«Водного поло у нас немає близько 15 років, але в багатьох командах світу виступають якраз наші ужгородці», - Роберт Левицький

Нарешті в Ужгороді закінчилася реконструкція басейну спорткомплексу «Буревісник» - 4 лютого символічну стрічку з нагоди відкриття перерізали перші особи краю. Відтак студенти УжНУ, а разом із ними й решта закарпатців отримали можливість після тривалої перерви відновити свої навички в плаванні. Наскільки ж ця подія сприятиме розвитку спорту – Zaholovok.com.ua цікавився у голови Закарпатської обласної федерації з водних видів спорту Роберта Левицького.

Пане Роберте, відкриття реставрованого «Буревісника» - знакова подія для Закарпаття, як вважаєте?

Те, що це дуже важлива подія – однозначно. Більше того, якщо в Ужгороді відкриються ще принаймні 2-3 басейни, то і це не буде занадто. Візьмемо, до прикладу, досвід Східної Європи. У тій же Угорщині, якщо в населеному пункті живе 7 тисяч людей, уже передбачається відкриття одного водного комплексу, а не просто басейну. Тому на наші 117 тисяч населення 10 басейнів буде цілком нормально.

А в ужгородських школах, скажімо, є відповідна база для створення басейнів?

Про школи мова не йде. Так, у нас є два шкільні басейни, але їх зводили ще за будівельними нормами Радянського Союзу. Тобто вони можуть забезпечити початкове навчання діток 1-3 класів, до прикладу. Адже це неглибокі басейни. Вони призначені хіба-що для загального оздоровлення дітей початкових класів. Але функцію водного комплексу аж ніяк не можуть виконувати.

А «Буревісник»?

«Буревісник» якраз і цікавий тим, що на сьогодні є найкращим басейном на Закарпатті. Тому що на його базі можна розвивати спортивне плавання, синхронне, підводне, водне поло. Глибина дозволяє розвивати всі ці види спорту. Крім того, тут є можливість працювати зі студентами та організувати групу здоров’я.

В принципі, відчуваються розуміння і підтримка з боку влади. Так, у нас була розмова із заступником голови ОДА Іваном Качуром, і ми дійшли до спільного висновку, що водне поло треба розвивати. Адже у нас є сильні традиції в цьому виді спорту. Тому це питання номер один.

Крім того, у світі зараз набувають широкої популярності змагання за участю ветеранів. У нас у цьому плані теж є потужні плавці, які виступають на чемпіонатах Європи, світу.Активних ветеранів в Ужгороді близько 100 осіб, і всі вони активно займаються. А «Буревісник»  може якраз стати базою для їх занять. Тим більше, що незабаром в Італії відбудеться  чемпіонат світу з водних видів спорту. І ми маємо надію, що зможемо там достойно виступити, тим більше, якщо у нас з’являється можливість десь займатися.

При цьому ж басейні можна створити і школу високої майстерності. Адже навчати тут азам плавання нема потреби. Є басейн у гімназії, де сьогодні займається від 450 до 500 дітей, які якраз і вчаться плавати. Коли ж вони досягають певного рівня, то робимо відсів, аби набрати наступних. Так, уже було 2 відсіви, третій планується на березень. Але ж далі тих дітей, які навчилися плавати, треба кудись перенаправити. Тим більше, що у багатьох є бажання займатися водним поло. Проте басейн гімназії не дає такої можливості. А зараз можемо за кращими традиціями Радянського Союзу спочатку ставити дітей на воду, а потім охочих передавати далі на секцію водного поло.

А з якого віку взагалі-то можна займатися цим видом спорту?

Починаючи вже з 3 класу водним поло можна сміливо займатися. Коли дитина вже лежить на воді і коли освоїла стилі плавання: на спині, кролем і брасом.

Як втілюються ці задуми на практиці?

Зараз ведеться робота стосовно розкладу занять. Над цим працює обласне управління спорту разом із факультетом фізичного виховання УжНУ. Тобто наразі ми на стадії погодження. Утім, це має вирішитися впродовж кількох днів.

Але поза тим по водному поло є дуже багато питань. Є проблема з кадрами, а вони, як відомо, вирішують все. І зараз ми працюємо над тим, аби організувати групу тренерів. На жаль, це дуже важко. Тому що багато повиїжджало за кордон. Наприклад, Ісрафіл Василькін – відомий наш тренер, буквально рік назад він виїхав у Росію (мав із ним, до речі, розмову, так він сказав – якби йому тут створили нормальні умови, повернувся б для того, щоб реанімувати водне поло). Тепер пробуємо залучити спеціалістів зі Львова, повернути наших ужгородців, які покинули батьківщину і намагаємося вмовити тренерів у минулому, які пішли хто в комерцію, хто куди,  все-таки повернутися в спорт. Є й інші варіанти – запрошувати спеціалістів із Києва тощо, але зрозуміло, що їх ніхто не зможе забезпечити. Адже їм треба надати  житло, відповідну заробітну плату і так далі.

