Ляльки ручної роботи Ольги Дурди з Іршавщини заворожують своїм «поглядом». Кожен, кому доводилося побачити хоча б одну ляльку-мотанку, стверджував, що це особливий витвір мистецтва, який нікого не залишає байдужим. Ольга – цікава дівчина, яка викладає образотворче мистецтво у школі рідного села і не шкодує про вибір своєї професії.
-Олю, чому Ви обрали саме лялькарство?
-Мене давно зацікавили традиції, в яких значне місце займали ляльки-обереги. Це було для мене дуже цікаво. Ще з раннього дитинства я виконувала ляльки на народну тематику в жанрі кераміка, а зовсім недавно вирішила збагатити власний арсенал ляльок, ляльками-мотанками, які несуть в собі ще більше традицій. Ознайомившись добре з їх корінням, вже хочеться додати чогось трошки свого авторського, але і незабувати про їх початки.
-А можете пригадати свій перший досвід роботи над ляльками?
-Це було років в 8... Я зробила тоді першу ляльку з глини в образі "Тамади" як були давно в нас на Іршавщині. І звичайно через підтримку і заохочення моїх батьків, я з задоволенням продовжила цей вид мистецтва, виконуючи вже багато творчих робіт, вдосконалюючи свої творчі навики, і беручи до уваги народні традиції втілювала свої нові ідеї в життя. А виконала я цю невеличку скульптурку -ляльку тільки тому , що це було в програмі школи мистецтв яку я тоді відвідувала. Не маючи бажання виконувати завдання в школі, я втілила свою ідею в життя вдома коли була сама, напевно тому і вийшло настільки добре, що знайшло це мистецтво собі зручне містечко в моїй душі.
-Ваші батьки також займаються цим мистецтвом?
-Так, в мами теж спеціальність "Художня кераміка" . А батько багато допомагає нам з технічною сторони, пристосовуючи для нашої роботи все необхідне (муфельна піч, гончарний круг, станок для переробки глини).
-Тож можна сказати, що у Вас родинна справа. Лялькарство для Вас є хобі чи скоріше професією?
-Скоріше це частинка моєї професії, все що пов'язане з художнім мистецтвом є для мене дуже близьким, але водночас це і хобі, тому що можу цим займатись навіть для того щоб відпочити...
-Ваша робота потребує величезної уваги та зосереджуваності. Скільки часу займає робота над одною лялькою?
-Якщо я виконую ляльку-мотанку, то все залежить від моєї ідеї , скільки буде вишивки і оздоблення, якої складності робота і величини то в середньому від 1- 3 і більше днів. Якщо ж робити з глини то бажано зробити за один день (не відкладаючи на завтра) щоб нічого не пересохло, не втратило форми і я могла довести роботу до кінця акуратною.
-Образи ляльок Ви створюєте за загальноприйнятими стандартами чи додаєте щось нове?
-За основу я використовую вишивку рідного села Приборжавське, яку виконували на чоловічих та жіночих сорочках наші бабусі, але і інші цікаві орнаменти теж для мене не залишають вибору, і я хочу виконати і їх. Звичайно я виконую авторську роботу тому багато чого додаю свого, стилізую народне, але і водночас стараю не загубити його змісту закладеного з прадавніх часів ... Починається все звичайно не з орнамента, це вже тільки декорування виконаної ідеї і придуманого сюжету нового творчого виробу, але це перше по чому ми впізнаємо традиційність свого рідного краю.
-Кажуть, що мотанки можуть слугувати оберегом. То як же людині вибрати саме ту ляльку, що стане для неї захистом?
-Та лялька-мотанка, яка ближче припаде до душі, та і стане оберегом... Тимпаче, якщо лялька ще і несе в собі традиції рідної Батьківщини, де ми виросли і живемо, то це точно буде для нашої душі близьким, теплим і невідємним джерелом хорошої енергії , тим більше якщо ми за кордонами рідного краю...
-Як відомо, лялькама-мотанкам прийнято надавати імена. Чи є вони у Ваших ляльок, чи мають вони свій відчутний характер?
-Так, кожній ляльці я намагаюсь надати свій характер та відповідну роль, щоб кожна з них була індивідуальною і несхожою на інші. Так як я їх виконую, то надаю їм життя та все для того чоб вони несли в собі щось красиве, традиційне, відомо-невідоме, цікаве... А надати їм ім'я я б доручила вже їх наступному хазяїну, для кого стане лялька справжнім оберегом.
-На фестивалі у «Воєводино» Ви представляли свої роботи вперше,чи були й інші виставки?
-Керамічні ляльки вже були неодноразово презентовані на багатьох виставках та фестивалях, а ляльки-мотанки, покищо відвідали тільки декілька фестивалів. Зараз я готуюсь до персональної виставки,яка відбудеться в листопаді цього року, де я б обов'язково хотіла виставляти і колекцію ляльок -мотанок, над якою я зараз працюю.
-Ваші ляльки-мотанки користуються популярністю тільки у закарпатців, чи й у інших людей з інших регіонів?
-Ні не тільки закарпатцям, цікаво багато кому... Комусь подобається як витвір мистецтва, комусь як лялька, носій традицій, оберіг, а комусь як цінний сувенір куплений і привезений із закарпаття, який ще довго нагадуватиме та розказуватиме іншим про наші закарпатські багаті колоритом традиції..
-Конкурентів багато?
-Майстрів можливо небагато, а конкуренції ще менше, тому що дві різні людини не можуть сприймати одне мистецтво одинаково, кожен бачить по-своєму, тому і твори виходять різні... А там вже на смак глядача...
-Ваші плани на майбутнє пов'язані з лялькарством?
-Покищо ця тема мене дуже зацікавила і залишається для мене ще неповністю розгаданою, а там буде видно, сьогодні потрібно постійно вдосконалювати свою майстерність щоб залишатись цікавою для інших.
Анжеліка Макогін, студентка відділення журналістики УжНУ