Запорізькі агрономи на Закарпатті

Анастасія Соколовська з родиною переїхала на Закарпаття після початку повномасштабного вторгнення майже випадково: у селі біля Оріхова, де жила сім’я, тоді перебували закарпатські військові. Родина допомагала бійцям, чим могла, здружилася з військовими і, коли ситуація на фронті погіршилася, один із воїнів запропонував сім’ї з маленькою дитиною переїхати на Закарпаття – у його рідне село у Тячівському районі. Через деякий час у житті родини з’явилося хустське Нижнє Селище. А воно завжди впливає на людей, які сюди приїжджають.  Зараз Анастасія з чоловіком облаштовують тут будиночок та працюють у теплицях – вирощують органічні овочі  та прянощі. Як їм це дається – у нашій історії.

Із Запоріжжя на Закарпаття завдяки військовим

Анастасія – з Оріхова. Коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, її сім’я – чоловік та однорічний син – перебралася у село до батьків. Каже, там, здавалося, буде безпечніше і разом рідними якось на душі спокійніше. У березні 2022 року родина таки поїхала із Запоріжжя.

«У нашому селі перебували військові із Закарпаття. Ми їм допомагали, готували їжу.  І в якийсь момент, коли стало вже дуже неспокійно, один із військових каже нам: «Їдьте у Вонігово, Тячівський район, моя дружина вас зустріне, допоможе знайти житло». Ну і ми поїхали. Це було 28 березня 2022 року», – згадує Анастасія Соколовська.

У Вонігові сім’я за допомогою місцевих жителів знайшла будиночок. Не в дуже хорошому стані, але роботи ніхто у сім’ї не боїться, каже Анастасія, тож досить швидко привели його до порядку. Ще до війни жінка вела свій блог в Instagram, після 24 лютого сумнівалася, чи потрібно щось публікувати взагалі.

Агрономчики – про те, як вирощувати урожай самостійно

«Коли почалася велика війна, я зрозуміла, що розгубила, що знімати. Весь контент для мене був недоречним. Публікувала тільки збори, оголошення про допомогу. Але коли приїхали на Закарпаття і почали облаштовуватись у старенькому будинку, пробувати робити щось тут на землі, я зрозуміла, що таких, як ми, дуже багато. І подумала, що ми власним прикладом можемо показувати, що навіть житло без жодних умов можна привести до ладу», – розповідає Анастасія.

Родина Соколовських – агрономи в кількох поколіннях. І чоловік, і жінка мають агрономічну освіту, тож, почали показувати у блозі, як правильно доглядати за городом.

«Багато людей, які переїхали в село із великого міста, взагалі не знали, як той город вести, як за ним доглядати, що можна вирощувати. Тому ми показували, як можна отримувати свій невеличкий  урожай», – каже жінка.

Блог Анастасії в Instargam називається «Агрономчики» (@agronom_chiki), саме у соцмережі сім’ю помітила Інна Пригара із Нижнього Селища. Вона, окрім того, що займається місцевою сироварнею та магазином крафтових товарів «Селиський Ракаш», після початку повномасштабного вторгнення разом з командою ГО «Закарпатська асоціація місцевого розвитку», реалізувала кілька успішних проектів для допомоги переселенцям. Зокрема, слоу-фуд ресторан у Нижньому Селищі працював як їдальня для переселенців, згодом поряд облаштували прихисток «Селиський шелтер», а також організували роботу млина – «Піклярні». Відтак, Інна запросила Анастасію Соколовську з сім’єю переїхати у Нижнє Селище та зайнятися новим проектом – вирощувати органічні овочі у теплицях, а потім робити із них консервацію.

«Інна Пригара розповіла, що є теплички, в яких можна працювати і, по суті, робити те, що ми вміємо і у себе на Запоріжжі робимо. Це був листопад минулого року.  Нам запропонували будиночк для проживання. Тут вже деякий час ніхто не жив, поряд бур'яни величезні. Але ми почали працювати і приводити все до ладу», – каже Анастасія.

Херсонські помідори і перець сорту «Слава ЗСУ»

Зараз у підпорядкуванні родини – дві теплиці.  Тут вирощують  перець сорту «Слава ЗСУ», херсонські помідори, а також зелень, прянощі.

«Сорт "Слава ЗСУ" – дуже класний. Плоди – просто шикарні. Також садимо херсонські помідори, всі знають цей знаменитий сорт. Вони – найсолодші. Ними зі мною поділились підписниця, ми висіяли їх на розсаду для того, щоб люди, які живуть в Нижньому Селищі, теж могли собі посадити.  Тому ми будемо ділитися. Словом, в одній теплиці будуть помідори, в іншій – перець і пряні культури», – розповідає Анастасія Соколовська.

Прянощі та натуральні спеції Анастасія продає через онлайн-магазинчик, але каже, що хоче вирощувати й  власні. «Пряні культури – це моя велика любов. Тепер хочу мати свої прянощі, ароматні та вирощені екологічно», – ділиться жінка.  

«Хто хоче щось робити, знайде вихід»

У блозі Анастасія зараз розповідає про агрономію, і через роботу в теплицях наочно показує людям, як вирощувати екопродукцію без жодної хімії, використовуючи тільки біопрепарати. Ще до початку робот в теплицях, родина почала вирощувати вдома гриби і консервувати їх для продажу.

«Це вийшло майже випадково. Ми почали вирощувати печериці. Насправді всього п’ять блоків взяли, зовсім небагато. Але коли законсервували першу баночку, показали рецепт, наші підписними почали просити купити ці печериці. Ми зрозуміли, що це гарна ідея – вирощувати печериці та робити консервацію на продаж. Зараз лишилася одна баночка, ми її брату відправимо», – каже Анастасія.  

Крім того, жінка з чоловіком займалися збором трав, ягід, робили натуральні чаї і також продавали. «Хто хоче щось робити, знайде вихід. А ми ще й любимо те, що робимо», – ділиться Анастасія.  Загалом жінка зізнається, що родині було дуже непросто наважитися на зміни і таки переїхати в Нижнє Селище:

«Так, нам казали, що і з роботою, і з житлом нам допоможуть. Але ми не могли одразу сказати «так». Насправді ми дуже сумнівалися. Тому я дуже розумію людей, яким важко наважитися на переїзд».

Однак зараз відчувають, що зробили правильно. Питаємо, чи є відчуття дому тут, на Закарпатті. Анастасія каже: «Ми облаштували на подвір’ї щось схоже, що було у дитинстві, щоб у нас були хороші спогади. І так, зараз я відчуваю себе вдома. Можливо, це через те, що є відчуття перспективи, почуваєш себе впевненіше. Мені дуже подобається цей будинок. Хтось бачить тут просто стару будівлю. А я бачу тут красу».

Аня Семенюк, Ірина Бреза спеціально для zaholovok.com.ua