Днями відбувся круглий стіл в обласній адміністрації, де якраз піднімалося питання про відкриття на базі обласного ДЮСШ відділення водного поло. І якщо це вдасться зробити (а я бачу інтерес і з боку голови ОДА Олександра Ледиди, і його заступника Івана Качура), то нам вдасться відродити добрі традиції. Тому що нині ми маємо парадоксальну ситуацію – водного поло як такого у нас уже немає близько 15 років, але в багатьох командах світу виступають якраз наші ужгородці: Ухаль у Німеччині (декілька разів визнавався кращим голкіпером німецької бундесліги), Ташківський у Хорватії (визнавався кращим гравцем Хорватії 3 рази), Лавришинець – кращий гравець Франції. Тобто традиції були дуже сильні, як і тренерські кадри. Зрозуміло, що всі мріють про те, аби спробувати це самим зробити. Але починати треба, звичайно, з кадрів і волі чиновників.

А зміна оцим чемпіонам сьогодні є серед юних закарпатців?

Якщо бути об’єктивним, то немає. Адже всю роботу треба починати з нуля. Власне, чого аншлаги в гімназії – зрозуміло. Просто у нас 19 років не було секції плавання. Крім того, тут проходять безкоштовні заняття – міська влада повністю взяла на себе фінансування роботи цієї секції. При цьому зараз у нас фактично немає видів спорту, де дитина може займатися безоплатно (це якщо говорити про масові види спорту). Всі вони, як правило, платні. Наприклад, година заняття в комерційному басейні – від 40 до 50 гривень. Для того ж, аби дитина могла показувати нормальні результати, у неї має бути мінімум 5 тренувань в тиждень – це для того, аби вийти на рівень першого розряду або кандидата в майстри спорту. Для того ж, щоб вийти на рівень, скажімо, майстра спорту спортсмен має мати в тиждень до 10 занять – 2 тренування на день. Тобто місяць тренувань тоді буде коштувати близько 2 тисяч гривень. У зв’язку з цим я вважаю, що гімназія – європейський приклад. Тому що не так багато є масових видів спорту, які повністю фінансуються муніципалітетом.

От Ви кажете, що гімназійний басейн працює в постійному аншлазі. А із запуском «Буревісника» ситуація не зміниться?

В гімназії нема можливості вчити дітей із першого класу - глибина води не дозволяє. Тому в басейні займаються лише починаючи з 3-4 класу. З грудня ми почали добирати 5-6 класи, а з січня – 7 класи. А ще ж залишаються є 8-11 класи, маса дітей із 1-2 класу. Тому я думаю, що в такому аншлазі гімназія буде працювати ще роки два. Але «Буревісник» таки  дасть змогу її розвантажити.

А загалом якого числа басейнів потребує Закарпаття?

Для того, щоб повністю задовольнити потреби області, має бути не менше 100 басейнів. А натомість маємо 3 басейни в Ужгороді (беремо до уваги тільки справжні басейни, а не сурогати), і по одному в Мукачеві, Міжгір’ї, Берегові. В принципі є ще й у Великому Бичкові, але він працює лише в літню пору.

Ви кажете, що чимало батьків хотіли б віддати своїх дітей саме на водне поло. А звідки такий інтерес до цього виду спорту?

По-перше, це традиції нашого краю. У нас є багато сімей колишніх ватерполістів, які б хотіли, аби їх діти продовжили заняття батьків. По-друге, знаєте такий вислів: «боягуз не грає в хокей»? Так він ще й не грає у водне поло. Це якраз той вид спорту, який добряче розвиває характер. Крім того, це ще й гарно. Не знаю ні одного глядача, який не був би у захваті від побаченого на змаганнях. Словом, видовищний це вид спорту.

То загалом, яке Ваше бачення – є відродження водних видів спорту чи це все-таки разові акції?

Відродження пішло однозначно. Але потрібно розуміти, що випав великий період. Тому зараз ми по-новому закладаємо підвалини. І якщо все буде добре, то суттєвих результатів ми досягнемо років через 7-8, не раніше. Зараз почалася масова робота з нуля. Це ще й конкурентний спорт, тому потрібно подивитися тисячі, а то й десятки тисяч дітей, аби знайти одного перспективного спортсмена, достойного представляти країну хоча б на рівні чемпіонату України. Це дуже рутинна робота. Головне, аби не було збоїв - щоб улітку  нормально працювали басейни. Адже для того, щоб спортсмен давав хороші результати, він має займатися цілий рік. Не може бути такого, що він тренується впродовж 8-9 місяців, а 3-4 місяці - відпочиває. Форма втрачається миттєво і відновлювати її треба буде з-півроку. Тому завдання номер один – аби це було системно і цілий рік. А мер і губернатор чітко сказали про свої позиції в цьому питанні. Тому маємо надію, що так воно і буде.  

Людмила Олійник, спеціально для Zaholovok.com.ua

Голова Закарпатської обласної федерації з водних видів спорту Роберт Левицький і зимою не оминає водойм (на фото справа):

Басейн "Буревісник" (фото прес-центру Закарпатської ОДА):