«Професійні виклики для журналісток під час воєнного стану». Під такою назвою 15 вересня відбулася медіакав’ярня, яку організував Ужгородський прес-клуб у рамках проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики».
Захід мав на меті залучити закарпатських журналісток до обговорення особливостей роботи під час війни, включаючи емоційну складову, кар’єрні зміни, застосування нових підходів у роботі тощо. Медійниці з ТБ, онлайн-видань, газет, пресслужб різних відомств Закарпаття подискутували, наскільки змінився формат роботи ЗМІ, чи складно працювати з постраждалими від війни, готуючи журналістські матеріали, де шукати оптимізм у нинішніх подіях і як допомагати своєю професією.
Леся Наконечна, телеведуча, яка переїхала в Ужгород з Києва, поділилася досвідом пошуку роботи для журналістки. Леся працювала на телеканалі «Перший діловий» і у перші дні війни виходила в ефір. Проте небезпечна ситуація у столиці змусила журналістку шукати прихистку у західних областях. Леся опинилася в Ужгороді. Тривалий час шукала роботу через знайомих. А потім випадково проходила набережною і побачила будівлю телебачення. Зайшла.. і влаштувалася на «Суспільне Закарпаття». Виходить у прямому ефірі «Єдині новини» з Ужгорода.
«Є одне важливе питання, яке виникло для журналістів під час воєнного стану: яку військову інформацію можна подавати, від якої утриматися, аби не нашкодити, - каже Леся Наконечна. – Адже у таких умовах українські медійники працюють вперше».
«Використовувати тільки інформацію з офіційних джерел», -- вважає Євгенія Фанта, журналістка «21 ТБ Унгвар». Вона відзначила професійність закарпатських журналістів і журналісток у підготовці публікацій і сюжетів та зауважила: «Війна призвела до нашої згуртованості. Я б відзначила колегіальність, яка дуже відчувається з перших днів повномасштабної війни. Всі журналісти один одному допомагають, виручають, діляться темами та матеріалами».
Вікторія Сенгетовська, прессекретар Закарпатської митниці, детальніше розповіла, як працює відомство із журналістами під час війни та прокоментувала питання про використання офіційної інформації.
Редакторка Ярина Денисюк, яка представляє нішеве видання «Неформат», розповіла, наскільки складно працювати виданням, спрямованим на конкретну аудиторію. Видання пише про українську музику, зокрема, про стилі, які не є популярними для широких мас. Ярина Денисюк зауважила, що попри війну, тем побільшало. І що тішить, стало більше україномовного продукту, з’являються нові гурти. Натомість складно утримувати видання, яке має своїх читачів по всій Україні, фінансово.
Катерина Ірха на Закарпатті вже 8 років, переїхала ще у 2014 році, коли росія напала на Донеччину та Луганщину. Катерина – доцентка кафедри політології та міжнародних відносин Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, роботу за фахом в Ужгороді знайшла не відразу. Працювала журналісткою, у пресслужбі Закарпатської ОДА, є речницею БФ «Комітет медичної допомоги». Нині рідне містечко Катерини Сватове під окупацією. Проте зв’язок із місцевими вона не втрачає та прогнозує деокупацію незабаром.
Йшлося також про медіазаходи, які проводить Ужгородський прес-клуб для ширшого висвітлення життя Закарпаття в умовах війни, допомогу переселенцям, ЗСУ, цікаві ініціативи волонтерів та підприємців тощо. Ірина Бреза, голова Ужгородського прес-клубу анонсувала також ряд наступних заходів для закарпатських журналістів.
Проєкт «Гендерночутливий простір сучасної журналістики» реалізується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром і Незалежною громадською мережею прес-клубів України.