Вже три роки павіан Робінзон живе на острові посеред річки Замбезі. Попри рятувальні операції з боку туристів і постійні заклики родичів, повертатись він, схоже, не має наміру.
Я стояв на веранді туристичної бази Рукомечі, звідки відряджають численні сафарі-тури, і роздивлявся сірі кручі Замбії по той бік річки Замбезі. Раптом гід привернув мою увагу до малопомітного острова посеред річки – невиразного пасма тонкої трави, - пише BBC Україна.
"Там у нас живе павіан, – пояснив він. – Вже три роки, як його туди занесло. Ми прозвали його Робінзоном".
Я приїхав у зімбабвійський національний парк Мана-Пулс, – найгарніший в Африці, принаймні у межах мого бюджету, – щоб написати статтю про те, як Зімбабве намагається привабити туристів. Я вже мав зустріч з міністром туризму Волтером Мзембі – улюбленцем президента Роберта Мугабе і, на думку багатьох, майбутнім претендентом на його крісло.
Я також зустрічався з оптимістичними бізнесменами, які прагнуть інвестицій з-за кордону, і екологами, що бачать у прибутках від туризму важливий засіб боротьби з браконьєрством на слонів – адже уряд країни не в змозі виділяти на це гроші.
Все це було захопливо. Але восьмирічний ведмежий павіан, три роки ув'язнений на острові – оце справжня історія!
У минулому житті Робінзон був альфа-самцем у групі павіанів, що мешкають на деревах поблизу Рукомечі. Він мав репутацію талановитого злодія – барон крадіїв, що вправно цупив пожитки туристів з наметів понад річкою.
У нього був цілий гарем подружок і орда нащадків. Життя вдалося! Та раптом він змився на острів.
Нікому достеменно не відомо, як павіан потрапив туди. Дехто думає, що він стрибнув у річку, тікаючи від левів або від хижого леопарда. Інші припускають, що він упав з дерева. Ще одна гіпотеза: з притаманним йому нахабством, він міг просто перейти річку бродом у період засухи, коли рівень води сильно падає.
Відтоді він живе на самоті. Стрункий, сивуватий, з похмуро опущеним хвостом, він животіє на вбогому раціоні з трави, коріння і, коли пощастить, пташиних яєць.
Майже щовечора його родичі приходять на берег і озиваються до нього – схоже, закликають повернутися додому. Та з огляду на те, що його в'язницю стережуть п'ятиметрові крокодили, втеча дорівнювала б самогубству.
Зімбабвійське управління парків і дикої природи заборонило рятувати Робінзона, наполягаючи на тому, що не слід втручатися у природні процеси. Утім, туристи часом не зважають на заборону.
В останній спробі порятунку на острів перегнали човен, повний бананів, і лишили його на причалі. Доброчинці сподівалися, що тяга до крадіжок заманить павіана у човен. Щойно б це сталося, човен мав відчалити, з розрахунком на те, що води Робінзон боїться ще більше, ніж людей.
Та нічого не вийшло.
"Він підійшов, уважно роздивився човен – та й пішов собі далі, – розповідає сафарі-гід Онест Сіяварева. – Можливо, довге ув'язнення вилікувало його від кримінальних нахилів".
Утім, рано чи пізно Робінзон буде змушений намочити лапи. Вгору по течії розташована гребля Каріба; за умови сильних дощів, на ній відкриють затвори шлюзів, і тоді острів Робінзона потоне. Але постраждає при цьому не тільки павіан.
Гребля Каріба, яка почала роботу у 1959 році, наразі перебуває в аварійному стані. Її побудували на пласті базальту, що видавався дуже твердим. Але за минулі 50 років потоки води, які проходили через водозливи, сильно підточили днище, утворивши під греблею широкий кратер.
Робінзон і досі на твердій землі лише тому, що влада боїться відкривати затвори. Проте інженери попереджають: без необхідного ремонту гребля скоро завалиться.
Якщо це станеться, потужний потік, подібний до цунамі, пронесеться долиною Замбезі й протягом восьми годин досягне кордону з Мозамбіком. Місцева гребля Кагора-Басса не витримає такого натиску і теж завалиться, позбавивши Південну Африку 40% гідроенергії.
За оцінкою управління басейну ріки Замбезі, це не тільки зруйнує флору і фауну регіону, а й наразить на ризик життя 3,5 мільйонів людей.
Сонце сідає. Я стою на березі могутньої Замбезі і бачу, як до кромки води підтягуються павіани. Вони починають кричати.
Через деякий час зі свого боку з'являється Робінзон. Він сідає і кілька хвилин уважно слухає – а потім знову зникає у високій траві.
Можливо, він знає: допоки 55-річна трухлява стіна вгору по течії стримує масштабну катастрофу, його острову нічого не загрожує. Тут йому безпечніше.