НеНовини

В умовах війни роль жінок у суспільстві суттєво змінилася. Вони дедалі частіше беруть на себе не лише підтримку, а й відповідальність за управлінські рішення та розвиток громад. На Закарпатті ці процеси помітні, зокрема, у сфері медіа та громадської діяльності. Одна з таких постатей — Ірина Бреза, керівниця Ужгородського прес-клубу та журналістка. Її робота зосереджена на взаємодії між владою, громадою та медіа, а також на поясненні складних управлінських рішень у доступній формі.

Справжнє лідерство в громаді починається з уваги до деталей, які інші можуть не помічати: шрифту в офіційному документі, висоти сходинки в автобусі або зрозумілості процедури отримання допомоги. Для Марини Сташиної-Неймет –  амбасадорки безбар’єрності Всеукраїнської кампанії соціальних змін «Безбар’єрність – це коли можеш», експертки з доступності та провідної фахівчині Центру інновацій та розвитку УжНУ –  шлях у великий активізм став справою життя, мета якої –  зробити Закарпаття комфортним для кожного.

Успіх громади починається з внутрішнього рішення не бути осторонь. На Закарпатті цей принцип втілюють у життя Марія Рущак та Марина Сміянова –  лідерки, які доводять, що жіноча участь у прийнятті рішень є критично важливою для стійкості всієї країни.

Успіх будь-якої громади сьогодні визначається не лише її ресурсами, а й тим, наскільки вона здатна залучати до управління талановитих і професійних жінок. На Закарпатті прикладом такої синергії стала діяльність громадської організації «Фундація розвитку Закарпаття». Її лідерки –  голова організації Альбіна Погоріляк та співзасновниця Тетяна Козар – представляють Виноградівську громаду. 

Сьогодні Віра успішно поєднує роботу депутатки міської ради, волонтерство та керівництво громадською організацією «Іршавські Промені». Її приклад яскраво показує, що жіноче лідерство під час кризи стає справжнім порятунком для громади.

Політолог з Ужгорода став командиром екіпажу БпЛА: в армію брати Михайла не хотіли, тому пішов на хитрість – в лютому 2022-го, як і  сотні інших ужгородців, він прийшов до військкомату. Однак йому відмовили, так як він не мав досвіду строкової служби. 

Пізніше Михайло дізнався, що, якщо є якась спеціальність, то візьмуть. Військовий жартує, що диплом з політології серед затребуваних спеціальностей не значився. Довелося піти на хитрість – сказав, що вміє водити вантажні автомобілі. Так потрапив в 101 бригаду ТРО Закарпаття.