Карби, опоетизовані трудівницею пера: слово про Олександру Козоріз
Нерідко якось промайне блискіткою рефлексія без умисного зв’язку з певним предметом. Чому? Того ніхто не звідає. Приміром, кілька десятиліть тому в газеті «Срібна земля» була опублікована стаття Ігоря Лазоришина про Надію Панчук під назвою «…І прокинулась зрілим колоссям» ( «Срібна земля» від 25 листопада 2000 р.). Цей спомин, власне, продиктував заспів про Олександру Козоріз, редакторку збірки «Дика пряжа» (2000) Надії Панчук, перу якої належить дві збірки із циклу «Між Карпатами і Татрами» (випуск 13, Ужгород, 2010); випуск 30, Ужгород, 2019).