенко, тому логіки нема ніякої.

А в українських ЗМІ Ваш образ відповідає «дійсності»?

Деякі ЗМІ показують, здається, близько до того, яким я є. В Україні ситуація із ЗМІ досить змінилася, слава Богу. Журналісти приїжджають на фронт, спілкуємося, публікують усе як є. Російські ЗМІ - точно ні. Дітей, людей я не їм (усміхається, - авт.).

Для чого Вам Верховна Рада? Там же нудно, порівняно з Вашою діяльністю.

Для того і йдемо, щоб там не було нудно. Бачимо себе у якості певної щуки, яка у тому болоті буде ганяти карасів. Верховна Рада має служити народу, а не власним інтересам депутатів, як це було донедавна, та і зараз.

То і до Ради дійдуть «бойові дії»?

Подивимось. Не будуть служити народу - будуть і бойові дії.

Крім екс-начальника митниці на Закарпатті Ваші однодумці ще когось планують прив’язувати до стовпів?  

Це справа місцевих. Це ж певна народна люстрація. Одесити з гумором до цього підійшли – вони у смітники кидають корумпованих чиновників і це зараз дуже популярно стало в Україні. Якщо державна влада не виконує самотужки очищення своїх структур від злодіїв, то за це береться народ. Після революції це закономірно. Стільки крові пролилося…

В Ужгороді в один день з Вами були також Кличко і Гриценко. Ви не пересікалися?

Ні, хоча знайомий і з Кличком, і з Гриценком. Але ми не домовлялися, що будемо одночасно в Ужгороді (усміхається, - авт.).

Кого Ви боїтесь?

Це не вперше чую таке питання, у Луцьку журналіст теж запитував. Найбільше, мабуть, боюся втрачати своїх бійців на фронті.

З ким Ви хотіли б зустрітися з тих, хто коли-небудь жив на землі?

Я не філософ, я ж практик… А таких людей, мабуть, багато. Дуже хотілося б поговорити з Степаном Бандерою і Романом Шухевичем – тими, хто теж боровся за Україну і, відповідно, обмінятися досвідом.

Що б Ви сказали Богові при зустрічі, якби мали таку можливість?

Колись зустріну же ж по-любому (усміхається, - авт.). Попрошу пробачити мої гріхи.  

Які риси Ви цінуєте у жінках?

Це занадто інтимно, я не буду про це говорити.

А у чоловіках?

Чоловіки - то ж чоловіки. Мужність, шляхетність.

Ви згадували про свою збірку статей. А якби писали книгу про своє життя, як назвали б її?

Ні, про своє життя писати не буду. Треба писати про тих хлопців, які воюють разом зі мною, це так.

Щодо грошей, Ви казали, що з фінансуванням допомагають друзі. Чи достатньо в Україні заможних патріотів, або Правий сектор продовжував існувати на їх пожертви?

Ми зорганізували добровольчий корпус і на 100 % забезпечуємося волонтерським рухом. Тільки це дає можливість ефективно діяти на фронті. Я вдячний всім цим людям, тисячам людей з України, та і з усього світу, бо і діаспора дуже допомагає.

У яких країнах любите бувати або мрієте відвідати?

Я в розшуку в Інтерполі, мені не бажано виїжджати за кордон. Особливо у російському напрямку.

А раніше були в Росії?

Так, я служив в радянській армії, біля Іркутська.

Як згадуєте службу?

Дякую Богу, що служив саме там, бо дуже багато досвіду отримав.

Ви любите каву?

Так, люблю. П’ю її без цукру, без молока. Просто чорну каву.

Закарпатська смакує?

Смачна. Але, мабуть, то залежить від тих людей, які її роблять. Дівчатка тут приготували дуже смачну.

Ганнуся Твердохліб, спеціально для Zaholovok.com.ua

Фото: Володимир Твердохліб

 P.S.

Ми любимо вранці пити каву. Часто п’ємо її у компанії з цікавими людьми. Чуємо при цьому цікаві думки, які інколи розважають, часом – змушують замислитись, а віднедавна все більше викликають бажання записати їх і поділитися з читачами нашого сайту. Тому започаткували рубрику «Ранкова кава». Щотижня читайте нові розмови. Усього з кількох запитань (частина – із знаменитої анкети Марселя Пруста), тільки щоб вдало розпочати інформаційний день за горнятком кави у гарному товаристві. Чекаємо Ваших пропозицій щодо осіб, яких Ви хотіли б "почути" за "ранковою кавою".

Ваш Zaholovok.com.ua

 Партнер рубрики «Ранкова кава» - Бутік- готель "Прімавера" (Вілла П)